ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 910/27512/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.

за участю представників:

позивача - Бойка Р.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015

у справі № 910/27512/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання поруки, що виникла на підставі договору від 30.01.2014 № 03/04-2014, припиненою з 31.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Подільський господар".

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2015 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Рудченко С.Г. - головуючий, судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що в даному випадку відсутні підстави вважати зобов'язання за договорами поруки припиненими у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016, рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 559, 1050 ЦК України. Так, на думку позивача, господарськими судами не взято до уваги той факт, що з позовною заявою про стягнення заборгованості ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося 22.07.2015, однак вказана позовна заява була повернута господарським судом без розгляду. З повторною позовною заявою банк звернувся до господарського суду Хмельницької області 06.08.2015, у зв'язку з чим ним був пропущений шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, тому договір поруки є припиненим. При цьому, позивач послався п. 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, в якому роз'яснено, що за змістом ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 30.01.2014 ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитор) та ТОВ "Подільський господар" (позичальник) було укладено кредитний договір № 01/04-2014, відповідно до п.п. 1.2., 1.3, 1.4. якого кредит надається банком позичальнику у вигляді невідкладної кредитної лінії з лімітом у розмірі 187 500 000,00 грн., який змінюється і встановлюється для кожного періоду дії цього договору окремо та зі строком користування до 29.12.2023 та з процентною ставкою 12% річних;

- в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30.01.2014 ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитор) та ТОВ "АТЗТ Мирне" (поручитель) було укладено договір поруки № 03/04-2014, відповідно до п. 1.1 якого порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором;

- у п. 5.1. договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством;

- відповідачем було направлено на адресу третьої особи вимогу від 26.12.2014 № 969/056-хм, якою відповідач вимагав погасити прострочену заборгованість за кредитним договором. Також у цій вимозі відповідач повідомив, що якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання ТОВ "Подільський господар" цієї вимоги зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості не будуть виконанні, на 31 календарний день термін погашення кредиту буде вважатися таким, що настав, і позичальнику необхідно достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором;

- вказана вимога була отримана позичальником 30.12.2014, однак позичальником не було виконані вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором у строк до 30.01.2015 (30 календарних днів з моменту отримання вимоги), то відповідно з 31.01.2015 настав термін погашення кредиту, а відтак обов'язок позичальника достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором;

- також банком було направлено вимогу про усунення порушень щодо існуючої простроченої заборгованості за нарахованими відсотками на адреси позичальника та поручителя 16.02.2015 № 51/056ХМ;

- ПАТ "Брокбізнесбанк" подало позовну заяву від 22.07.2015 до ТОВ "Подільський господар" та ТОВ "АТЗТ Мирне" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана позовна заява була направлена до господарського суду Хмельницької області 23.07.2015 та отримана господарським судом 27.07.2015, що не заперечується сторонами;

- рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.01.2016 у справі № 924/1319/15 позов ПАТ "Брокбізнесбанк" до ТОВ "Подільський господар" та ТОВ "АТЗТ Мирне" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. При цьому, за вказаним позовом, ТОВ "Подільський господар" та ТОВ "АТЗТ Мирне" виступають як солідарні боржники ПАТ "Брокбізнесбанк".

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач вказував на те, що договір поруки припинив свою дію на підставі ст. 559 ЦК України.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 553, 559, 1050 ЦК України, дійшли правильного висновку про безпідставність поданого позову.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Отже, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

У справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.

В разі, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Господарськими судами враховано вказані вимоги закону і правомірно зазначено про те, що відповідачем пред'явлено вимоги до поручителя за невиконання боржником договірних зобов'язань, зокрема як шляхом подання відповідної вимоги від 16.02.2015 про усунення порушень так і шляхом подання відповідної позовної заяви від 22.07.2015 до ТОВ "Подільський господар" та ТОВ "АТЗТ Мирне" про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була направлена до господарського суду Хмельницької області 23.07.2015 та отримана судом 27.07.2015, тобто банк у шестимісячний строк пред'явив вимоги до поручителя.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що з повторною позовною заявою банк звернувся до господарського суду Хмельницької області 06.08.2015, у зв'язку з чим ним був пропущений шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки за змістом ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на те, що вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України дають підстави вважати, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права (строком позовної давності), а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя після чого вони припиняються. Враховуючи, що банк скористався своїм правом в шестимісячний строк звернувся до поручителя як з вимогою (16.02.2015) так і з відповідним позовом (23.07.2015), то відсутні підстави для визнання поруки припиненою.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/27512/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Гольцова