ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 914/3215/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Іванової Л.Б., Мележик Н.І.,розглянув касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р.у справі№914/3215/15 господарського суду Львівської області за позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька"прозобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення) та стягнення неустойкиза участю представників

позивача - Чижович І.З., дов. №2302-вих-1845 від 24.05.2016р.;

відповідача - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька" про зобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення) та стягнення неустойки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. у справі №914/3215/15 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіронька" звільнити шляхом виселення з орендованого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху площею 146,6 м2 та підвалу - 151,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дорога Кривчицька, 1. Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 10550 грн. неустойки та 2436 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кордюк Г.Т., судді: Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. у справі №914/3215/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у задоволенні позову та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, зазначаючи про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. у справі №914/3215/15.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіронька" зазначає про безпідставність та необгрунтованість вимог касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та просить відмовити у її задоволенні, залишивши без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2000р. між Управлінням комунального майна департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зіронька" (орендар, відповідач) укладено договір №7714 оренди нежитлових приміщень, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі Патенту №399 від 15.02.2000р. на право оренди приміщень здав, а орендар прийняв в оренду з 08.02.2000 р. до 08.02.2015 р. терміном на 15 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Дорога Кривчицька, 1, 1-ий поверх - площею 146,6м 2, підвал - 151,0 м2. Призначення приміщень - магазин (п.2 договору).

Розмір орендної плати становить 355,21 грн. з ПДВ з 08.02.2000р. (п.3 договору). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.5 договору).

При припиненні або розірванні договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений об'єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому договором оренди (п.15.6 договору).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, підставою виникнення спору у даній справі стало та, що за твердженням Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавця), останнє листом №2302-вих-633 від 27.02.2015 р., скориставшись своїм правом як орендодавець не продовжувати дію договору оренди з відповідачем, надіслало останньому повідомлення про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. Проте у зв'язку з тим, що орендоване приміщення орендарем повернуто не було, позивач звернувся з позовом у даній справі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька" про зобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення) та стягнення неустойки в розмірі 13070 грн. у зв'язку з неповерненням майна.

Частково задовольняючи позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, суд першої інстанції, врахувавши умови зазначеного вище договору, ч.1 ст.11, ст.526, ч.1 ст.759, ст.764, 785 Цивільного кодексу України, ст.2, ч.2 ст.17, ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.193, ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позивач у визначений законом строк належно повідомив орендаря про припинення договірних відносин, а тому в орендаря виник обов'язок повернути об'єкт оренди, який він не виконав. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька" з нежитлових приміщень є правомірною та підлягає задоволенню, як і вимога про часткове стягнення з відповідача на підставі ст.785 Цивільного кодексу України неустойки на суму 10550 грн. за неповернення орендованого приміщення, з урахуванням сплати відповідаечм 2520 грн., враховуючи, що підстава для її стягнення виникла після набрання чинності Цивільним кодексом України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.ст.759, 763 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 р., якою затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку, п.3.8.1.1, 3.8.2.1, 3.8.2.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №211 від 12.05.2006 р. дійшов висновку, що наданий позивачем та наявний у матеріалах справи фіскальний чек та реєстр рекомендованих відправлень не підтверджують надіслання позивачем повідомлення відповідачу про припинення договірних відносин, а тому спірний договір оренди є пролонгованим на той самий термін на тих самих умовах, зважаючи на неналежне повідомлення орендодавцем орендаря про наявність у нього заперечень, щодо припинення договору у зв'язку з закінченням терміну на який його було укладено.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вважає його помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно приписів ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1,2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами обох інстанцій досліджено наявний у матеріалах справи лист позивача №2302-вих-633 від 27.02.2015 р., адресований відповідачу про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди від 28.02.2000р., укладеного між сторонами у справі. Тобто, як встановлено судами, зі змісту даного листа вбачається, що Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, який наділений повноваженнями розпоряджатись спірним об'єктом оренди) скористалось наданим йому законом правом на відмову у пролонгації спірного договору з відповідачем. Водночас, як вбачається зі змісту рішення та постанови у даній справі, суди дійшли різних висновків стосовно способу реалізації даного права позивача, шляхом відправлення зазначеного листа за допомогою послуг поштового зв'язку та підтвердження цього належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наданий позивачем в підтвердження надіслання зазначеного вище листа про припинення договору оренди від 28.02.2000р. фіскальний чек від 02.03.2015р. в якому зазначено, зокрема, "список №563" та реєстр рекомендованих відправлень б/н від 02.03.2015р. не породжують юридичних наслідків для сторін, оскільки не підтверджують надіслання відповідачу позивачем повідомлення про припинення договірних відносин.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вважає його необґрунтованим та здійсненим всупереч встановленим обставинам справи з помилковим застосуванням норм права з огляду на наступне.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 р. затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку, у п.п. 66-68 яких визначено, що у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку. До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Водночас, розрахунковим документом згідно даних правил визначено документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Аналогічне положення міститься і в Наказі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.2006р. №211 "Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень", при цьому уточнено, що касовим чеком є чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги. Таку ж правову позицію займає і Вищий господарським суд України, роз'яснивши її у п.2.1 свого Інформаційного листа від 13.04.2008 р. №01-08/208, згідно якого: розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги тощо.

У ст.8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органом доходів і зборів.

Так, Наказом Державної податкової адміністрації від 01.12.2000р. №614"Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"" затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, яким визначено, що форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. При цьому, даним Наказом в додатку 1 затверджено і форму фіскального касового чеку на товари (послуги), яким відповідно до п.3.1. наказу є розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Зазначеним наказом також передбачено, що найменування товару (послуги) у фіскальному касовому чеку - це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, як вірно зазначено апеляційним господарським судом , відповідно до п.3.8.1.1 Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №211 від 12.05.2006 р. внутрішні реєстровані поштові відправлення, кількість яких складає п'ять і більше, що подаються до об'єкта поштового зв'язку одним відправником (далі - згруповані поштові відправлення), приймаються для пересилання разом із списками ф. 103, які оформляються відповідно до вимог пунктів 85, 86 Правил надання послуг поштового зв'язку. Водночас, згідно з п.3.8.2.1. Порядку, приймаючи поштові відправлення за списками ф. 103, працівник поштового зв'язку перевіряє правильність їх оформлення, заповнення списку. Поіменно звіряє поштові відправлення із записами в списках, правильність маси, суми плати, зазначеної проти кожного поштового відправлення, загального підсумку плати, а також тотожність усіх примірників. При цьому, як визначено у даному пункті списки нумеруються порядковою нумерацією протягом місяця і реєструються в спеціальному журналі. Приймання поштових відправлень здійснюється загальновстановленим порядком (п. 3.8.2.2. Порядку). На прийняті згруповані поштові відправлення за списками ф. 103, складеними однією юридичною особою, видається один розрахунковий документ (п.3.8.2.3. Порядку), у якому зазначаються: номер списку, найменування відправника, вид поштових відправлень, їхня кількість, форма оплати, сума плати за пересилання.

Тобто, зазначеними вище нормами чинного в Україні законодавства не передбачено обов'язку відправника згрупованих відправлень присвоювати відповідному реєстру будь-який номер, а відтак, висновки суду апеляційної інстанції про ототожнення зазначеного у фіскальному чеку найменування товару (послуги) як "список №563", який повинен відображати споживчі ознаки послуги та ідентифікувати таку послугу саме в документообігу суб'єкта підприємницької діяльності, в даному випадку - відділення поштового зв'язку, з необхідною наявністю такого ж номеру у реєстрі згрупованих відправлень, без врахування та надання оцінки іншим відомостям, зазначеним у фіскальному чеку та реєстрі, зокрема, кількості і дати рекомендованих листів, що були відправленні, наявності штрихового кодового ідентифікатора, їх вартості, особи відправника, тощо є помилковими та необґрунтованими.

Тоді як, судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України з оцінки поданих позивачем в якості доказу фіскального чеку та реєстру, датованих 02.03.2015р. встановлено, що адреса одержувача вказана правильна, співпадає номер листа і його дата з номером і датою повідомлення про припинення договірних відносин, вартість і дата надання послуг поштового зв'язку, також на реєстрі міститься печатка та підпис відповідальної особи відправника, штамп відділення поштового зв'язку з датою, яка відповідає даті фіскального чеку і номеру відділення та підпис працівника ВПЗ.

Тобто, місцевим господарським судом, на підставі оцінки поданих позивачем в обґрунтування своїх вимог доказів у їх сукупності, вірно встановлено, що з огляду на зазначені вище норми чинного в Україні законодавства, якими врегульовано порядок надання послуг поштового зв'язку, позивачем - Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради доведено факт реалізації свого права як орендодавця на відмову у продовженні договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зіронька" на підставі договору оренди нежитлових приміщень №7714 від 28.02.2000р., при цьому, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про порушення законодавства позивачем під час повідомлення відповідача, а судами не встановлено доказів наявності документів, які б свідчили про спростування факту відправлення останньому повідомлення.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивачем дотримано вимоги ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та належним чином повідомлено відповідача про припинення договірних стосунків за договором від 28.02.2000р., а тому в орендаря виник обов'язок повернути об'єкт оренди, який ним виконаний не був, а відтак, вимога позивача про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька" з нежитлових приміщень є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованими є і висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на підставі ст.758 Цивільного кодексу України 10550 грн. неустойки за неповернення орендованого приміщення

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Львівської області під час прийняття рішення у справі №914/3215/15 повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Натомість, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, тому підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. у даній справі - залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. у справі №914/3215/15 скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. у справі №914/3215/15 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіронька" (ідентифікаційний код 19140784, місцезнаходження: 79014, Львівська обл., місто Львів, вул. ДОРОГА КРИВЧИЦЬКА, будинок 55) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.ГАЛИЦЬКА, будинок 15) 3654 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С.В.Владимиренко

Судді Л.Б.Іванова

Н.І.Мележик