ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 915/1807/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:позивача (прокуратури)Онуфрієнко М.В. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачівШолар О.Ю. - довіреність від 06.07.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВиробничо - комерційної фірми "Юна Сервіс" у вигляді ТОВна постановувід 24.06.2015 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/1807/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомПрокурора Березанського району Миколаївської області до - Березанської районної державної адміністрації; - Виробничо - комерційної фірми "Юна Сервіс"у вигляді ТОВпровизнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 р. Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Березанської районної державної адміністрації та Виробничо - комерційної фірми "Юна Сервіс" у вигляді ТОВ про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1349 від 16.11.2007;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,0418 га, розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820982200:09:000:0457, укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" 22.04.2008 року.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 85, 88 Водного кодексу України та статей 21, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі - продажу (приватизації) "1-Ж від 03.09.2005 р. ВКФ "Юна - Сервіс" придбало у регіонального відділення Фонду держмайна України по Миколаївській області базу відпочинку, у тому числі об'єкти нерухомості згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2005 р., а згідно розпорядження райдержадміністрації № 1166 від 11.10.2007 р. ВКФ "Юна - Сервіс" було надано в довгострокову оренду на 49 років під обслуговування бази відпочинку земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,0418 га та укладено договір оренди від 20.10.2007 р.

В подальшому, як зазначав прокурор, розпорядженням Березанської райдержадміністрації від 16.11.2007 р. № 1349 вирішено продати ВКФ "Юна - Сервіс" вказану земельну ділянку та 22.04.2008 р. між відповідачами укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, на підставі якого товариству видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Проте, прокурор зазначає, що вказане розпорядження прийнято райдержадміністрацією всупереч норм законодавства, оскільки відповідно до документації із землеустрою, експлікації земельних угідь та кадастрового плану зазначена земельна ділянка, яка передана відповідачу для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а у відповідності до статті 4, 85, 88 Водного кодексу України та статей 58, 59, 60, 84 Земельного кодексу України до земель водного фонду, окрім інших, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів і перебувають такі землі виключно у державній та комунальній власності і можуть передаватися тільки в користування та для спеціально визначених цілей, отже надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність законодавством не передбачено. Прокурор зазнав, що у зв'язку з тим, що вказане розпорядження райдержадміністрації суперечить законодавству, то згідно статті 21 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України та статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" підлягає скасуванню, як й підлягає визнанню недійсним укладений на підставі такого розпорядження договір купівлі - продажу землі від 22.04.2008 р.

У листопаді 2013 р. прокурором подано до суду пояснення, у яких прокурор зазначав, що чинна на момент прийняття райдержадміністрацією спірного розпорядження редакція статті 88 Водного кодексу України передбачала лише необхідність встановлення вздовж морів прибережної захисної смуги шириною не менше двох кілометрів, а в документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ВКФ "Юна - Сервіс" у вигляді ТОВ для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку "Орбіта" зазначено, що спірна земельна ділянка повністю перебуває на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. Враховуючи те, що вимога про встановлення меж прибережної захисної смуги, за окремим проектом була законодавчо встановлена після виникнення спірних правовідносин, а саме з часу прийняття Закону України "Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг" від 02.12.2010 р., прокурор вважав, що достатнім доказом перебування земельної ділянки в межах цієї смуги є матеріали документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності.

Крім того, прокурор зазначав, що Березанською райдержадміністрацією розпорядження № 1349 від 16.11.2007 р. прийнято без позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, всупереч статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження.

Березанська райдержадміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що виходячи з приписів статті 136 Земельного кодексу України, райдержадміністрація мала всі повноваження на укладення оспорюваної угоди, а посилання прокурора на перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, що унеможливлює її передачу у приватну власність, є помилковим, оскільки на момент розгляду питання, пов'язаного з продажем земельної ділянки, відповідно до статті 60 Земельного кодексу України (в редакції 2007 року), розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлювались за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації, проте, на підставі поданих ВКФ "Юна -Сервіс" документів землевпорядної документації, спірна земельна ділянка не входила в прибережну захисну смугу.

ВКФ "Юна - Сервіс" у поясненнях просило відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог вказуючи, зокрема, на те, що згідно з пунктом 2 статті 64 Земельного кодексу України розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою. Які розробляються і затверджуються в установленому законом порядку, проте позивачем невірно розцінена інформація, викладена у наданій ним технічній документації. Крім того, приватний підприємець ОСОБА_7 не є органом чи уповноваженою особою визначати межі берего - захисної смуги, а згідно з наявних у технічній документації висновків Державного агентства земельних ресурсів України, відділу земельних ресурсів у Бережанському районі Миколаївської області, спірна земельна ділянка значиться як рекреаційного призначення.

У додаткових поясненнях на позовну заяву ВКФ "Юна - Сервіс" також вказувало на те, що договір купівлі - продажу земельної ділянки був укладений між відповідачами 22.04.2008 р., а згідно положень статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тобто термін звернення до суду закінчився 22.04.2011 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013 р. (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходячи, зокрема, з положень статей 58, 59, 60 Земельного кодексу України, статей 87, 88 Водного кодексу України та положень Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. № 486, дійшов висновку, що основним підтвердженням відведення прибережної захисної смуги є відповідні проекти прибережних захисних смуг, що розроблені на замовлення органів водного господарства на основі нормативно-технічної документації, отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та, як наслідок, віднесення цієї території до земель водного фонду законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Проте, судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Березанської районної державної були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг навколо Чорного моря відповідно до вищезазначеного Порядку, цільове призначення спірних земельних ділянок не змінювалося, тобто, прокуратурою не доведено факту порушення прибережної захисної смуги саме відповідачами та того, що спірна земельна ділянка була виділена (продана) з порушенням вимог земельного законодавства, чинного на той час, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки.

При цьому, розглянувши клопотання ВКФ "Юна - Сервіс" про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку підставою для відмови в позові є недоведеність належними та допустимими доказами у справі позовних вимог та відсутність порушеного права.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Бойко Л.І.), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.02.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав, визнавши обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що прибережні смуги мають встановлюватись за проектами землеустрою, а не автоматично.

Не погодившись з судовими рішеннями Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи позивач надав заяву про зміну підстав позовної заяви, в якій зазначав, що спірне розпорядження №1349 від 16.11.2007 року прийнято без позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, всупереч забороні статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження в судовому порядку.

Також під час нового розгляду справи ВКФ "Юна Сервіс" у вигляді ТОВ подало заяву про застосування строку позовної давності в якій зазначило, що із вказаним позовом позивач звернувся до суду у 2013 році, тобто після спливу майже 6 років після прийняття оскаржуваного розпорядження та майже 5 років після укладення оспорюваного договору (том 2 а.с.20).

На думку ВКФ "Юна Сервіс", усі обставини на які посилається позивач у своєму позові державі були відомі з моменту укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки. Крім того, прокурор у своєму позові не зазначає в інтересах якого державного органу він звертається, який би не міг знати про оскаржуване розпорядження та договір.

Крім того, ВКФ "Юна Сервіс" зазначало, що докази які містяться в матеріалах справи свідчать про обізнаність позивача щодо укладення оскаржуваного договору та прийнятого розпорядження з моменту його підписання.

В наданих до суду запереченнях на клопотання про застосування строку позовної давності позивач зазначав, що на час пред'явлення позовної заяви прокурором строк звернення до суду з вказаним позовом не сплинув, у зв'язку з чим позивач проси у задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі.

16.01.2015 року Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням про вихід за межі позовних вимог, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 року (том 2 а.с.57).

Також 16.01.2015 року ВКФ "Юна Сервіс" звернулось з клопотанням про призначення справи до колегіального розгляду у складі трьох суддів, в задоволенні якого було відмовлено про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.01.2015 року.

За результатами нового розгляду справи господарський суд Миколаївської області рішенням від 16.01.2015 р. (суддя А.П. Алексєєв) позов прокурора задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 1349 від 16.11.2007 року "Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,0418 га, розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820982200:09:000:0457, укладений між Березанського райдержадміністрацією та ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" 22.04.2008 року; визнано недійсним державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 року; стягнуто до Державного бюджету з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області суму судового збору в розмірі 1720,50 грн. та стягнуто до Державного бюджету з ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" суму судового збору в розмірі 573,50 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка, яка надана відповідачу для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної закисної смуги Чорного моря, а тому вимоги Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки є цілком обґрунтованими, оскільки розпорядження Березанської райдержадміністрації №1349 від 16.11.2007 р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки суд першої зазначив, що у зв'язку з тим, що на підставі незаконного розпорядження райдержадміністрації з відповідачем ВКФ "Юна-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу цей правочин щодо земельної ділянки відповідно до статей 201, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, підлягає визнанню недійсним.

Що стосується визнання недійсним та скасування відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з заявленням прокурором клопотання відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд виходить за межі позовних вимог з огляду на те, що відповідач ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" у разі скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу фактично зможе розпоряджатися земельною ділянкою за наявності діючого державного акту на право власності на земельну ділянку, що порушуватиме її правовий режим державної форми власності.

За апеляційною скаргою ВКФ "Юна Сервіс" Одеський апеляційний господарський суд (судді: В.І. Жеков, М.А. Мирошниченко, О.Ю. Аленін), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.06.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ВКФ "Юна Сервіс" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при винесенні рішення мали керуватись пунктом "б" частини 1 статті 58 Земельного кодексу України та пунктом 2 статті 4 Водного кодексу України та відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка до моменту її придбання відносилась до земель лісового фонду, а не до земель водного фонду. Спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, а відтак на неї не розповсюджується режим прибережної смуги.

Крім того, заявник зазначив, що відхиляючи доводи останнього в частині застосування позовної давності з посиланнями на частину 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на дату подання прокурором позову у даній справі), господарський суд Миколаївської області припустився норм матеріального права, що містяться у статті 256 Цивільного кодексу України, адже процесуальний строк на звернення до суду у разі відхилення подання прокурора в цілому чи частково, передбачений частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на дату подання прокурором позову у даній справі), як вже зазначено вище, не є строком позовної давності в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, що містяться в частині 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, а саме взагалі не дослідив та не надав жодної правової оцінки доводам відповідача щодо застосування позовної давності.

Скаржник звертає увагу, що в позовній заяви прокурор зазначав, що про порушення чинного законодавства при передачі у власність ВКФ "Юна Сервіс" спірної земельної ділянки йому стало відомо під час проведення перевірки. При цьому, у позовній заяві прокурором не зазначено коли саме та на якій підставі проводилась перевірка.

В подальшому, прокурор в запереченні на клопотання про застосування позовної давності уточнив, що проведення перевірки відбулось на виконання завдання прокуратури Миколаївської області від 27.07.2013 року №05/3-556вих-13-465 окв, проте копії зазначеного завдання прокурором ані до позовної заяви, ані при подальшому розгляді справи надано до суду не було.

Заявник касаційної скарги зазначає, що завірена належним чином копія постанови прокурора щодо здійснення перевірки з нагляду за додержанням законів і діяльності Березанської районної державної адміністрації та ВКФ "Юна Сервіс" у вигляді ТОВ до матеріалів справи прокурором додано не була та судами не витребовувалась.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року без змін з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 03.09.2005 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (Продавець) та ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ (Покупець) на підставі статті 345 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу (приватизації) №1-Ж бази відпочинку "Орбіта"(державного майна) проданого на аукціоні (том 1 а.с. 129-133).

Відповідно до пункту 1.1. Продавець передає у власність Покупцю об'єкт приватизації - базу відпочинку "Орбіта" (державне майно) надалі-об'єкт приватизації), яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, проспект Курортний 7) у складі майна згідно з інвентаризаційним описом основних засобів (державне майно), та в тому числі об'єкти нерухомості згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2005 року №8206677, виданим Березанською філією ММБТІ.

Відповідно до розпорядження Березанської райдержадміністрації №1349 від 16.11.2007 року на підставі заяви ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" було вирішено продати товариству земельну ділянку рекреаційного використання для обслуговування бази відпочинку "Орбіта" загальною площею 3,0418 га, яка знаходиться в її користуванні, розташованої за адресою: зона відпочинку "Клблево" (пр. Курортний, 7) за межами населеного пункту в межах теріторії Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оціночної вартості, визначеної ПП ОСОБА_8 в розмірі: 988 127,00 грн. (том 1 а.с. 14, 15).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №1350 від 16.11.2007 року "Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки" затверджено звіт експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" рекреаційного призначення для обслуговування бази відпочинку "Орбіта" за адресою: Миколаївська область, Березанський район, в межах території Коблевської сільської ради (зона відпочинку "Коблево") та зазначено, що вартість земельної ділянки площею 3,0418 га становить 988 127, 00 грн. (том 1 а.с.17).

Також судами під час розгляду справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.04.2008 року між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (том 1 а.с.18-19).

За умовами пункту 1 вказаного договору на підставі розпорядження №1349 від 16.11.2007 року Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку загальною площею 3, 0418 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради відпочинку "Коблево", проспект Курортний, 7, Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, база відпочинку "Орбіта", яка належне покупцеві на підставі договору купівлі-продажу та право власності на яке зареєстроване Березанською філією Миколаївського бюро технічної інвентаризації 09.09.2005р. за реєстраційним №11900901, номер запису 216 в книзі.

На виконання вищезазначеного договору-купівлі продажу ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" було видано державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 р. (том 1 а.с. 22).

Кадастровий номер земельної ділянки за державним актом: 4820982200:09:000:0457.

Зазначена земельна ділянка була передана покупцю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 22.04.2008 р. (том 1 а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції прокуратурою Березанського району Миколаївської області була проведена перевірка та за результатами її проведення на адресу голови Березанської райдержадміністрації 03.09.2013 року було внесено подання з вимогою вжиття заходів до усунення порушень законодавства, допущених при наданні у власність ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" земельної ділянки площею 3,0418 га, причин та умов, що їм сприяли (том 1 а.с. 30-31).

Згідно відповіді Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 11.09.2013 р., підготовленої за результатами розгляду вказаного документу прокурорського реагування, подання відхилене (том 1 а.с. 32-34).

18.09.2013 р. отримавши відповідь від Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про відхилення подання, прокурор 01.10.2013 р. звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Березанського району Миколаївської області про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1349 від 16.11.2007;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,0418 га, розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820982200:09:000:0457, укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" 22.04.2008 року, на підставі приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 85, 88 Водного кодексу України та статей 21, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

З матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду, прокурором у позовній заяві зазначалось, про дотримання останнім п'ятнадцятиденного строку, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час подання позовної заяви).

Вказана обставина була покладена в основу висновку суду першої інстанції щодо дотримання прокурором встановленого законодавством строку на звернення до суду із позовною заявою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що не підлягає застосуванню інститут позовної давності про застосування якого просив відповідач.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи частини п'ятої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор вправі у разі відхилення його подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання звернутися до господарського суду з відповідним позовом, з урахуванням суб'єктного складу сторін спору та вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості справ господарським судам. Зазначене право може бути реалізоване прокурором як одразу після постановлення органом акта (рішення), прийняття посадовою особою рішення, вчинення нею дій або допущення бездіяльності, які прокурор оспорює, так і після використання такого засобу прокурорського реагування, як подання. Отже, саме лише невнесення прокурором подання щодо акта, який суперечить закону, а так само подання стосовно рішення чи дії посадової особи не позбавляє прокурора права на звернення до суду з позовом.

Частиною шостою згаданої статті передбачено 15-денний строк для звернення прокурора до суду з позовом із числа тих, що зазначені у частині п'ятій цієї ж статті. Даний строк є процесуальним і в разі його пропуску з поважних причин може бути відновлений господарським судом згідно із статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою прокурора чи з ініціативи суду. Слід також мати на увазі, що додержання цього строку є обов'язковим лише в тих випадках, коли прокурор звертається з позовом після внесення ним подання згідно із статтею 23 названого Закону.

Разом з цим, поняття позовної давності визначено у статті 256 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

В даному випадку, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив лише про те, що відповідач надав заяву про застосування позовної давності.

При цьому, судами вказане клопотання розглянуто не було, як й не було встановлено належним чином всіх необхідних обставин справи, щодо визначення початку перебігу позовної давності, виходячи з приписів статей 261-267 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. у справі № 915/1807/13 та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач