ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 917/2139/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016у справі№ 917/2139/15 Господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд"до1. Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" провизнання недійсним договору іпотеки та про визнання такими, що відсутні майнові права на житлові квартири та житлові приміщенняза участю представників сторін:

позивача: Риль В.Є., дов. від 05.01.2016 б/н

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: Ханович К.В., дов. від 05.05.2016 б/н

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Ліньковою І.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 4411 від 27.06.2008, зі змінами і доповненнями та визнання такими, що відсутні майнові права Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на квартири та офіси 1-ї черги будівництва, що знаходиться за адресою: місто Кременчук, квартал 278, будинок № 7, Полтавської області, і складається з: 9 поверхів, двокімнатних квартир у кількості 4: № 8, № 10, № 23, № 94 (загальною площею 349,8 кв.м.), трикімнатних квартир у кількості 4: № 15, № 21, № 51, № 66 (загальною площею 513,8 кв.м.) та двох офісних приміщень загальною площею 306,22 кв.м

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.12.2015 у справі № 917/2139/15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю; визнано недійсним, з моменту укладення, договір іпотеки № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008, що був укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд", посвідчений приватним нотаріусом Ліньковою І.Б., зареєстрований в реєстрі за №4411 від 27.06.2008, зі змінами та доповненнями; визнано такими, що відсутні майнові права Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на квартири та офіси 1-ї черги будівництва, що знаходиться за адресою: місто Кременчук, квартал 278, будинок № 7, Полтавської області, і складається з: 9 поверхів, двокімнатних квартир у кількості 4: № 8, № 10, № 23, № 94 (загальною площею 349,8 кв.м.), трикімнатних квартир у кількості 4: № 15, № 21, № 51, № 66 (загальною площею 513,8 кв.м.) та двох офісних приміщень загальною площею 306,22 кв.м.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Гетьман Р.А., Черленяк М.І.) рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2015 у справі № 917/2139/15 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 917/2139/15, рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції незаконно прийняв апеляційну скаргу до розгляду з огляду на допущені апелянтом порушення процесуального законодавства щодо оформлення апеляційної скарги, та неправильно застосував норми ст. 261 Цивільного кодексу України в частині визначення початку перебігу позовної давності.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на касаційну скаргу, в якому відповідач оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції просить залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - відповідач-1, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" (далі - позивач, позичальник) було укладено кредитний договір № 04/24/08-КЛТ, умовами якого встановлені процедура та умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України, доларах США та Євро з повною/частковою конвертацією у національну валюту України в межах загальної суми, еквівалентної 9000000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення кожної додаткової угоди до цього договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплата процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають при наданні банком кредитів (п. 1.1. договору).

В подальшому до кредитного договору були укладені додаткові угоди, якими, зокрема, збільшувалась загальна сума кредитування та якими надавались кредитні кошти.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 27.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 04/24/1 01/08, відповідно до умов якого у забезпечення зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку майно, а саме - майнові права на нереалізовані квартири та офіси 1-ї черги будівництва, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, квартал 278, будинок № 37 і складається з: кількість поверхів (шт.) - 9, кількість квартир (шт.) - 21, кількість офісів (шт.) - 2, у тому числі: двокімнатні (шт.) - 24 (загальною площею 525,80 кв.м.), трикімнатні (шт.) - 16 (загальною площею 1875,40 кв.м.), загальна площа квартир - 2401,20 кв.м., загальна площа офісних приміщень - 306,22 кв.м.; всього загальною площею 2707,42 кв.м. та належить іпотекодавцю на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 2 Ж-06 від 17.01.2006, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Кременчук; ордеру № 07 на виконання земельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою: м. Кременчук, квартал 278, буд. 37, затверджений заступником голови районної ради з виконавчої діяльності 16.03.2006; рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.11.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" в оренду до 20.12.2008 земельної ділянки для закінчення будівництва багатоповерхового житлового будинку № 37 в мікрорайоні № 278 м. Кременчука"; витяг з рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.04.2005 "Про затвердження актів попереднього погодження місця розташування об'єктів містобудування та надання замовниками дозволу на розробку проектів будівництва і складання проектів відведення земельних ділянок для їх будівництва в м. Кременчук"; архітектурно-планувальне завдання № 203 від 18.08.2005 на проектування нового будівництва об'єкта архітектури.

Судом апеляційної інстанції вказано, що іпотечний договір № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008 підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено печатками підприємств та посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ліньковою І.Б. і зареєстровано в реєстрі за № 4411 від 27.06.2008.

В подальшому до іпотечного договору між позивачем та відповідачем-1 були укладені додаткові угоди, а саме: додаткова угода № 04/24/1 01/08 ДУ1від 05.08.2008, додаткова угода № 04/24/1 01/08 ДУ2 від 29.08.2008, додаткова угода № 04/24/1 01/08 ДУ3 від 28.10.2008, додаткова угода № 04/24/1 01/08 ДУ4 від 31.07.2009, додаткова угода № 04/24/1 01/08 ДУ5 від 31.08.2009; додаткова угода № 6 від 25.06.2010, додаткова угода № 7 від 05.08.2010, додаткова угода № 8 від 31.07.2012, які підписані представниками сторін, скріплені печатками та нотаріально засвідчені і які є невід'ємними частинами іпотечного договору № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008.

