ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 911/2035/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Мележик Н.І. Дунаєвської Н.Г.

розглянув касаційну скаргуКорпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р.та рішеннягосподарського суду Київської області від 24.11.2015р.у справі№ 911/2035/15 господарського суду Київської областіза позовом:Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку Українидо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринкупровизнання попередніх договорів недійсними

за участю представників

позивача - Кравченко О.Ю., дов. №1900018/34015 від 19.05.2015р.;

відповідача - Дубровського А.В., дов. б/н від 04.05.2016р.;

третьої особи - Андрущак О.Л., дов. №100/17312/4К від 1208.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" про визнання попередніх договорів недійсними.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2015р. у справі №911/2035/15 (суддя Карпечкін Т.П.) у справі №911/2035/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів: Пономаренка Є.Ю., Мальченко А.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. та рішення господарського суду Київської області від 24.11.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а саме: визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу цінних паперів №232-3/3 від 20.10.2014р., укладений між Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф" та визнати недійсним попередній договір купівлі - продажу цінних паперів №233-3/3 від 20.10.2014р, укладений між Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф", а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф" зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ" (надалі в тексті постанови - ТОВ "ТРІУМФ") та Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України було укладено протокол про наміри №1, відповідно до якого, зважаючи на те, що на момент підписання цього протоколу ТОВ "ТРІУМФ" є емітентом відсоткових іменних облігацій, власником яких є Корпоративний недержавний пенсійний фонд НБУ (в кількості 73661 штук на загальну суму 73661000 грн.), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ" має намір здійснити реорганізацію шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство та здійснити емісію простих іменних акцій, сторони дійшли згоди щодо укладання на фондовій біржі "Перспектива" зустрічних договорів купівлі-продажу цінних паперів у порядку, передбаченому протоколом про наміри №1.

Так, судами встановлено, що у протоколі про наміри №1 сторони погодили умови укладення попередніх договорів купівлі-продажу шляхом: - укладення не пізніше 01.12.2014р. попереднього договору купівлі-продажу акцій, емітованих Публічним акціонерним товариством "ТРІУМФ" номінальною вартістю 1 грн., в бездокументарній формі, за ціною номінальної вартості згідно відповідного проспекту емісії, в кількості шляхом ділення загальної вартості купівлі-продажу пакету ЦП (цінних паперів) на вартість купівлі-продажу 1 ЦП, загальна вартість купівлі-продажу визначена в сумі 73661000 грн. (відповідає сумі номінальних вартостей облігацій, емітованих відповідачем і переданих позивачу), що також передбачає набуття позивачем частки в статутному капіталі відповідача в розмірі не менше 20%; - відповідно, з іншої сторони протоколом про наміри №1 передбачено укладення попереднього договору купівлі-продажу облігацій, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ", що перебувають у власності позивача, номінальною вартістю 1000 грн., в бездокументарній формі, на загальну суму 73661000 грн., в кількості 73661 шт. на загальну суму сумарної вартості купівлі-продажу облігацій. Також, протоколом про наміри № 1 сторони передбачили, що для реалізації погоджених умов Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ" здійснює реорганізацію шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство та здійснює емісію акцій, і на умовах, визначених попередніми договорами (п. 1 протоколу) сторони укладають на фондовій біржі "Перспектива" основні договори купівлі-продажу.

Як встановлено судами, 20.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф" та Корпоративним недержавним пенсійним фондом НБУ було укладено два попередні договори купівлі-продажу цінних паперів №232-3/3 та № 233-3/3.

Відповідно до п. 1.1 попереднього договору № 232-3/3 від 20.10.2014 р., сторони зобов'язуються протягом 3 робочих днів від дати надання відповідачем позивачу письмового повідомлення про виконання відповідачем умов пункту 1.3 цього попереднього договору, укласти на фондовій біржі "Перспектива" основний договір купівлі-продажу цінних паперів, а саме простих іменних акцій, які будуть випущені ПАТ "ТРІУМФ" у відповідності до вимог законодавства з недержавного пенсійного забезпечення, які придбає КНПФ НБУ. Пунктом 1.3 цього ж договору передбачено, що для підписання основного договору, визначеного в п. 1.1 цього попереднього договору, ТОВ "ТРІУМФ" має вчинити наступні дії: - перетворення товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ" в публічне акціонерне товариство "ТРІУМФ"; - реєстрація в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску (емісії) акцій; - присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів; - укладання з депозитарієм договору про обслуговування випуску (емісії) акцій; - отримання свідоцтва про реєстрацію випуску (емісії) акцій; - оформлення та депонування глобального сертифіката; - викупу необхідної кількості акцій та/або отримання тимчасового свідоцтва про реєстрацію наступного (другого) випуску (емісії) акцій; - надання документів, що підтверджують повноваження представника. Предметом цього попереднього договору є зобов'язання сторін щодо укладення основного договору купівлі-продажу акцій. Натомість, предметом основного договору буде купівля-продаж акцій, які набуті у власність (викуплені) ТОВ "ТРІУМФ" та/або розміщуються останнім відповідно до проспекту наступної (другої) емісії акцій.

Судами також досліджено, що у попередньому договорі № 232-3/3 відображено погоджені сторонами в протоколі про наміри № 1 умови купівлі-продажу акцій, які будуть емітовані відповідачем після перетворення в публічне акціонерне товариство, а саме: номінальною вартістю 1 грн., в бездокументарній формі, за ціною номінальної вартості згідно відповідного проспекту емісії, в кількості шляхом ділення загальної вартості купівлі-продажу пакету ЦП на вартість купівлі-продажу 1 ЦП, загальна вартість купівлі-продажу визначена в сумі 73661000 грн. (відповідає сумі номінальних вартостей облігацій, емітованих відповідачем і переданих позивачу), що також передбачає набуття позивачем частки в статутному капіталі відповідача в розмірі не менше 20%.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1 попереднього договору №233-3/3 від 20.10.2014 р., як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони зобов'язуються укласти на фондовій біржі "Перспектива" договір купівлі-продажу цінних паперів, а саме: облігацій відсоткових іменних емітованих ТОВ "ТРІУМФ", які належать КНПФ НБУ і будуть придбані ПАТ "ТРІУМФ". Сторони погодили укладення основного договору купівлі-продажу облігацій в один день з укладенням основного договору купівлі-продажу акцій згідно з попереднім договором № 232-3/3. У даному попередньому договорі № 233-3/3 відображено погоджені сторонами в протоколі про наміри № 1 умови купівлі-продажу облігацій, а саме: номінальною вартістю 1000 грн., в бездокументарній формі на загальну суму 73661000 грн., в кількості 73661 шт., на загальну суму сумарної вартості купівлі-продажу облігацій.

Укладення зазначених вище попередніх договорів №232-3/3 та №233-3/3 і стало підставою для виникнення спору у даній справі та звернення Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України до суду з вимогою про визнання їх недійсними з підстави невідповідності вимогам ч.4 ст. 8 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, оскільки вони є удаваними, тобто такими, що вчинені з метою приховати інший правочин, а саме договір міни емітованих відповідачем та належних позивачу облігацій загальною вартістю 73661000 грн. на пакет акцій, які будуть емітовані ПАТ "ТРІУМФ" і які придбає позивач, загальною вартістю 73661000 грн., у той час, як цінні папери, які є предметом оскаржуваних договорів є неконвертованими облігаціями, тому проспект емісії належних позивачу облігацій не передбачає можливості їх конвертації в акції акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Зазначеної позиції дотримується Верховний суд України у постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9.

Відповідно до ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Тобто за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9).

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Правове регулювання особливостей укладення попереднього договору закріплене і в ст.635 Цивільного кодексу Україні, за якою, зокрема, істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. .

Тобто, з аналізу зазначених норм права вбачаться, що наслідком укладання попереднього договору є зобов'язання для його сторін укласти в майбутньому основний договір на умовах, викладених у попередньому договорі.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.ч.1,4 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Натомість, згідно ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

З аналізу зазначених вище положень вбачається, що нормами чинного в Україні законодавства чітко визначено поняття купівлі-продажу та міни, при цьому, взаємний зустрічний продаж цінних паперів може містити схожі з міною ознаки, проте продаж має іншу правову природу, основна відмінність якої полягає саме в оплатності товарів, робіт чи послуг.

Здійснивши аналіз та оцінивши наявні у матеріалах справи документи, з посиланням на відповідні норми права та у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що попередні договори купівлі-продажу, визнання недійсними яких є предметом спору у даній справі, відповідають вимогам ст.635 Цивільного кодексу України та ст. 182 Господарського кодексу України, а також визначають предмет та інші істотні умови майбутніх основних договорів купівлі-продажу цінних паперів. При цьому, судами встановлено, що спірні попередні договори були укладені у письмовій формі та спрямовані на реальне настання в майбутньому обумовлених ними правових наслідків, а саме - викуп ТОВ "ТРІУМФ" власних облігацій та продаж емітованих ним акцій Корпоративному недержавному пенсійному фонду Національного банку України.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно удаваності зазначених договорів, а саме - наміру внаслідок їх укладення приховати реально укладений договір міни спростовуються вірним висновком судів попередніх інстанцій про те, що за змістом спірних договорів сторони зобов'язались укласти в майбутньому два окремі зустрічні основні договори, предметом яких буде саме купівля-продаж цінних паперів, а не один договір конвертації чи міни, як зазначає позивач.

Разом з тим, відповідно до ст. 52 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" конвертація цінних паперів - це обмін цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску цього ж емітента, яка здійснюється на підставі рішення про проведення конвертації, прийнятого органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення. Тобто, обґрунтованим є висновок судів стосовно того, що конвертація цінних паперів - це одностороння дія самого емітента, яка здійснюється у встановленому законом порядку та не потребує укладення будь-яких договорів конвертації.

Зазначаючи про надання судами невірної правової оцінки спірним відносинам, що фактично склались, заявник касаційної скарги також вказує на те, що попередні договори-купівлі продажу №232-3/3 та №233-3/3 від 20.10.2014р. не передбачають такої істотної умови договорів купівлі продажу, як оплатність товару. Проте зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції, оскільки не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи документах та спростовуються здійсненими внаслідок їх оцінки судами попередніх інстанцій, якими вірно встановлено, що відповідно до п.п. 2.1,2.2 попередніх договорів сторонами погоджено як вартість купівлі-продажу одного цінного паперу у гривні, так і загальну вартість купівлі-продажу пакету цінних паперів.

Посилання Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України у касаційній скарзі на протокол про наміри № 1 від 17.10.2014р. не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки згідно з ч. 6 ст. 182 Господарського кодексу України та ч.4 ст.635 Цивільного кодексу України угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків. Не приймаються до уваги і посилання скаржника на те, що про удаваність правочинів свідчить, що дані попередні договори укладені в один день і в них зазначена однакова ціна вартості акцій та облігацій, оскільки як вірно зазначено судами, нормами чинного в Україні законодавства не встановлено заборони на укладення попередніх чи основних договорів в один день і з однаковою ціною, оскільки за змістом ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності підстав для визнання в судовому порядку, на підставі ст. ст. 215, 235 Цивільного кодексу України недійсними попередніх договорів купівлі-продажу цінних паперів №232-3/3 та №233-3/3 від 20.10.2014р., відтак підстави для задоволення його позовних вимог - відсутні.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, з огляду на те, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції, Вищий господарський суд України не вбачає законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. у справі №911/2035/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Н.І. Мележик

Н.Г. Дунаєвська