ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 910/28425/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Малого приватного підприємства фірми "Ерідон"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 про зупинення апеляційного провадженняу справі № 910/28425/15 Господарського суду м. Києваза позовомМалого приватного підприємства фірми "Ерідон"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"про стягнення 12 775 735, 20 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаЧерніговцев О.О.- - відповідачаЗемляна І.О., Зорін Р.О.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Мале приватне підприємство фірма ,,Ерідон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Аграрні системні технології" про стягнення 12 775 735, 20 грн., з яких: 9 661 137,19 грн. боргу, 195 754, 63 грн. 3 % процентів річних, 2 918 843, 38 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині розрахунків за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 у даній справі позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.) апеляційне провадження у справі зупинено та призначено судову експертизу.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі, Мале приватне підприємство фірми "Ерідон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати з передачею справи на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач посилається на безпідставне зупинення апеляційного провадження судом апеляційної інстанції, що призводить до затягування строків розгляду справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується із доводами касатора і просить залишити оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції без змін, а його скаргу - без задоволення.

В пункті 19 постанови № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (пункт 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

При розгляді касаційної скарги на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, дослідженню підлягає факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість.

Предметом даного судового спору є вимога позивача про стягнення основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат.

На вимогу суду ні позивач, ні відповідач оригіналів договору та додатку до нього не подали, посилаючись на їх відсутність.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією, відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з необхідністю призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи копій договору поставки та додатку до нього.

Пунктом 1 частини другої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою зокрема, у випадку, призначення господарським судом судової експертизи.

Зупиняючи провадження у даній справі на підставі вказаної статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність призначити у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

-Чи містять копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 р. ознаки монтажу?

-Чи містять копії додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015р. до договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 р. ознаки монтажу?

-Чи не виконано підписи від імені гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_9, у вказаних документах із попередньою технічною підготовкою або за допомогою технічних засобів?

-Чи виконаний підпис гр. ОСОБА_7, чи іншою особою в копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 p., а саме в графах "від постачальника" та "постачальник ОСОБА_7 "?

-Чи виконаний підпис гр. ОСОБА_8, чи іншою особою в копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 p., а саме в графі "постачальник ОСОБА_8."?

-Чи виконаний підпис гр. ОСОБА_9, чи іншою особою в копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 p., а саме в графах "від покупця" та "покупець ОСОБА_9 "?

-Чи виконаний підпис гр. ОСОБА_7, чи іншою особою в копії додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015р. до договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 p., а саме в графах "від постачальника" та "постачальник ОСОБА_7 "?

-Чи виконаний підпис гр. ОСОБА_9, чи іншою особою в копії додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015р. до договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 p., а саме в графах "від покупця" та "покупець ОСОБА_9 "?

-Чи відповідає зображення відтиску печатки Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" в копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 р. зразкам відтиску печатки, які надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу?

-Чи відповідає зображення відтиску печатки Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" в копії додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015р. до договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 p., зразкам відтиску печатки, які надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу?

-Чи відповідає зображення відтиску печатки ТОВ "Аграрні системні технології" в копії договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 р. зразкам відтиску печатки, які надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу?

-Чи відповідає зображення відтиску печатки ТОВ "Аграрні системні технології" в копії додатку №1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015р. до договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 р., зразкам відтиску печатки, які надано на дослідження в якості порівняльного матеріалу?

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України.

Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Ухвала апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

При вирішенні питання про зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі належним чином не обґрунтував підстави призначення судової експертизи. Натомість, єдиною підставою для її призначення суд зазначив довід відповідача про те, що факт укладення та підписання договору поставки №1236/15/20 від 18.02.2015 і додатку до нього № 1236/15/20/01-ззр від 18.02.2015 є важливою обставиною при розгляді цього спору, оскільки це суттєво впливає на строки виконання зобов'язань.

При розгляді даної справи сторони послалися на те, що оригінал договору та додатку до нього в них відсутній, тому він не може бути наданий до матеріалів справи.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 34 ГПК України, яка регламентує питання належності і допустимості доказів, встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів є традиційним для процесуального права загалом та господарського процесуального права зокрема. Він полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Принцип допустимості доказів (засобів доказування). Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи

У своїй ухвалі про зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції не обґрунтував того, яким чином такі документи як незасвідчені копії договору та додатку до нього, за відсутності їх оригіналів, може вплинути на вирішення цього спору і чи може незасвідчена копія замінити оригінал документа, виходячи з правил належності і допустимості доказів. Відповідних висновків текст ухвали не містить.

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до пунктів 1.1, 3.2.1, 3.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів, для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів, для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа експертній установі надаються лише оригінали документів.

За таких обставин, колегія дійшла висновку про помилкове застосування апеляційним господарським судом процесуального закону і за правилами статей 11110, 11113 ГПК України є підставою для скасування судового акта у даній справі (в даному випадку, ухвали про зупинення апеляційного провадження) з передачею її на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 910/28425/15 скасувати. Справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова