ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 911/3206/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Божок В.С., Кравчука Г.А.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2016у справі№ 911/3206/15 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА СТОЛИЧНА"третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4простягнення 9 273,44 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Агрофірма Столична" про стягнення 9 273, 44 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем та третьою особою свого обов'язку щодо надання позивачу письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений трьоденний строк з дня настання дорожньо-транспортної пригоди згідно з полісом № АІ/1576612 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.05.2014, з посиланням на положення ст.ст. 1, 3, 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2015 у справі №911/3206/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою у даній справі, ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, як зазначається скаржником: пп.33.1.4. п.33.1. ст. 33 Закону України не носить диспозитивного характеру, вона є імперативною: водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, повідомити страховика в письмовій формі у чітко встановлений строк та з зазначенням чітко визначеної інформації. В свою чергу, пп "г" пп.38.1.1. п.38.1. ст. 38 Закону містить норму, яка дозволяє страховику, в разі невиконання водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, свого обов'язку щодо повідомлення, звернутись до страхувальника або водія з регресною вимогою.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014 по вул. Луначарського в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля "Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, та транспортного засобу - автомобіля "Газ 33021", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ТОВ "Агрофірма Столична" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, який працював у ТОВ "Агрофірма Столична".

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2014 у справі № 755/15131/14-п було визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме вищезазначеного ДТП.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля "Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 04.06.2014 з вини водія фізичної особи ОСОБА_4, склала 9 273, 44 грн..

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_4 як володільця та користувача транспортного засобу - автомобіля "Газ 33021", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована згідно полісу №АІ/1576612 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.05.2014, укладеного між ТОВ "Агрофірма Столична" і ПРАТ "Українська охоронно-страхова компанія". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн. Строк дії даного договору становив з 06.05.2014 по 05.05.2015.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

14.07.2014 фізична особа ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою б/н від 14.07.2014 (вх. № 9242 від 14.07.2014) на виплату страхового відшкодування, у якій просив останнього здійснити виплату страхового відшкодування за збиток (шкоду), завданий внаслідок скоєння вищевказаної ДТП, з вини водія фізичної особи ОСОБА_4.

05.08.2014 фізична особа ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою (повідомленням) б/н від 05.08.2014 (вх. № 10763 від 05.08.2014 р.) про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, у якій повідомив про вищевказану ДТП та її обставини.

Відповідно до умов договору страхування (полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), на підставі заяви б/н від 14.07.2014 на виплату страхового відшкодування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 15288 від 28.10.2014, страхового акту № 15572 від 24.11.2014 позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_5 у загальному розмірі 9 273, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8134 від 21.11.2014 на суму 1 000,00 грн., платіжним дорученням № 8208 від 25.11.2014 на суму 1 000,00 грн., платіжним дорученням № 8341 від 28.11.2014 на суму 5 860, 86 грн., платіжним дорученням № 8351 від 28.11.2014 на суму 1 412,58 грн., наявними у матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.02.2015 № 1019 про відшкодування фактично понесених витрат в порядку регресу, яка останнім залишена без відповіді, що і спонукало позивача на звернення з цим позовом до суду.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Підпунктами 33.1.4 та 33.1ст. 33 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення ДТП) передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

З огляду на викладене, саме водій транспортного засобу, що спричинив ДТП зобов'язаний письмово повідомити страховика про ДТП.

Судом встановлено, що саме водій відповідача і повідомив про настання страхового випадку ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", докази чого містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що для її застосування необхідні дві умови: 1 - право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; 2 - регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Можливість страховика на відшкодування шкоди в порядку регресу зі страхувальника, який є суб'єктом господарювання, внаслідок спричинення страхового випадку його працівником, повністю узгоджується із загальними засадами правового регулювання відносин, що виникають внаслідок заподіяння позадоговірної шкоди.

Так, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Посилання позивача щодо порушення відповідачем вимог п. "ґ" пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як вірно встановлено судом першої та апеляційної інстанції є необґрунтованими, оскільки факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами та особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності.

Сам же позивач, добровільно виплативши страхове відшкодування, фактично визнав дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 04.06.2014 страховим випадком. Прийняття такого рішення підтверджує факт того, що позивач був обізнаний про всі обставини справи, учасників ДТП, мав необхідний обсяг інформації та документів про дорожнього-транспортну пригоду, а тому визнав наявність підстав для виплати страхового відшкодування потерпілій особі.

За таких обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанції про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача про стягнення шкоди в порядку регресу, оскільки регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, колегія визнає правильними.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-284цс15 від 16.09.2015, в якій зазначено, що регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних. У випадку визнання страховиком ДТП страховим випадком, добровільної сплати страхового відшкодування - сам по собі факт неповідомлення про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, оскільки такий страховий випадок визнається та не оспорюється страховиком.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі №911/3206/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: В.С. Божок

Г.А. Кравчук