Так, як визначено апеляційним господарським судом, додатковою угодою № 8 від 31.07.2012 до кредитного договору, сторони виклали розділ "Термін та визначення" в новій редакції, відповідно до якої майно - це майнові права на нереалізовані квартири та офіси 1-ї черги будівництва, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, квартал 278, будинок № 37 і складається з: кількість поверхів (шт.) - 9, кількість квартир (шт.) - 8, кількість офісів (шт.) - 2, у тому числі: двокімнатні (шт.) - № 8, № 10, № 23, № 94 (загальною площею 349,8 кв.м.), трикімнатні (шт.) - № 15, № 21, № 51, № 66 (загальною площею 513,8 кв.м.), загальна площа квартир - 863,6 кв.м., загальна площа офісних приміщень - 306,22 кв.м. Всього загальною площею 1169,82 кв.м. та належить іпотекодавцю на підставі акту державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 19.06.2008, затвердженого рішенням виконкому міської ради № 602 від 19.06.2008 та зареєстрованим Кременчуцьким територіальним управлінням інспекції ДАБК в Полтавській області за № 117 від 26.06.2008.

27.09.2013 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач-2) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого відповідач-1 продав (відступив) відповіачу-2 права вимоги, зокрема за кредитним договором № 04/24/08-КЛТ від 27.06.2008 з урахуванням додаткових угод до нього та іпотечним договором № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008 з урахуванням додаткових угод до нього, що підтверджується складеним та підписаним актом приймання-передачі прав вимоги.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008 зі змінами і доповненнями та визнання такими, що відсутні майнові права Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на квартири та офіси 1-ї черги будівництва, що знаходиться за адресою: місто Кременчук, квартал 278, будинок № 7, Полтавської області, і складається з: 9 поверхів, двокімнатних квартир у кількості 4: № 8, № 10, № 23, № 94 (загальною площею 349,8 кв.м.), трикімнатних квартир у кількості 4: № 15, № 21, № 51, № 66 (загальною площею 513,8 кв.м.) та двох офісних приміщень загальною площею 306,22 кв.м.

Обґрунтовуючи підстави недійсності договору іпотеки, позивач посилається на те, що під час укладення спірного договору були порушені положення ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що під час укладення договору іпотеки були порушені норми ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору), оскільки майнові права на приміщення у житловому будинку не могли бути предметом іпотеки і були віднесені до предмета іпотеки лише згідно із Законом України від 25.12.2008 року № 800-VІ "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", що є підставою для визнання його недійсним.

Відхиляючи як безпідставні та необґрунтовані подані відповідачами клопотання про застосування позовної давності, суд першої інстанції послався на те, що перший відповідач не з'явився в судовий процес, а другий відповідач не подав витребуванні судом належні та допустимі докази, щоб в судовому процесі при розгляді предмету господарського спору не були всебічно, повно і об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним та підстав для задоволення позовних вимог, проте, застосувавши на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України за заявами відповідачів наслідки пропуску позовної давності за вказаною вимогою, відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) указаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Так, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки лише згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року N 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до Закону України "Про іпотеку".

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що під час укладення оспорюваного договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, що є підставою для визнання його недійсним.

Правова позиція щодо недійсності договору іпотеки майнових прав, укладеного з порушенням норм ст. 5 Закону України "Про іпотеку", викладена у постанові Верховного Суду України від 17.04.2013 у справі № 6-8цс13.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулися до місцевого господарського суду із клопотаннями про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи їх тим, що позивач звернувся до суду через сім років після того, як йому стало відомо про порушення його прав.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, до позовних вимог позивача про визнання недійсним укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" договору іпотеки № 04/24/1 01/08 від 27.06.2008 встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Як визначено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порушення сторонами вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку" було допущено саме в момент укладення спірного договору іпотеки, і саме в цей момент Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" повинно було знати про те, що в силу положень зазначеного Закону майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.09.2014 у справі № 915/1437/13.

Врахувавши наведені приписи законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що перебіг позовної давності щодо оскарження іпотечного договору від 27.06.2008 починається саме з цієї дати та відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України сплинув 27.06.2011. Разом з тим, позов про визнання недійсним іпотечного договору подано Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" до господарського суду лише 30.09.2015, тобто після спливу позовної давності.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З урахуванням викладеного та виходячи з того, що позивачем не наведено і не обґрунтовано, а апеляційним господарським судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем позовної давності, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком суду апеляційної інстанції про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності.

Як передбачено ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

Твердження скаржника про те, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, прийнявши і розглянувши апеляційну скаргу за відсутності доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, колегію суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою скасування судового акту лише за умови, що таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Враховуючи, що вирішення питання про прийняття апеляційної скарги віднесено до повноважень апеляційного господарського суду, апелянтом на виконання вимог суду надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги і виходячи з того, що прийняття за вказаних обставин апеляційної скарги не мало наслідком порушення процесуальних прав позивача, не потягло за собою неможливість встановлення фактичних обставин у справі та не призвело до прийняття неправильного судового рішення, вищенаведені доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 917/2139/15 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова