ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Справа № 913/1051/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.16 та рішення господарського суду Луганської області від 28.01.16у справі№913/1051/15 господарського суду Луганської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш"додержавного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство",третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне агентство лісових ресурсів України,простягнення 657367,60грн.,

представників сторін - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

17.11.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" звернулися до господарського суду Луганської області з позовом до державного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" про стягнення заборгованості за договором №92 від 06.06.2013 про закупівлю товарів за державні кошти у сумі 355 000,00грн., збитків від зміни індексу інфляції у сумі 278 675,00грн., 3% річних у сумі 23 692,60грн.

28.01.2016 рішенням господарського суду Луганської області (судді Якушенко Р.Є., Ворожцов А.Г., Секірський А.В.), залишеним без змін 10.05.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Марченко О.А., Радіонова О.О., Скакун О.А.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" на користь ТОВ "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" 355 000,00грн. основного боргу, 278 565,09грн. інфляційних втрат, 23 692,60грн. 3% річних та 9 858,87грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу, інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №92 від 06.06.2013, оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, видатковою накладною, довіреністю, та актом приймання-передачі, підписаним представниками обох сторін і скріпленого їх печатками без жодних зауважень щодо кількості, якості товару або строків його поставки. При цьому, у порушення умов договору товар своєчасно оплачено не було, відповідач не надав доказів у підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

У касаційній скарзі державне підприємство "Станично-Луганське дослідне лісомисливське господарство" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 06.06.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" (продавець) та державним підприємством "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" укладено договір №92 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого продавець зобов'язався до 31.08.2013 поставити покупцю автомобіль лісопатрульний АЛП-5 (3909)-267 у кількості 1 одиниця, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

Пунктом 3.1. договору встановлена його ціна у сумі 355 000,00грн., у тому числі ПДВ - 59 166,67грн.

Порядок здійснення оплати погоджено сторонами у розділі 4 договору, відповідно до пункту 4.1 якого розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару згідно з актом приймання-передачі після пред'явлення рахунка на оплату товару. До рахунка додаються акт приймання-передачі товару та видаткова накладна (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.4 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору від реального фінансування видатків (п.4.5 договору).

За умовами пункту 6.4.1 договору продавець має право своєчасно та в повному обсязі одержати оплату за поставлений товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 10.1 договору встановлено строк його дії до 31.12.2013.

Суди обох інстанцій установили, що на виконання умов договору №92 від 06.06.2013 позивач 09.08.2013 передав, а відповідач через свого представника Лугина К.П. на підставі довіреності №99 від 15.07.2013, прийняв автомобіль лісопатрульний АЛП-5 (3909)-267 у кількості 1 одиниця. Технічний стан та комплектність товару відповідають всім умовам договору, претензії по комплектності та якості у сторін відсутні, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.08.2013, видатковою накладною №ТВ-00020 від 09.08.2013, та довіреністю №199 від 15.07.2013. Проте взяті на себе зобов'язання договору відповідач не виконав, що ним і не оспорювалось.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 692 ЦК України урегульовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що позивач для сплати вартості поставленого товару виставив відповідачу рахунок-фактуру №ТВ-00020 від 09.08.2013, який за умовами п.4.1 договору підлягав оплаті до 19.08.2013.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги викладене, факт підтвердження належними доказами виконання позивачем своїх договірних обов'язків, та відсутність доказів сплати відповідачем коштів у сумі 355 000,00грн., що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України щодо належного виконання договірних зобов'язань, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованих висновків про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу. При цьому правильно відхилили посилання відповідача на п.4.4 договору та відсутність бюджетного фінансування видатків на придбання товару за цим договором, оскільки зазначена обставина не виправдовує бездіяльність боржника, не звільняє його від обов'язку виконати договірні зобов'язання, та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної статті закону, наслідки прострочення відповідачем грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги викладене, з огляду на арифметично невірний розрахунок позивача у частині нарахування інфляційних втрат, колегія суддів вважає правомірними та обгрунтованими висновки судів обох інстанцій про стягнення з відповідача 23 692,60грн. 3% річних та 278 565,09грн. інфляційних втрат.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Станично-Луганське досвідне лісомисливське господарство" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та рішення господарського суду Луганської області від 28.01.2016 у справі №913/1051/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяЄ.В. Чернов