ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 912/4677/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Демидової А.М., Мележик Н.І.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р.та рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 09.02.2016р.у справі№ 912/4677/15 господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс"до Приватного акціонерного товариства "Креатив"простягнення 145071,06грн.за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Креатив" про стягнення з останнього 145071,06 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №С14-02851 від 08.05.2015 р., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2016р. (суддя Глушков М.С.) у справі №912/4677/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгосПлюс" заборгованість у розмірі 145071,06 грн. та 2176,07 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2016р. у справі №912/4677/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮгосПлюс" у задоволенні позову повністю .

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс" зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Креатив" та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.05.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югос Плюс" та Приватним акціонерним товариством "Креатив" укладено договір поставки №С14-02851 (надалі в тексті постанови - договір), за умовами п.п. 1.1., 4.1. якого продавець (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2014 року в кількості 70 тонн +/- 35 тонн (за вибором покупця), за ціною 9530 грн. за тонну, з орієнтовною сумою договору 667100 грн., на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. та 3.6. договору сторони погодили, що товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль (Правила-Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору, за адресою: склад, с. Владівка, Чернігівський район, Запорізька область (склад Продавця); термін поставки товару - протягом 3 днів після здійснення оплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 3 (три) календарних дні повідомити покупця про готовність поставки товару із зазначенням дати та місця поставки. Після закінчення терміну поставки, продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання непоставленого товару, письмово попередивши про це продавця; датою поставки товару є дата фактичного отримання товару покупцем в місці поставки відповідно до п. 3.1. даного договору, що зазначається в товарно-транспортній накладній. Для отримання товару покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання товару.

Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. договору покупець зобов'язався здійснити оплату товару на умовах 80% передоплати від розміру, вказаного у п. 4.1. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури; залишок коштів в розмірі 20% покупець сплачує на поточний рахунок продавця протягом 3-х робочих днів з дня отримання від продавця товару/партії товару та відомостей про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН на суму, що дорівнює 20% вартості поставленого товару та документів, передбачених п.п. 3.7., 3.8., 3.9. даного договору.

Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх умов, передбачених даним договором (п. 9.1. договору), підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру для оплати товару № СФ-0000012 від 08.05.2015р. Відповідач у відповідності до положень п. 5.1. договору 14.05.2015р. провів частковий розрахунок за товар у розмірі 80% від 667100 грн., що склало 533680 грн. Водночас, судами встановлено, що відповідно до видаткової накладної від 18.05.2015 р. №РН-0000011 позивач поставив на користь відповідача через ОСОБА_4 (довіреність на отримання цінностей №1320 від 14.05.2015р.) соняшник врожаю 2014 року у кількості 75,330 тон (в межах кількості зазначеної у договорі) на суму 678751,06 грн. Товар прийнято відповідачем без зауважень.

Як досліджено судами, поставка товару також підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи податковими накладними № 1/2 від 14.05.2015 р. та № 2/2 від 18.08.2015р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте відповідач в порушення умов договору, зокрема п. 5.2., не здійснив остаточної оплати поставленого товару на суму 145071,06 грн., що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не надано доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений останнім товар згідно договору поставки № С14-02851 від 08.05.2015 р. на суму 145071,06 грн. Відтак, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанції, здійснений з посиланням на приписи ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України про стягнення з відповідача на користь позивача спірних 145071,06 грн.

Доводи заявника касаційної скарги про неврахування судами положень ст.612 Цивільного кодексу України, у ч.4 якої визначено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, як на підставу для відмови позивачу у задоволенні позову з огляду на те, що останній за твердженням Приватного акціонерного товариства "Креатив" порушив умови п.п.3.5., 3.7-3.9 договору, не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи документах та спростовуються здійсненими судами висновками, які обґрунтовано вказали на те, що договір не містить умов та порядку передання від продавця покупцю товаросупровідних документів, натомість, копії усіх, передбачених договором товаросупровідних документів були направлені відповідачу разом з претензією про оплату товару № 9/1 від 29.09.2015р., а відповідач не заявляв претензій та не вчиняв жодних дій у зв'язку з ненаданням йому якісного посвідчення, документу про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на те, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України не вбачає законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. у справі №912/4677/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

Н.І. Мележик