ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2016 року Справа № 916/3981/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром"на постановувід 12.11.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/3981/14господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром"доДержавного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії Аграрних наук України"простягнення 8 382 688,95 грн
в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Богонос В.А. (довіреність № 31 від 20.11.2015) Шевченко О.П. (довіреність від 25.01.2016)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Петров В.С.) від 08.12.2014 у справі № 916/3981/14 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" 4 046 823,00 грн - попередньої оплати, 46 233,57 грн - 3% річних, 242 809,38 грн - інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 37 799,93 грн; в задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Ярош А.І., судді - Головей В.М., Журавльов О.О.) від 12.11.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2014 у справі № 916/3981/14 скасовано; у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Украгропром" відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії Аграрник наук України" 72 165,48 грн судового збору.
В касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2014 у справі № 916/3981/14 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, ст.ст.256, 257, 264, 693 ЦК України, ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.42, 43 ГПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Національної Академії Аграрних наук України" про стягнення заборгованості в загальній сумі 8 382 688,95 грн, у т.ч. 4 046 823,00 грн - попередньої оплати, 4 046 823,00 грн - штрафу, 46 233,57 грн - трьох процентів річних, 242 809,38 грн - інфляційних втрат, посилаючись на те, що позивач за договором поставки здійснив попередню оплату товару, який у встановлені договором строки не був поставлений відповідачем, що стало підставою для звернення позивача з вимогою до відповідача повернути суму передоплати на підставі п.9.9. договору та ч.2 ст.693 ЦК України, яка ним не виконана.
Судами встановлено таке.
22.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" (покупець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Андріївське" Національної академії аграрних наук України" (продавець) був укладений форвардний контракт №ФК 22/11-10-01 (надалі контракт), згідно п.1.1. якого продавець в порядку та на умовах, визначених контрактом, зобов'язується передати покупцю у власність базовий актив, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною, передбаченими контрактом.
В п.2.1. контракту визначено, що базовим активом (товар) за цим контрактом виступає пшениця фуражна 5-6 класу власного урожаю 2011, або набута продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2010 "Пшениця. Технічні умови": вологість - 13,5% макс., смітна домішка - 3,% макс., зернова домішка - 10% макс., натурна вага 720 г/л, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів.
В п.3.1. контракту зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс 2000 EXW (франко-елеватор) сертифікований Білгород-Дністровський ХПП, який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський.
Згідно з п.3.2. контракту кінцевий строк поставки товару за цим контрактом встановлюється сторонами 31.07.2011.
За умовами п.3.3. контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання - передавання товару на базисі поставки відповідно до умов п.3.1. цього контракту.
В п.3.5. договору вказано, що продавець зобов'язаний одночасно з передачею товару передати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, складську квитанцію (із зазначенням кількісних та якісних показників), виписану на ім'я продавця, свідоцтво про якість/сертифікат якості, акт приймання-передачі товару між продавцем та Елеватором згідно з базисними умовами поставки.
Відповідно до п.4.1. контракту ціна однієї тони товару в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор) відповідно до умов п.3.1. контракту встановлюється сторонами в сумі 750,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 125,00 грн. Встановлена у п.4.1. ціна товару є твердою і не підлягає перегляду за будь-яких обставин протягом дії контракту (п.4.2. контракту).
Згідно п.4.4. контракту загальна вартість контракту складає 900 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 150 000,00 грн, є кінцевою і зміні не підлягає.
У відповідності з п.5.1. контракту оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати траншами за наступним графіком, узгодженим сторонами:
- перший транш у розмірі 60% вартості товару у строк до 20.04.2011;
- другий транш в розмірі 20% вартості товару у строк до 31.05.2011;
- третій транш в розмірі 20% вартості товару у строк до 15.06.2011.
Згідно п.6.1. контракту товар вважається переданим продавцем за кількістю - згідно заліковій вазі, вказаній в складській квитанції, оформленій з продавця на покупця.
Відповідно до п.6.2. контракту продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар, якість якого відповідає умовам, наведеним у п.2.1. цього договору. Якість товару повинна бути підтверджена свідоцтвом про якість, виписаним сертифікованою лабораторією Елеватора, чи сертифікатом якості Державної хлібної інспекції.
За умовами п.6.3. контракту моментом переходу права власності на товар вважається момент передачі товару покупцю згідно з п.3.3. контракту.
Контракт набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим контрактом (п.12.1. контракту).
Додатковою угодою №2 від 31.07.2011 до вказаного форвардного контракту №ФК 22/11-10-01 сторонами викладено п.2.1. контракту в новій редакції: "Базовим активом за цим контрактом виступає пшениця власного урожаю 2011, або набута продавцем в інший не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2010 "Пшениця. Технічні умови": вологість - 13,5% макс., смітна домішка - 3% макс., зернова домішка - 10% макс., натурна вага 720 г/л, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів". Також сторонами змінено умови п.2.2. контракту щодо кількості базового активу (товару): 3603,22 тон в заліковій вазі Елеватора. Крім того, згідно з вказаною додатковою угодою сторонами внесено зміни до п.4.1. і п.4.4. стосовно вартості товару, яку встановлено у розмірі 1 150,00 грн з ПДВ, і вартості контракту, яку встановлено у розмірі 4 143 703,00 грн. При цьому в додатковій угоді №2 сторони передбачили, що у зв'язку зі зміною ціни базового активу та загальної вартості контракту оплату різниці загальної вартості контракту, що виникла в результаті такої зміни, покупець здійснює до 10 вересня 2011.
На виконання умов вказаного контракту та додаткової угоди до нього позивачем перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 4 398 953,15 грн, що підтверджується:
- банківською випискою від 30.03.2011 року на суму 228 500,00 грн,
- банківською випискою від 21.04.2011 року на суму 332 900,00 грн,
- платіжним дорученням №430387 від 22.04.2011 року на суму 202 600,00 грн,
- платіжним дорученням №430438 від 27.04.2011 року на суму 8 700,00 грн,
- платіжним дорученням №430458 від 28.04.2011 року на суму 127 300,00 грн,
- платіжним дорученням №586335 від 17.11.2011 року на суму 3 243 703,00 грн.,
- платіжним дорученням №586367 від 18.11.2011 року на суму 255 250,15 грн.
Відповідач 24.11.2011 повернув позивачу перераховані ним грошові кошти в сумі 255 250,15 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка банку (а.с.28). Відтак, загальна сума отриманих відповідачем коштів за вказаним форвардним контрактом №ФК 22/11-10-01 склала 4 143 703,00 грн, що не оспорюється сторонами.
Пунктом 9.9. контракту передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав покупцеві товар у встановлений цим контрактом строк, і прострочення поставки складає більше ніж три робочі дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці обумовленого в п.2.1. форвардного контракту №ФК 22/11-10-01 (в редакції додаткової угоди №2) товару (пшениці).
Зі змісту накладних №1381 від 02.09.2013 на суму 61 880,00 грн, №398 від 01.04.2014 на суму 11 000,00 грн і №400 від 01.04.2014 на суму 24 000,00 грн вбачається, що відповідачем було поставлено позивачу озиму пшеницю сорту "Куяльник елітна" (2013), озиму пшеницю сорту "Ластівка од.Еліта" (2013) та озиму пшеницю сорту "Ужинок елітна (2013)", яровий ячмінь сорту "Стакер с/еліта" (2013) та яровий ячмінь сорту "Водограй Р-2" (2013), що не є предметом купівлі-продажу за спірним форвардним контрактом №ФК 22/11-10-01, адже базовим активом (товаром) за спірним контрактом є виключно пшениця власного врожаю 2011 або придбана у встановленому порядку. За оцінкою судів вказані накладні не є належним доказом в розумінні п.3.5. контракту здійснення відповідачем поставки обумовленого товару, натомість такі накладні свідчать про поставку відповідачем позивачу с/г культур за іншим форвардним контрактом, як-то за контрактом №ФК 08/02-11-01 від 08.02.2011, виходячи зі змісту вказаного контракту. Такі обставини щодо здійснення відповідачем поставки вказаних культур по іншому контракту визнаються й самим відповідачем в уточненнях до відзиву на позовну заяву (а.с.138-139).
Отже, сума непоставленого відповідачем базового активу (товару), що був оплачений позивачем, складає 4 143 703,00 грн.
Сторонами складено акти звірки взаємних розрахунків від 28.02.2013 та від 29.11.2013 в яких відповідач визнав свою заборгованість по контракту.
17.04.2014 позивачем відповідачу було пред'явлено вимогу у триденний строк повернути суму попередньої оплати, яка (вимога) отримана відповідачем 29.04.2014.
В подальшому ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Національної академії аграрних наук України було перейменовано у ДП "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України".
У даній справі відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат і трьох процентів річних, оскільки відповідач має право вимоги до відповідача у сумі 4 046 823,00 грн, а також в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих після спливу трьох днів після пред'явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.530 ЦК України), та вважає, що позовна давність не порушена, оскільки право вимоги спірної суми виникло після пред'явлення вимоги про її повернення. В задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 4 046 823,00 грн відмовлено через пропуск позовної давності.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нове рішення про відмову в позові, оскільки за його висновками позивачем пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права вимоги до відповідача за контрактом в спірній сумі.
Касаційна інстанція виходить із такого.
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи, що суди обох інстанцій встановили факт здійснення позивачем попередньої оплати по контракту в загальній сумі 4 143 703,00 грн, та факт невиконання відповідачем зобов'язання передати товар у встановлений договором строк, суди обох інстанцій дійшли до цілком правомірного висновку, що у позивача виникло право звернутися до відповідача з вимогою про повернення суми 4 046 823,00 грн, яка не перевищує фактично перераховану по контракту суму попередньої оплати.
В силу положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст.261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.3, 4 ст.267 ЦК України).
Касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку позовна давність починає перебіг не після пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання по поверненню попередньої оплати, а після виникнення права пред'явити таку вимогу, в даному випадку - з 03.08.2011.
Проте касаційна інстанція вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що позовна давність сплинула 03.08.2014, оскільки судами обох інстанцій встановлено факт визнання відповідачем до 03.08.2014 своєї грошової заборгованості по контракту станом на 28.02.2013 та на 29.11.2013, що свідчить про переривання перебігу позовної давності і її сплив - 29.11.2016.
Зі змісту ч.2 ст.693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Наведена правова позиція щодо виникнення права без пред'явлення вимоги звертатися за правовим захистом до суду, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №43/308-10, підтверджує, що альтернативний обов'язок повернути попередню оплату виникає одночасно з виникненням права вимагати в тому числі такого виконання. Інше б суперечило змісту вищенаведеної ч.5 ст.261 ЦК України, оскільки право вимагати виконання обов'язку виникало б раніше виникнення самого обов'язку.
За таких обставин висновок апеляційного суду, що зобов'язання повернути кошти у відповідача не виникло до моменту пред'явлення вимоги -(а.с.44), не свідчить про невизнання продавцем права покупця вимагати альтернативно в тому числі і стягнення суми попередньої оплати, що сторонами і було погоджено (визнано і продавцем і покупцем) у формі складання і підписання сторонами актів звіряння розрахунків за контрактом.
Таким чином касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 4 046 823,00 грн боргу. Також касаційна інстанція погоджується із задоволенням судом першої інстанції вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 242 809,38 грн і трьох процентів річних в сумі 46 233,57 грн, нарахованих на суму заборгованості по альтернативному грошовому зобов'язанню, яке виникло на підставі п.9.9. контракту, за період після пред'явлення вимоги.
В частині відмови в позові про стягнення штрафу позивачем судові акти не оскаржуються.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі №916/3981/14 - скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2014 у справі №916/3981/14 залишити в силі.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Андріївське" Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної Академії Аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" 87 696,00 грн судових витрат за розгляд касаційної скарги.
Головуючий-суддя К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Поляк