ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 904/2056/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:ОСОБА_4, дов. №1149 від 11.12.2014р.;від відповідача:Терещенко М.І., дов. №61 від 12.01.2016р., Ольховська А.М., дов. №51 від 12.01.2016р.;розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р.у справі господарського суду№904/2056/15 Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7до Управління комунальної власності міста виконкому міської радипростягнення 316 400,00грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. у справі №904/2056/15, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.12.2015р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 12.01.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 26.01.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.04.2008р. між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (покупець) оформлений договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Борисенко С.М. 11.04.2008р., відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю нежитлову будівлю автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 324.2кв.м, а покупець - прийняти та внести 446 659,29грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009р. у справі №39/104-09(23/228-08) розірвано вищезазначений договір купівлі-продажу від 11.04.2008р., виселено покупця з нежитлової будівлі автостоянки та зобов'язано останнього передати управлінню цей об'єкт.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009р. у справі №39/104-09(23/228-08) в частині виселення покупця та в частині зобов'язання передати управлінню об'єкт приватизації та скасовано рішення господарського суду дніпропетровської області від 21.07.2009р. у справі №39/104-09(23/228-08) в частині відмови у задоволенні зазначеної частини позовних вимог. В цій частині справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. у справі №25/45-10(39/104-09(23/228-08)), виселено покупця з нежитлової будівлі автостоянки, розташованої по АДРЕСА_1.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявами про повернення належних йому грошових коштів в сумі 316 400грн., на що отримав відповідь про відсутність законодавчих підстав для повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації у разі розірвання договорів купівлі-продажу цих об'єктів та повернення об'єкта приватизації у державну власність.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок повернення покупцям коштів, затверджений наказом Фонду державного майна України від 15.08.2000р. №1701 "Про затвердження Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу".

Водночас, апеляційною інстанцією встановлено, що вищезазначений наказ втратив чинність відповідно до наказу Фонду державного майна України від 13.05.2013р. №624, тобто на момент звернення з даною позовною заявою законодавчі підстави для повернення позивачу сплачених за договором від 11.04.2008р. грошових коштів - відсутні.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що умовами вищезазначеного договору також не передбачені такі підстави.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. у справі №904/2056/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015р. у справі №904/2056/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач