ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Справа № 910/2034/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В., Татькова В.І.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 рокута на рішеннягосподарського суду міста Києва від 01.04.2015 рокуу справі №910/2034/15-г господарського суду міста Києваза позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"за участю Бориспільської міжрайонної прокуратурипростягнення 170 697 523,00 грн.

За участю представників:

від прокуратури: Клюге Л.М. (посв.№014652 від 17.01.2013 року);

від позивача: Нагорна А.В. (дов. №01-22/6-225 від 23.07.2015 року);

від відповідача: Дмитрош О.З. (дов.№3-131100/11566 від 09.06.2015 року);

Косик С.І. (дов.№1-132000/1751 від 11.02.2015 року);

Кирич С.О. (дов.№3-131100/7212 від 21.04.2015 року);

Конопка І.І. (дов.№3-131100/7213 від 21.04.2015 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року по справі №910/2034/15-г (суддя: Нечай О.В.) позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", з рахунку Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 26000013010101 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у м.Києві код банку 300131 кошти в розмірі 161 798 600,00 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пеню у розмірі 8 898 923,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 73 080,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року у справі №910/2034/15-г (судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2034/15-г залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач в порушення умов законодавства та договорів від 21.10.2014 про розрахунково-касове обслуговування та договору обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS безпідставно відхилив виконання платіжного доручення позивача №6 від 25.12.2014 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року у справі №910/2034/15-г та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року у справі №910/2034/15-г без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача та представник прокуратури, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір № 038-14/АН на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до предмету якого відповідач, за договором банк, відкриває позивачу, за договором клієнту, поточний рахунок у національній валюті № 26000013010101 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язується оплачувати послуги відповідача відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором. (п.1.1. Договору).

Згідно п.п.2.1, 2.2 договору відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами; списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням позивача або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.2.1 договору № 038-14/АН передбачено, що позивач має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів. (п.3.3.3. Договору).

21.10.2014 сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору № 038-14/АН, а 17.12.2014 укладено договір про внесення змін до договору № 038-14/АН.

04.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір № 001 обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS, відповідно до предмету якого, відповідач підключає позивача до системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих в банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між сторонами за допомогою усіх можливих засобів системи FC BUSINESS, що впроваджені в банку. (п.1.1. Договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем передано відповідачу платіжне доручення № 6 від 25.12.2014 про перерахування коштів у розмірі 161 798 600,00 грн. із рахунку № 26000013010101 на рахунок позивача № 26002014334648 в АТ "Укрексімбанк" у м. Києві на заміну платіжного доручення від 18.12.2014 №3.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що на рахунку позивача були наявними кошти для виконання згаданого платіжного доручення, зокрема, згідно із витягом із особового рахунку за 25.12.2014, наданим відповідачем, на рахунку позивача обліковувалась сума 161 799 603,14 грн.

Докази як виконання відповідачем платіжного доручення позивача на перерахування суми 161 798 600,00 грн., так і відхилення відповідачем виконання зазначеного платіжного доручення, відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на рахунок позивача кошти в розмірі 161 798 600, 00 грн та пеню у розмірі 8 898 923,00 грн суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення умов законодавства та договорів від 21.10.2014 про розрахунково-касове обслуговування та договору обслуговування банківського рахунку системою FC BUSINESS безпідставно відхилив виконання платіжного доручення позивача №6 від 25.12.2014 року, а оскільки банк порушив строк виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочення на підставі ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Позивачем, в якості доказу перебування платіжного доручення від 25.12.2014 року №6 на виконанні (станом на 14.01.2015) подано фотографію з екрану Системи FC BUSINESS.

Відповідач заперечував факт надходження платіжного доручення та вважає, що фотокопія екрану монітора, яка надана Позивачем як доказ існування платіжного доручення, не може бути належним доказом наявності або відсутності того чи іншого факту, оскільки позивач міг сформувати (набрати) електронне платіжне доручення №6 у себе на комп'ютері, сформувати його і не направити відповідачу.

Також відповідач зазначає, що враховуючи специфіку та складність доказування наявності або відсутності електронних процесів, які пов'язані з роботою комп'ютерної техніки та комп'ютерного програмного забезпечення та для отримання доказів, що мають суттєве значення для вирішення спору у цій справі необхідні спеціальні знання експерта та просив призначити судову експертизу комп'ютерної техніки і програмних продуктів, а саме комп'ютерного блоку відповідача на якому може міститися інформація, що відображає отримання Банком до виконання платіжного доручення позивача від 25.12.2014 року №6 на суму 161 798 600,00 грн, а також програмних продуктів - програмної системи FC BUSINESS, за допомогою якої формуються платіжні доручення Позивача.

Суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідач також заявляв клопотання про проведення судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів до суду апеляційної інстанції. Проте суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки вважає, що електронні документи можуть бути пред'явлені у візуальній формі відображення, у тому числі у паперовій копії.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з даними висновками, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Таким чином, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суди попередніх інстанцій всупереч ст.41 Господарського процесуального кодексу України без проведення експертизи для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, щодо надходження відповідачу на виконання платіжного доручення №6 від 25.12.2014 за допомогою програмної системи FC BUSINESS, а також без наведення належних та допустимих доказів визначених ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України розглянули спірні правовідносини та дійшли передчасних висновків задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали правової оцінки всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України правильності розрахунку пені та не спростували заперечень відповідача, щодо правильності її нарахування на загальну суму 8 898 923 грн за 35 днів, як вказано у розрахунку, який прийнято судами, а також не надали правової оцінки правильності нарахування пені по 18.02.2015 року в уточненні позовних вимог від 17.02.2015 року.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року у справі №910/2034/15-г скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: С.В. Владимиренко

В.І. Татьков