ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 910/32801/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Корнілової Ж.О., Кривди Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № 910/32801/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 42 457,25 грн., пені в сумі 57 158,48 грн., 3% річних у сумі 4 411,88 грн. та 63 161,20 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії з листопада 2013 року по вересень 2015 року за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 року № 4450095.

До прийняття рішення у справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 56745,70 грн., 3% річних у сумі 4383,73 грн. і 62 493,13 грн. інфляційних втрат

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 36 259,99 грн., 3% річних у сумі 4 383,73 грн. і 62 493,13 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року (судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А., Майданевич А.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині задоволення позову скасувати, та відмовити в частині задоволених позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 02.07.2012 року між ТОВ "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Вагоноремонтник-3" (покупець) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 4450095, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (товар) у період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року у кількості 1740,339 Гкал з максимальним тепловим навантаженням 0,805 Гкал/год, а покупець зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за товар на умовах даного договору.

За п. 5.1 договору облік спожитої теплової енергії виконується за приладами обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК "Київенерго", у відповідності до Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії.

Відповідно до п. 6.4 договору всі розрахунки виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.5 договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на оплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

У п. 6.6 договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за завітним, письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього строку направити свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною (п. 6.8 договору).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Даний договір укладений на термін з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору від 02.07.2012 року № 4450095 позивачем була поставлена теплова енергія у вигляді гарячої води, а відповідачем в свою чергу прийняті надані послуги, що підтверджується звітними відомостями за спожите тепло та теплоносій, особистими картками, актами приймання-передавання товарної продукції за період листопад 2013 року - вересень 2015 року, актами звіряння за період з 30.11.2013 року по 31.10.2015 року на загальну суму в розмірі 665 374,87 грн.

Крім того, позивачем були виписані рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії за період листопад 2013 року - вересень 2015 року на загальну суму 665 374,87 грн., які відповідачем оплачено не своєчасно, і станом на час подання позову заборгованість відповідача становила 42 457,25 грн.

21.12.2015 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити вартість спожитої теплової енергії за спірний період в сумі 42 457,25 грн., яка була оплачена відповідачем у повному обсязі лише 04.01.2016 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги енергопостачальної організації до покупця про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії на підставі договору.

Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум виходили з доведеності обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за договором постачання, власного перерахунку сум пені з обмеженням шестимісячним строком її нарахування та спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 26.08.2014 року по 29.12.2014 року.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено спеціальну позовну давність в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини грунтуються на умовах договору постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 року № 4450095, на підставі якого позивач здійснив поставку теплової енергії в листопаді 2013 року - вересні 2015 року на загальну суму 665 374,87 грн., в той час як відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії у визначений договором строк виконав неналежним чином, допустивши прострочення з оплати заборгованості, у зв'язку з чим наявні правові підстави для нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.12.2014 року по 28.12.2015 року (з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та строку позовної давності), а також 3% річних та інфляційних сум за весь період прострочення.

В той же час, судами обгрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, за якими таке зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 36 259,99 грн., 3% річних у сумі 4 383,73 грн. і 62 493,13 грн. інфляційних втрат, відмовивши в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Вагоноремонтник-3" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Ж.Корнілова

Д.Кривда