ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 910/24736/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016у справі№ 910/24736/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир"доПриватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"простягнення 25500 грн.за участю представників сторін:

позивача: Пономаренко С.М., дов.від 12.11.2015 б/н

відповідача: Крашеніннікова М.І., дов. від 29.02.2016 б/н

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення 25500,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/24736/14 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/24736/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" суму страхового відшкодування за спричинений збиток у розмірі 25500,00 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за подання позову та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/24736/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 у справі № 910/24736/14 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Шевченка Е.О.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" суму страхового відшкодування за спричинений збиток у розмірі 25500,00 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за подання позову та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Просто - страхування" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 у справі № 910/24736/14, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що суди дійшли помилкового висновку про поважність причин пропуску позивачем позовної давності.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 07.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Мир", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир" (страховик), та ОСОБА_6 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО, яким передбачено страхування транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1.

05.08.2006 на автодорозі Київ-Десна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Хюндай-Матрікс", державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_7 та під його керуванням, та автомобіля "Міцубісі-Паджеро", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, що призвело до загибелі людей та значних пошкоджень автомобілів.

Згідно із висновком № 885 експертного автотоварознавчого дослідження від 05.12.2006, складеного судовим експертом Шевченком Ю.В. (свідоцтво судового експерта № 953 від 22.12.2005; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2915 від 28.08.2002; сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3340/05 від 28.04.2005), матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1 становить 162960,00 грн.

Відповідно до страхових актів № 73/07 від 09.07.2007 та № 125-1/06 від 31.10.2006 складених позивачем, розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 03/04/06АВТО від 07.04.2006 визначено у розмірі 100000,00 грн.

На підставі вказаних страхових актів позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 10.07.2007 на суму 50000,00 грн., від 15.09.2006 на суму 25000,00 грн. та від 14.09.2006 на суму 25000,00 грн.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 у справі № 1-29/13 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.03.2014 вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 у справі № 1-29/13 залишено без змін.

Судами з'ясовано, що на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 25500,00 грн., франшизи - 0 грн.

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мир" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" з заявою на страхове відшкодування вих. № 347 від 08.10.2014, в якій просило сплатити грошові кошти в розмірі 25000,00 грн. (страхове відшкодування) на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Листом за вих. № 04-5699 від 15.10.2014 відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні виплати страхового відшкодування зважаючи на сплив строку позовної давності.

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування стала підставою звернення позивача до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер НОМЕР_3, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Hyunday matrix, державний номер НОМЕР_3, власнику автотранспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача, оскільки за договором обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Як передбачено ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7010175 розмір франшизи складає 0 грн. 00 коп., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 25500 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач набув право на отримання від відповідача страхового відшкодування в розмірі 25500,00 грн.

Разом з тим, в ході вирішення справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, строк позовної давності за заявленими вимогами сплинув.

Частинами 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідна правова позиція щодо застосування ст. 267 Цивільного кодексу України та необхідності з'ясування питання поважності чи неповажності причин пропущення позовної давності наведена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14гс14 та від 17.02.2016 у справі № 6-2471цс15.

Суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що належним доказом, який би встановлював протиправність поведінки водія, а саме порушення ним Правил дорожнього руху, а відтак і наявність вини останнього у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, є постанова відповідного органу (посадової особи), прийнята за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення або вирок суду у кримінальній справі, встановивши, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2013 у справі № 1-29/13, згідно із яким ОСОБА_7, відповідальність якого застрахована відповідачем, визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, набрав законної сили згідно із ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.03.2014, та зважаючи на те, що до набрання вироком законної сили, даний спір не міг бути вирішений по суті, дійшли висновку про те, що позивачем пропущено позовну давність з поважних причин, а відтак порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" 25500,00 грн. страхового відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують висновку судів про поважність причини пропуску позивачем позовної давності та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, колегією суддів відхиляється, оскільки відповідні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора. Разом з тим, до нового кредитора, яким є позивач, обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для нього відповідач у справі не є страховиком у розумінні норм вказаного Закону, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14).

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 у справі № 910/24736/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова