ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 920/1780/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Божок В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016у справі Господарського суду№ 920/1780/15 Сумської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"простягнення 15 822 813,07 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: Замкова М.О., дов. від 30.12.2015 № 30/387;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - Товариство) на користь Компанії 15 822 813,07 грн. заборгованості, яка складається з пені у розмірі 6 170 466,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 981 593,94 грн. та 3% річних у розмірі 670 752,88 грн.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувала тим, що Товариство несвоєчасно виконало умови договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 03/140/13-ВТВ щодо розрахунків за поставлений природний газ, у зв'язку із чим йому нараховані пеня, інфляційні втрати за час прострочення платежу та 3 % річних, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.02.2016 (суддя Моїсеєнко В.М.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (колегія суддів: Потапенко В.І., Гребенюк Н.В., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 08.02.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 03/140/13-ВТВ оплату за поставлений природний газ Товариством було здійснено належним чином, оскільки цією додатковою угодою сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з двома касаційними скаргами, у яких просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 і рішення Господарського суду Сумської області від 08.02.2016 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційних скаргах вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору та додаткових умов до нього, приписи ст. ст. 213, 525, 526, 549, 599, 612, 625, 631, 651, 653, 654 ЦК України, ст. ст. 4, 45, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи, у відповідності до законодавства України та судової практики Вищого господарського суду України з розгляду аналогічних спорів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги Компанії не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) 04.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 03/140/13-ВТВ, за яким, з урахуванням підписаних між сторонами додаткових угод до цього договору, продавець зобов'язався протягом 2013-2015 років передати покупцю у власність природний газ, а покупець, у свою чергу, прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (далі - Договір);

- на виконання умов Договору продавець протягом січня 2013 року - листопада 2014 року поставив покупцю природний газ в обсязі 35 720,479 м. куб. на загальну суму 208 347 161,13 грн., що підтверджується підписаними між сторонами відповідними актами прийому-передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах даної справи;

- остаточний розрахунок за отриманий природний газ Товариством було здійснено 31.01.2014. Вважаючи, що Товариством прострочено оплату за поставлений природній газ, Компанією останньому було нараховано пеню, а також інфляційні втрати та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі заявлено Компанією з підстав порушення Товариством строків оплати поставленого йому природного газу, визначених у п. 6.1 Договору у редакції додаткової угоди від 31.12.2013 № 4, за яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100 % поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних розраховані позивачем щодо періодів заборгованості, визначених з 20-го числа місяці, що слідує за місяцем поставки газу.

Разом з тим, як було з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи:

- між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, у тому числі 22.12.2014 додаткову угоду № 11 Договору, якою узгоджено обсяги природного газу за 2013-2015 рр., а також змінено порядок розрахунків за Договором (далі - Додаткова угода);

- так, Додатковою угодою п. 6.1. ст. 6 Договору викладено в наступній редакції:

"оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу";

- статтю 11 Договору Додатковою угодою викладено у такій редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013р., і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

У відповідності до статті 11 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

В силу положень частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З урахуванням вищенаведених положень ЦК України колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення Договору у редакції Додаткової угоди діють з моменту її підписання та поширюють свою дію на правовідносини між сторонами, які виникли з 1 січня 2013 року, а відтак охоплюють період, за який позивач просить стягнути з відповідача спірні суми штрафних санкцій.

Як вірно наголошено судами попередніх інстанцій додатковою угодою сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, встановивши остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто до 20.01.2016.

Відтак, враховуючи те, що остаточний розрахунок за отриманий у спірний період природний газ Товариством здійснено 31.01.2014, тобто до моменту здійснення остаточного розрахунку за Договором, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог Компанії.

Доводи касаційних скарг Компанії наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг Компанії не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі № 920/1780/15 Господарського суду Сумської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя В.С. Божок