ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Справа № 910/1741/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

2. Заступника прокурора міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року

у справі № 910/1741/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп"

2. Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

за участю Прокуратури міста Києва

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину: договорів іпотеки від 09 вересня 2014 року

за участю представників

позивача Смелянський Р. І.

відповідачів 1. Дорошенко А.О.

2. Агафонов А.Ф.

прокурора Онуфрієнко М.В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп", 2) публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину: договорів іпотеки від 09 вересня 2014 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року (суддя Мужрий С.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року (судді Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) у справі №910/1741/15-г в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заступника прокурора міста Києва також не погоджується з прийнятими у справі судовими актами та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (позичальник) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (кредитодавець) було укладено кредитний договір №0909/14-1 (т. 1, а.с. 38-48).

У відповідності до п. 2.1. зазначеного договору кредитодавець надає позичальнику міжбанківський кредит у національній валюті у сумі 51 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням оплатити плату за кредит та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у термін (строки), встановлені цим договором.

Умовами договору передбачено, що кредит надається позичальнику терміном до 08 жовтня 2014 року (включно).

Розділом 4 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю фіксовану відсоткову ставку, розмір якої встановлено на рівні 28% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору кредитні кошти були надані позивачу 09 вересня 2014 року.

У забезпечення кредитних зобов'язань 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання кредитного договору №0909/14-1 від 09 вересня 2014 року передає в іпотеку нежилі приміщення (в літ. Д), загальною площею 811,00 кв. м., що складає 24/1000 нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Малевича Казимира (Боженко), будинок 86 (т. 1, а.с. 49-51).

Відповідно до п.1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами вартість іпотеки становить 3100000,00 грн.

Також, в забезпечення кредитних зобов'язань 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 09 вересня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №857, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання кредитного договору №0909/14-1 від 09 вересня 2014 року передає в іпотеку нежитловий будинок (літ. А2), загальною площею 2902, 6 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 4-В (т. 1, а.с. 52-54).

Відповідно до п.1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами вартість іпотеки становить 64 700 000,00 грн.

У забезпечення кредитних зобов'язань 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 09 вересня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №855, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання кредитного договору №0909/14-1 від 09 вересня 2014 року передає в іпотеку ремонтно-механічний корпус (літера А), загальною площею 909,9 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 23 (т. 1, а.с. 55-57).

Відповідно до п.1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами вартість іпотеки становить 14 700 000,00 грн.

Судами встановлено, що 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №1/09092014 (т. 1, а.с. 103-107).

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору первісний кредитор відступає новому кредитору своє право за кредитним договором №0909/14-1 від 09 вересня 2014 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеним між первісним кредитором та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк".

На виконання умов зазначеного договору між сторонами складено та підписано акт заміни первісного кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 23 вересня 2014 року (т. 1, а.с. 108).

23 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (первісний іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" (новий іпотекодержатель) укладено:

- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 вересня 2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорчук К.О., за реєстровим № 857, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М, зареєстрований в реєстрі за № 1428 (т. 1, а.с. 109-112);

- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 вересня 2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорчук К.О., за реєстровим № 855, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М, зареєстрований в реєстрі за № 1427 (т. 1, а.с. 115-118);

- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 вересня 2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорчук К.О., за реєстровим № 859, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М, зареєстрований в реєстрі за № 1429 (т. 1, а.с. 121-124).

Судами встановлено, що Іпотечним повідомленням (вимога) вих. №011014/8 від 01 жовтня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" вимагало від публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" виконати умови кредитного договору №0909/14-1 від 09 вересня 2014 року належним чином.

Крім того, зазначеним листом попередило, що у випадку не виконання вимог, викладених у цьому іпотечному повідомлені, товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" після спливу тридцяти денного строку з моменту надіслання цього іпотечного повідомлення, здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки, у порядку встановленому іпотечним договором та чинним законодавством України.

ПАТ "Експобанк" свої зобов'язання щодо виконання умов кредитного договору №0909/14-1 від 09 вересня 2014 року не виконав, що стало підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, встановленому іпотечними договорами від 09 вересня 2014 року.

З витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 листопада 2014 року вбачається, що ТОВ "ФК "Прайм кепітал груп" прийняло у власність предмети іпотеки на підставі договорів іпотеки від 09 вересня 2014 року.

Для захисту своїх прав позивач звернувся до суду із позовною заявою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та обґрунтовує нікчемність договорів наступним:

- вартість переданого в іпотеку за договорами іпотеки майна є значно вищою від отриманої банківської послуги (оплата на 20 і більше відсотків відрізнялася від розміру банківської послуги);

- договори іпотеки укладені на умовах, гірших за звичайні з огляду на наявність в умовах договорів іпотеки згадки про можливість звернення стягнення на підставі позасудового застереження;

- на підставі договорів іпотеки ПАТ "КБ "Експобанк" відмовилося від власних майнових прав;

- грошові кошти за кредитним договором були перераховані на користь ПАТ "КБ "Експобанк" всупереч встановленої Національним банком України заборони використовувати ПАТ "КБ "Експобанк" для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

- окрема пільга (перевага) іпотекодержателю під час дії тимчасової адміністрації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, у тих випадках коли банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу наведеної статті випливає, що за договором іпотеки не здійснюється ані передача (отримання) майна у користування, ані відчуження останнього, ані оплата робіт (послуг). Таким чином, у іпотечних правовідносинах відсутні ознаки, які є підставою нікчемності правочину відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та неможливість застосування до спірної ситуації положень п. 3 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону.

Не вірним є тлумачення приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заявниками касаційних скарг в частинні прирівняння передачі спірного об'єкту за договором іпотеки з платою за кредитним договором.

У пункті 4.1. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю фіксовану відсоткову ставку, розмір якої визначено на рівні 28% річних, що повністю відповідає положенням ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України та є платою за отриманий кредит.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції процедура звернення стягнення на предмет іпотеки за своїми характерними ознаками не є оплатою за отриманий кредит або відчуженням зазначеного майна, здійсненим банком, а є задоволенням вимог ТОВ "ФК "Прайм Кепфтал Груп" за основним зобов'язанням відповідно до положень іпотечного договору, із застосуванням специфічної процедури, визначеної Законом України "Про іпотеку".

Крім того, враховуючи норми чинного законодавства України, звернення стягнення на предмет іпотеки не впливає на дійсність зазначеного правочину, та є за своєю правовою природою процедурою виконання останнього та не може розглядатися як підстава недійсності або нікчемності.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, значення для прав та законних інтересів сторін та правові наслідки має саме оцінка предметів іпотеки на дату набуття їх у власність відповідачем, а не на дату укладення договорів іпотеки.

З огляду на викладене посилання позивача та прокурора на вартість спірного об'єкту як на підставу нікчемності договору та неможливість застосування до спірних правовідносин п. 3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилань заявників касаційних скарг на п.1 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" необхідно зазначити наступне.

З аналізу положень Закону України "Про іпотеку" випливає, що предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні виключно іпотекодавця, а іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Тобто, укладаючи договори іпотеки ПАТ "КБ "Експобанк" не відмовлялося від належних йому майнових прав, оскільки нерухоме майно залишалося у користуванні та володінні останнього. Спірні об'єкти є предметом забезпечення виконання зобов'язань як гарантія можливого неповернення грошових кредитних коштів за кредитним договором з боку ПАТ "КБ "Експобанк".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що звернення стягнення на іпотечне майно на підставі договорів про відступлення прав вимоги відбулось не в результаті добровільної відмови скаржником від належних майнових прав, а у зв'язку з порушенням ним обов'язків за основним зобов'язанням, про що ПАТ "КБ "Експобанк" було попереджено ТОВ "ФК "Прайм Кепітал Груп" в Іпотечних повідомленнях (вимогах), які залишено без виконання та не заперечується і самим ПАТ "КБ "Експобанк".

Посилання заявників касаційних скарг на п.2 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" необхідно зазначити наступне.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Однак, з касаційної скарги не вбачається чіткої вказівки скаржника на будь-які фактичні обставини, які можуть свідчити про наявність підстави нікчемності договору, визначеної п.2 ч.3 ст.38 вказаного Закону, а також не надано доказів в обґрунтування своїх доводів.

Пунктом 5.3. договору іпотеки визначені зобов'язання іпотекодавця, з яких не вбачається покладення на скаржника таких зобов'язань, які могли суттєво вплинути на його майновий стан, призвести до неможливості виконання інших зобов'язань перед кредиторами або до неплатоспроможності банку.

Посилання позивача та прокурора на те, що судами попередніх інстанції не було прийнято до уваги факт порушення ПАТ "КБ "Експобанк" постанови НБУ, якою встановлена заборона використання прямих кореспондентських рахунків, що призвело до віднесення АТ "КБ "Експобанк" до категорії неплатоспроможних є необґрунтованим з огляду на наступне.

В розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" факт перерахування грошових коштів ПАТ "Діамантбанк" на кореспондентський рахунок ПАТ КБ "Експобанк" на підставі кредитного договору не є підставою нікчемності правочину. Крім того, зазначена дія є питанням виконання кредитного договору, відбулася після фактичного укладення останнього у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством та вказаним договором, через що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою недійсності правочину.

Крім того, постанови НБУ, на які посилаються скаржники, не доводять факти, які можуть бути підставою нікчемності правочину, не встановлюють причинний зв'язок отримання кредитних коштів від ПАТ "Діамантбанк" з неможливістю або утрудненням виконання зобов'язань скаржником перед кредиторами та/або з віднесенням останнього до категорії неплатоспроможних, про що наголошувалось в апеляційній скарзі, а лише констатуються факти порушення ПАТ "КБ "Експобанк" у серпні 2014 року пункту 4.1. Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів для банків України, без вказівок на будь-які наслідки такого порушення, що не може бути підставою недійсності або нікчемності правочину.

Також, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою договір іпотеки є похідним від основного договору - кредитного. Станом на час розгляду справи кредитний договір є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, а отже застосування в даних кредитних правовідносинах кореспондентського рахунку на підставі зазначеного договору вважається правомірним, поки зворотне не буде визнано судом або встановлено Законом. Отже, отримавши кредитні кошти у сумі 51 500 000,00 грн. Скаржник мав право, як власник рахунку, на власний розсуд у будь-який спосіб розпоряджатися цими коштами.

Факт перерахування грошових коштів на кореспондентський рахунок ПАТ "КБ "Експобанк" не порушує права останнього, оскільки така операція була проведена саме на виконання ПАТ "Діамантбанк" умов кредитного договору.

Щодо посилань скаржників на п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу нікчемності договорів іпотеки необхідно зазначити наступне.

Пункти 7.6. спірних договорів іпотеки містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмети іпотеки на підставі зазначених договорів.

Договори були підписані сторонами та нотаріально посвідчені 09 вересня 2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в АТ "КБ "Експобанк", яке відбулося 25 вересня 2014 року. Таким чином, посилання позивача на те, що дане положення є перевагою під час дії тимчасової адміністрації є недоречним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З аналізу зазначеної статті випливає, що якщо вказані скаржником пункти договорів іпотеки будуть визнані недійсними, це не буде мати наслідком недійсність договорів в цілому, адже спірні пункти не є істотною умовою зазначених договорів.

Стосовно неправомірності звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки під час дії тимчасової адміністрації, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Пунктом 7.1. спірних договорів іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право отримати задоволення вимог за зобов'язанням за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині (в тому числі й у випадках невиконання (неналежного виконання) зобов'язання при реалізації іпотекодержателем права вимоги дострокового виконання зобов'язання) та (або) у випадку, якщо іпотекодавець порушив будь-який з обов'язків, що зазначені в п.5.3.1.-п.5.3.10. цього договору та (або) у випадку, якщо іпотекодавець порушив будь-яку з гарантій (запевнень) іпотекодавця, що зазначені в статті 2 цього договору "Гарантії щодо предмету іпотеки", а також у випадку, якщо іпотекодержателю стане відомо про факт введення тимчасової адміністрації у іпотекодавця.

Зазначений пункт не встановлює порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в разі введення тимчасової адміністрації, а містить вказівку на те, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення.

Частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

З п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

З огляду на викладене, вказівка в п.7.1. договору іпотеки безпосередньо узгоджується з п.3 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки саме у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації в іпотекодавця, іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки у даному випадку.

Крім того, іпотечними повідомленнями відповідач повідомив скаржника про порушення останнім умов кредитного договору в частині повноти та своєчасності сплати кредиту та відсотків по ньому. Отже, відповідачем було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття іпотеки у власність не у зв'язку з введенням у позивача тимчасової адміністрації, а у зв'язку з порушенням ПАТ "КБ "Експобанк" умов кредитного договору.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач вже знаходився в стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання останнього на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання договорів застави нікчемними є безпідставними, оскільки заявляти про їх нікчемність Уповноважена особа Фонду мала протягом дії тимчасової адміністрації.

Постановою Правління Національного банку України №41 від 22 січня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ "КБ "Експобанк" (т. 1, а.с. 35).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №15 від 26 січня 2015 року "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" вирішено розпочати процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 26 січня 2015 року (т. 1, а.с. 36-37).

З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою №1101/303 від 28 січня 2015 року лише 29 січня 2015 року, тобто на стадії ліквідації товариства.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року зі справи № 910/1741/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков