ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 912/4425/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р.та рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 21.01.2016р.у справі№ 912/4425/15 господарського суду Кіровоградської областіза позовом:Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія)до Приватного акціонерного товариства "Креатив"простягнення 2067627,29грн.

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Пипко Р.П., дов. №61Д-10 від 25.01.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Торговий дім "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Креатив" про стягнення з відповідача 2067627,99 грн., з яких: 1277933,85 грн. основного боргу, 26650,57 грн. 3% річних, 384119,27 грн. інфляційних збитків та 378924,30 грн. пені (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що була прийнята господарським судом до розгляду).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21 січня 2016 року (головуючий суддя Балик В.М.) у справі №912/4425/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.) позовні вимоги Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." заборгованість у сумі 2057627,99 грн., з яких: 1267933,85 грн. основного боргу, 26625,09 грн. - 3% річних, 384119,27 грн. інфляційних збитків, 378551, 11 грн. пені та 30858,44 грн. судового збору. В решті частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2016р. у справі №912/4425/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Торговому дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) у задоволенні позову повністю.

У відзиві на касаційну скаргу Торговий дім "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Креатив" та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши представника відповідача суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2008р. між Дочірнім підприємством Компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) "Торговий Дім Пальміра" (постачальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Креатив" (покупець, відповідач) укладено договір на поставку товару № 264 (надалі в тексті постанови - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити відповідно до умов Договору харчові добавки (Товар).

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування, асортимент, ціна, вартість, кількість Товару зазначається в накладних на Товар, та/або в специфікаціях/додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Як узгоджено сторонами у п. 3.1 Договору Постачальник поставляє Товар партіями, згідно поданих Покупцем заявок та відповідно до специфікацій/додаткових угод до Договору на умовах СРТ згідно правил Інкотермс-2000 (склад Покупця): м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19.

Датою поставки Товару/партії Товару є дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній при умові надання Покупцю всіх документів, передбачених п. 3.7 Договору.

Як досліджено судами, у пункті 10.1 Договору сторонами погоджено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. За умовами додаткових угод до Договору сторонами продовжувався строк дії Договору, зокрема до 31.01.2016р. (додаткова угода від 07.11.2014 № 5).

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставою для виникнення спору у даній справі стало невиконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого, за твердженням позивача, утворилась заборгованість у сумі 2067627,99 грн., з яких: 1277933,85 грн. основного боргу, 26650,57 грн. 3% річних, 384119,27 грн. інфляційних збитків та 378924,30 грн. пені.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи на користь позивача заборгованість в сумі 2057627,99 грн., з яких: 1267933,85 грн. основного боргу, 26625,09 грн. 3% річних, 384119,27 грн. інфляційних збитків та 378551,11 грн. пені, господарські суди першої та апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів, встановили, що на виконання умов Договору постачальником - позивачем на користь покупця - відповідача передано обумовлений Договором Товар на загальну суму 1491975,60грн., з яких відповідач отриманий Товар оплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 1453151,60 грн. При цьому, враховуючи, що судами попередніх інстанцій досліджено та оцінено наявні у матеріалах справи видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні та коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, накладні на повернення відповідачем частини поставленого товару на суму 185217,75 грн., суд касаційної інстанції, перевіривши правильність здійснених судами розрахунків, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Торгового дому "Пальміра" дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" суми непогашеної заборгованості за поставлений Товар у розмірі 1267933,85 грн. Натомість, посилання заявника касаційної скарги на невиконання позивачем п.3.7. Договору, за яким постачальник зобов'язується надавати разом з Товаром/партією ряд погоджених сторонами документів, як на підставу відсутності виникнення у нього обов'язку з оплати отриманого Товару не приймається до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, у п.4.3 Договору сторонами погоджено, що у випадку ненадання постачальником документів, зазначених у п. 3.7 договору, або якщо документи не відповідатимуть вимогам законодавства, або будуть оформлені з помилками чи розбіжностями, Сторони складають відповідний акт, а оскільки судами встановлено, що такий акт не складався, а відповідач у відповідності до статті 666 Цивільного кодексу України не відмовлявся від договору та не повертав товар продавцеві, доводи останнього про відсутність обов'язку з оплати товару, є такими, що не грунтуються на нормах права та не приймаються до уваги судом касаційної інстанції.

Разом з тим, необґрунтованими є і посилання заявника касаційної скарги на те, що оскільки позивачем зазначено в рахунках інший строк на їх оплату, аніж визначено у п.5.3 Договору, то розрахунок нарахувань 3% річних, інфляційних та пені за несвоєчасну оплату повинен бути здійснений не на підставі Договору, а згідно виставлених рахунків, оскільки відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України саме умови договору є обов'язковим для виконання сторонами, а відтак, враховуючи що у п.5.3. Договору сторонами погоджено, що оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження Товару, протилежні доводи заявника касаційної скарги не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.5 Договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати кожної партії Товару (окрім випадків, передбачених п. 3.7.1), Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від вартості несплаченої партії Товару за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії Товару.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, а заявником касаційної інстанції не спростовано факту виникнення у останнього заборгованості з оплати за отриманий згідно Договору Товар, перевіривши правильність здійснених судами розрахунків 3% річних, інфляційних та пені, враховуючи п.8.5 Договору, положення ст.549 та ст.625 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача пені у розмірі 378551,11 грн., 26625,09 грн. - 3% річних та 384119,27 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зважаючи на те, що решта доводів викладених у касаційній скарзі фактично зводиться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, тому з огляду на вищенаведені обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. у справі №912/4425/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.Г. Дунаєвська

Н.І. Мележик