ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 910/28985/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.за участю представників: позивача першого відповідача розглянувши касаційну скаргу Куц А.В. Свербиус М.Е. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юскутум"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 рокуу справі№ 910/28985/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юскутум"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві Київська міська державна адміністраціяпростягнення 627254,00грн. та зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. (суддя Яковенко А.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСКУТУМ" заборгованість за Договором №Право/2012-2 від 08.11.2012 у розмірі 627 254,00 грн., судові витрати у розмірі 12 545,08 грн.

В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 р. (судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. скасовано.

Прийнято нове рішення, яким у позові до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити повністю.

Припинено провадження у справі в частині вимог до Головного управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, позов задовольнити.

Скаржник вважає, що суд неправильно застосував ст. 2 Бюджетного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки неправильно витлумачив відмову у здійсненні реєстрації бюджетного зобов'язання як відсутність бюджетного фінансування та зобов'язання з оплати наданих послуг. Суд неправильно застосував ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України, оскільки закон не передбачає, що у зв'язку з відмовою у реєстрації бюджетного зобов'язання не настало зобов'язання здійснити розрахунок за договором. Судом порушено ст.ст. 34, 43 ГПК України, оскільки неправомірно не врахував докази на підтвердження факту надання послуг, безпідставно дійшовши висновку про недоведеність цього факту. Суд порушив ст. 12 ГПК України, оскільки за предметом позовних вимог даний спір підлягає розгляду господарським судом.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради у відзиві на касаційну скаргу проти доводів скарги заперечив з тих підстав, що другим відповідачем було відмовлено у реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань з оплати наданих послуг, а відповідно до п. 3.6 наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2012 р. № 44 бюджетні фінансові зобов'язання не погашені в кінці бюджетного періоду, (які не зареєстровані в ГУДКСУ) які не є кредиторською заборгованістю знімаються з обліку, тому у департаменту не було правових підстав для сплати коштів позивачу; просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2012 на підставі проведеної процедури державної закупівлі між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСКУТУМ", як Виконавцем, та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є відповідач - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як Замовником, укладено Договір №Право/2012-2 про закупівлю юридичних послуг в галузі права за державні кошти (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується протягом дії останнього надавати Замовникові послуги в галузі права, зазначені в п. 1.2. цього Договору (далі - Послуги), а Замовник - прийняти і оплатити такі Послуги.

У пункті 1.2. Договору затверджено найменуваня/перелік послуг в галузі права, що надаються за Договором:

- усне консультування Замовника з питань застосування чинного законодавства України стосовно міжнародного, адміністративного, господарського та корпоративного права, права інтелектуальної власності, трудового, цивільного та інших галузей права;

- підготовка юридичних висновків, довідок, проектів листів та інших документів (письмова консультація) з питань господарського, адміністративного, міжнародного, та корпоративного права, права інтелектуальної власності;

- підготовка проектів угод, позовних заяв, скарг, клопотань та інших документів юридичного характеру з питань господарського, адміністративного, міжнародного та корпоративного права, права інтелектуальної власності, з питань трудового, цивільного та інших галузей права;

- подача позовних заяв, скарг, клопотань та інших документів юридичного характеру до органів державної влади, органів місцевого масоврядування, судових інстанцій, підприємств, установ та інших організацій;

- проведення юридичної експертизи міжнародних документів юридичного характеру;

- представництво інтересів Замовника в усіх судових інстанціях України з питань міжнародного, господарського та корпоративного права, права інтелектуальної власності, з питань адміністративного права, з питань трудового, цивільного та інших галузей права шляхом участі представників Виконавця у судових процесах (в тому числі ознайомлення з матеріалами справи);

- участь спеціалістів Виконавця у переговорах з питань міжнародного, господарського та корпоративного права, права інтелектуальної власності, з питань трудового, цивільного та інших галузей права;

- представництво інтересів Замовника в органах юстиції України;

- представництво інтересів та ведення судових справ Замовника в усіх судових установах України.

Сторони погодили, що ціна Договору становить 744 128,00 грн., в тому числі ПДВ 124 021,33 грн. (п. 3.1. Договору).

Згідно із п. 4.1. Договору розрахунки за надані Послуги проводяться наступним чином:

- після виконання доручення Замовника, з питань надання Послуг, представники Виконавця готують звіт про виконану роботу, де зазначається вид та обсяг наданих послуг, кількість відпрацьованих годин, кількість представників Виконавця, ціна, прізвище уповноваженої особи Замовника, від якої отримано замовлення на надання Послуг, та інша додаткова інформація за вимогою Замовника (далі - Звіт);

- за результатами наданих Послуг, Виконавець, до 10 числа місяця наступного звітним, надає Замовнику Акт наданих послуг (далі - Акт);

- оплата наданих послуг здійснюється на основі Акту. Замовник повертає Акт Виконавцю без здійснення оплати, в разі неналежного оформлення Звіту та додаткових документів, наведених в п. 4.1. цього Договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку відсутності зауважень до Акту наданих послуг, Замовник зобов'язаний не пізніше 7 (семи) днів з моменту отримання Акту, прийняти надані послуги шляхом його підписання.

Відповідно до п. 4.3.-4.5. Договору у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані Послуги за цим Договором здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування. Усі платіжні документи за Договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства. При відсутності на розрахунковому рахунку Замовника коштів, виділених для погашення взятого Замовником бюджетного зобов'язання, сплата здійснюється в міру надходження коштів на розрахунковий рахунок Замовника.

У пункті 5.1. Договору встановлено, що термін надання послуг: листопад-грудень 2012 року.

Згідно з п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 (семи) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (або іншим уповноваженим на це органом).

Згідно Додатку № 1 до договору вартість 1 години роботи 1 спеціаліста становить 302 грн., загальна кількість годин 2464, загальна вартість послуг 744128 грн.

На підтвердження виконання умов Договору та надання послуг за листопад-грудень 2012 року позивачем надані Акти про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти на загальну суму 627 254,00 грн., , а саме:

- №1 від 30.11.2012 на суму 328 576,00 грн., в тому числі ПДВ 54 762,67 грн., згідно якого загальний обсяг наданих послуг згідно з переліком витраченого часу складає 1088 годин, вартість обслуговування за одну годину становить 302 грн.;

- №2 від 27.12.2012 на суму 298 678,00 грн., в тому числі ПДВ 49 779,67 грн., згідно якого загальний обсяг наданих послуг згідно з переліком витраченого часу складає 989 годин, вартість обслуговування за одну годину становить 302 грн.

Акти підписані директором виконавця Афяном А.А. та заступником начальника замовника Сухоносом О.В.

Задовольняючи вимоги позову про стягнення заборгованості за порушення договірних зобов'язань, суд першої інстанції виходив з того, що договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, на виконання умов Договору позивачем надано правові послуги, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін Актами про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти, тому з врахуванням умов договору та норм ст.ст. 509, 530, 626, 901 ЦК України у першого відповідача наявне грошове зобов'язання по оплаті заборгованості у розмірі 627254 грн, доказів погашення якої суду не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві було відмовлено у здійсненні реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань та здійснення оплати за Актами наданих послуг на підставі отриманих листів від прокуратури м. Києва від №07/1/5-9963-12 від 13.12.2012 та №07/1/5/-9963-12 від 08.01.2013, тому дійшов висновку, що у першого відповідача не настало зобов'язання здійснити розрахунки з позивачем, оскільки розрахунки за Договором здійснюються протягом п'яти банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які підтверджують факт надання послуг в обсягах, зазначених в Актах, позивачем не надано, тому обсяг наданих послуг не доведено.

Вищий господарський суд України, перевіривши правильність застосування норм матеріального права до встановлених обставин у спірних правовідносинах, з висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, виходячи з наступних мотивів.

За умовами договору від 18.04.2012 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юскутум" (виконавець за договором) №ПРАВО/2012 предметом є закупівля послуг в галузі права за державні кошти.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до ст. 48 цього кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Таким чином, судами належало встановити обставини наявності бюджетних запитів щодо включення до видатків державного бюджету відповідного бюджетного фінансування, наявності відповідного бюджетного призначення, взяття розпорядником відповідного бюджетного зобов'язання з реєстрацією його у встановленому порядку.

Відтак, при вирішенні спору суди не взяли до уваги наявність підстав для виникнення бюджетного зобов'язання та не з'ясували наявність підстав для бюджетних видатків, що свідчить про прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального права.

За нормою ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В цьому контексті висновки апеляційного господарського суду з посиланням на листи прокуратури м. Києва від №07/1/5-9963-12 від 13.12.2012 та №07/1/5/-9963-12 від 08.01.2013 не можна визнати такими, що ґрунтуються на наявних у справі та досліджених судом доказах, оскільки в матеріалах справи відповідні листи відсутні, відтак, їх оцінка в судовому процесі не здійснювалася.

За змістом норм ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, касаційна інстанція критично відноситься до відповідних висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на листи прокуратури, оскільки прокуратура не є органом, відповідальним за видатки державного бюджету, ведення обліку бюджетних призначень чи реєстрацію бюджетних зобов'язань.

Суд касаційної інстанції також не погоджується з висновком про не підвідомчість спору в частині вимог до другого відповідача господарському суду з таких підстав.

Суди дійшли висновку, що вимога про зобов'язання перерахувати кошти на банківський рахунок є вимогою про зобов'язання вчиниш дії до суб'єкта владних повноважень та такою, що не підлягає вирішенню господарським судом.

Разом з тим, як установлено судами і вбачається з матеріалів справи, предметом позову, зокрема, є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором з першого відповідача та зобов'язання другого відповідача перерахувати кошти на банківський рахунок позивача.

Таким чином, метою звернення до суду для позивача є вирішення спору, що виник з зобов'язальних відносин та досягнення матеріально правового результату шляхом отримання грошових коштів на рахунок. При цьому, формулювання вимоги шляхом стягнення грошових коштів чи їх перерахування на рахунок на суть вимог позову не впливає.

При оцінці спірних правовідносин та вирішенні питання про підвідомчість справи суду слід виходити не з буквального формулювання вимоги, а враховувати предмет позовних вимог, характер спірних відносин сторін, врахувати чи засновані такі відносини на владному підпорядкуванні та чи здійснює відповідач до якого заявлено вимогу щодо позивача управлінські чи контролюючі функції функції.

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

При новому розгляді суду належить врахувати вищенаведене, встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надавши оцінку усім доводам учасників судового процесу, що беруть участь при розгляді справи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015р. та рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2015 р. у справі № 910/28985/14 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя В.Овечкін

Судді Ж.Корнілова

Є.Чернов