ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 910/11877/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017у справі№ 910/11877/16 Господарського суду міста Києва за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"провизнання договору дійсним та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації"провизнання договору недійсним За участю представників сторін:

- позивача за первісним позовом: ОСОБА_11 посв. адвоката № 288 від 26.04.2006, ОСОБА_4 - особисто

- відповідача 1 за первісним позовом: ОСОБА_6, дов. № 18/3-04/130-17 від 18.07.2017, ОСОБА_7, дов. б/н від 20.01.2017

- відповідача 2 за зустрічним позовом: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу №2 від 01 жовтня 2010 року щодо придбання 594 м ж\д колії, в тому числі стрілочних переводів №92, №94, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося з зустрічним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Підприємства "Управління виробничо-технічної комплектації", в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року 594 м під'їзної залізничної колії та стрілочних переводів № 92 та № 94 при станції Чернігів-Північний Південного-Західної залізниці, укладений між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2016 у справі № 910/11877/16 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (у складі головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Кропивної Л.В.), прийнято відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від позову до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та припинено провадження у справі № 910/11877/16 щодо визнання договору купівлі продажу №2 від 01.10.2010 дійсним, у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203 215 321 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 68 Земельного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 910/11877/16 та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом - ФОП ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Відповідач-2 за зустрічним позовом - Підприємство "Управління виробничо-технічної комплектації" не скористалося правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2017 проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 910/11877/16 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 між Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 2 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 2.1. якого, продавець зобов'язався передати (продати), а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною.

Зі змісту Специфікації № 1 від 01.10.2010 до договору купівлі-продажу, об'єктом продажу є під'їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метрів, в т.ч. стрілка переводу №92, № 94.

Актом приймання-передачі майна згідно договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 та специфікації 1 від 01.10.2010 продавець "УВТК" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передало покупцю ОСОБА_4 об'єкт продажу, загальною вартістю 10 910,00 грн.

В подальшому позивач за первісним позовом намагався належним чином зареєструвати договір купівлі продажу № 2 від 01.10.2010, проте, як видно зі змісту постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2013, 25.04.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Проніков А.О. виніс рішення № 1980978, яким відмовив позивачу за первісним позовом у державній реєстрації залізничної колії, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Не погодившись з вищевказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 по справі № 825/1918/13-а ФОП ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, в мотивувальній частині рішення суд прийшов до висновку про те, що під'їзна колія є інженерною спорудою та не підлягає державній реєстрації окремо від цілісного майнового комплексу.

08.04.2016 від Регіональної філії "Південно-західної залізниці" ПАТ "Українська залізниця" на адресу позивача за первісним позовом надійшов лист № НЗ-1-4/778, в якому відповідач за первісним позовом повідомив покупця про те, що договір купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 не є дійсним, оскільки він не зареєстрований.

Оскільки відповідач за первісним позовом не визнав право власності ФОП ОСОБА_4 на об'єкт продажу, а саме 594 м ж/д колії, в тому числі стрілочні переводи №92 та №94, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, останній звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 щодо придбання 594 м ж\д колії, в тому числі стрілочних переводів №92 та №94, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Під час слухання справи 03.10.2016 на адресу суду надійшла заява від представника позивача за первісним позовом про відмову позивача від первісних позовних вимог з посиланням на ст.78 ГПК України, яка судом першої інстанції задоволена, прийнята відмова позивача від первісного позову, а провадження у справі щодо первісних позовних вимог правомірно припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо зустрічних позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Звертаючись з зустрічним позовом, ПАТ "Українська залізниця" зазначило про те, що згідно технічного паспорта "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" (продавця за спірним договором) під'їзна колія підприємства починається від граничного стовпчика стрілочного переводу №94, стрілочних переводів згідно технічного паспорту в УВТК не має; згідно з договором про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці № 2634, укладеного між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва - під'їзна колія власника примикає стрілочним переводом № 94 до під'їзної колії ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", а отже ділянка колії від стрілочного переводу №92 до стрілочного переводу №94 не належить підприємству "Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК)". Окрім того, у вищевказаному договорі зазначено, що на балансі користувача перебуває 431,9 м під'їзної колії, в той час як згідно оскаржуваного договору купівлі-продажу відповідачу за зустрічним позовом УВТК було продано 594 м під'їзної колії.

Судами встановлено, що, згідно зі змістом довідки Чернігівської дистанції колії від 21.07.2016 № ПЧ-10-3/468, на балансі виробничого підрозділу Чернігівська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обліковується "Верхня будова під'їзної колії "Гілка № 1" ст. Чернігів-Північний". Згідно інвентарної карти обліку основних засобів № 3680201000302 рік введення її в експлуатацію - 01.01.1977; складовою частиною даного об'єкта є стрілочний перевод (далі - СП) № 92.

Як зазначає позивач, СП № 92 врізаний в під'їзду колію "Гілка № 1" (по боковому напрямку веде до СП № 94). Стрілочний перевод № 94 відгалужувався до підприємств: ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" та "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)".

Відповідно до даних Технічного паспорту під'їзної залізничної колії при ст. Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці від 01.10.2013, що належить ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", вказана колія починається від СП № 92 і продовжується через СП № 94; СП № 94 належить ТОВ "Чернігівагрошляхбуд".

Згідно з даними технічного паспорта, погодженого в січні 2009 року (до укладання спірної угоди), під'їзна колія підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" мала загальну протяжність 480 м, з яких 48,1 м колії належить ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", а 431,92 м колії належить підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації"; під'їзна колія підприємства починається від граничного стовпчика СП № 94. Стрілочних переводів згідно Технічного паспорту в УВТК немає.

Звертаючись з зустрічним позовом, ПАТ "Українська залізниця" вказувало на те, що СП № 92 є частиною залізничної колії "Гілка № 1" по ст. Чернігів-Північний і відповідно до п. 1.2. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки перемикання до знака "Межа під'їзної колії" має перебувати в розпорядженні залізниці.

Позивач за зустрічним позовом посилається на порушення при укладанні договору купівлі-продажу № 2 його майнових прав (права власності) позивачем за первісним позовом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що зі змісту акту від 05.02.1970 № 1421 по ст. Деснянка було введено в експлуатацію новозбудовану залізничну під'їзду колію асфальтобетонного заводу Чернігівського "Облмежколхозстроя" (ПМК), у вказаному акті визначено, що загальна протяжність колії становить 428 погонних метрів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.11.2008 було припинено провадження у справі № 4/145б/12/3/2 про банкрутство підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва, затверджено звіт ліквідатора - копія додана як додаток до технічного паспорта та відповідно до якої до ліквідаційної маси включено, але не реалізовано залізничну колію 482 погонних метри.

24.11.2008 за Актом приймання-передачі майнових активів ліквідатор підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" ОСОБА_10 передав начальнику даного підприємства ОСОБА_4 залізничну колію довжиною 482 погонних метри.

Згідно з умовами договору про подачу та збирання вагонів при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці № 2634 від 10.09.2010 укладеного між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" в особі ОСОБА_4 під'їзна колія власника примикає СП № 94 до під'їзної колії ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", а на балансі користувача (УВТК) перебуває 431,9 м під'їзної колії.

Водночас, суди зазначили, що відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу №2 від 01.10.2010 продавцем покупцю (ФОП ОСОБА_4.) продано під'їзну залізничну колію у кількості 594 погонних метрів.

Окрім того, як вбачається з листа ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" № 106 від 26.03.2012, листом від 14.04.2011 № 120, який складений після підписання оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.10.2010, останній надав згоду щодо передачі з балансу ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" на баланс залізниці стрілочного переводу № 92.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 203 204 215 ЦК України, ст.ст. 5, 68 Закону України "Про залізничний транспорт", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що майно, закріплене за залізницями, є загальнодержавною власністю, а тому частина під'їзної колії та стрілочний перевод № 92, які знаходяться на балансі залізниці, не можуть бути предметом договору купівлі продажу, але оскільки ПАТ "Українська залізниця" не надано доказів розміру майна, а саме залізничної колії, що належить йому на праві власності, які б підтверджували право власності на стрілочні переводи № 92 та № 94, а тому суд позбавлений можливості встановити в якому обсязі були порушені права ПАТ "Українська залізниця" під час укладання оспорюваного правочину.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 658 ЦК України Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як уже зазначалося вище, звертаючись із зустрічним позовом, ПАТ "Українська залізниця" вказувало на те, що СП № 92 є частиною залізничної колії "Гілка № 1" по ст. Чернігів-Північний та відповідно до п. 1.2. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки перемикання до знака "Межа під'їзної колії" має перебувати в розпорядженні залізниці.

Окрім того, ПАТ "Українська залізниця" наголошує на тому, що по оспорюваному договору купівлі-продажу відбулося відчуження частини колії залізниці, яку займає сам стрілочний перевод в результаті чого, заблокований доступ залізниці до ділянки колійного розвитку залізниці від місця примикання під'їзної колії в напрямку продовження "Гілки № 1".

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" надало згоду на передачу з його балансу на баланс залізниці стрілочного переводу № 92 вже після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, зазначаючи, що ПАТ "Українська залізниця" не надано доказів, які б підтверджували право власності на спірні об'єкти (залізнична колія та стрілочні переводи), суди попередніх інстанцій не встановили з посиланням на фактичні обставини справи та відповідні докази, чим підтверджується право власності продавця (УВТК) за договором купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 на спірні об'єкти продажу, а саме 594 м під'їзної колії та стрілочні переводи № 92, № 94.

Відповідно до ст. 69 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про транспорт" транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина під'їзної колії та стрілочний перевод № 92, які знаходяться на балансі залізниці, не можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № НЗ-1-4/778 від 08.04.2016 проект технічного паспорту на під'їзну колію ФОП ОСОБА_4 не підписувався по причині зазначення стрілочного переводу № 92 та 100,6 м колії, що перебувають на балансі залізниці.

Зазначаючи, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується право власності ПАТ "Українська залізниця" на спірні об'єкти договору купівлі-продажу, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості залучити до участі у справі суб'єкта управління об'єктами державної власності для належного встановлення обставин справи пов'язаних з відчуженням майна, що перебуває на балансі залізниці.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи й норм матеріального та процесуального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/11877/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова