ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 910/18052/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі № 910/18052/13 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києвадо 1. Київської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока"провизнання незаконним та скасування рішень

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - Генеральної прокуратури УкраїниРоманов Р.О.- - відповідача-1Іщенко Г.М.- - відповідача-2не з'явився

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока", в якій просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" та рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва".

Позов обґрунтований тим, що прийняті Київською міською радою рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) припинено провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 у справі № 910/18052/13 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268.

В серпні 2015 року в.о. прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 на підставі пункту 4 частини першої статті 112 ГПК України, з посиланням на те, що судове рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення та ухвали, скасовано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 вказану заяву прокурора задоволено частково. В частині перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 відмовлено, судове рішення залишено без змін. В частині перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 заяву прийнято до розгляду. Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 про припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (головуючий Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) у даній справі відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 вирішено:

- затвердити зміни до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва.

- внести зміни до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва", а саме:

- слова „земельна ділянка" замінити словами „земельні ділянки" у відповідних відмінках;

- слова „для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням" замінити словами „для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом";

- преамбулу рішення викласти в такій редакції: „Відповідно до статей 93, 123, 124 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 434/3268, Київська міська рада".

- пункт 6 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 викласти в такій редакції: „Передати товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 43,1141 га, в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7550 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва", в тому числі:

- ділянку № 1 площею 41,9175 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 22,5510 га, водної акваторії - 3,5500 га;

- ділянку № 2 площею 0,3373 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0,2115 га:

- ділянку № 3 площею 0,1043 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0,1041 га;

- ділянку № 4 площею 0,7550 га, в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 5 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0,3537 га".

- підпункт 7.4 пункту 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 викласти в такій редакції: „Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 21.01.2008 N 19-2022, Київської міської санепідстанції від 09.07.2008 N 1142, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 29.12.2007 N 05-08/10573 та Головного управління охорони культурної спадщини від 18.01.2008 N 22-56/35".

- доповнити пункт 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 434/3268 підпунктом 7.8, підпунктом 7.9, підпунктом 7.10, підпунктом 7.11 та підпунктом 7.12 такого змісту: „7.8. Проектом будівництва житлових будинків передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цих будинках";

„7.9. Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир (крім службового житла) в цих будинках на підставі пункту 38 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 N 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік";

„7.10. Сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток будівництва до моменту здачі в експлуатацію кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Міністерством регіонального розвитку і будівництва України для міста Києва станом на день оплати, на підставі пункту 39 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 N 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік";

„7.11. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства".

В своєму позові про визнання незаконним та скасування вказаного рішення прокурор послався на те, що під час проведеної перевірки йому стало відомо про порушення вимог діючого земельного законодавства. Прокурор вважає, що вказане рішення ради не відповідає вимогам законодавства в частині процедури зміни цільового призначення та меж земельних ділянок, прийнято без погоджень та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, без затвердженої містобудівної документації, без врахування інтересів громади щодо намірів відведення земельних ділянок під забудову. У зв'язку з цим, на думку прокурора, зазначене рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Ухвалюючи рішення по справі суди попередніх інстанцій послались на те, що рішення Київської міської ради, яке оскаржується прокурором у даній справі, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, який вичерпав свою дію шляхом його виконання. Його скасування не породжує наслідків для орендаря, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди юридичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. За висновками судів доводи прокурора про невідповідність рішення вимогам законодавства є необґрунтованими.

Колегія суддів дійшла до висновку, що прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 ВК України та частини 1 статті 58 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 ЗК України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 ВК України, статті 60, 62 ЗК України).

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 ЗК України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм закону свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 2 статті 88 ВК України та має становити для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів, а для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі статтями 1, 20 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1224/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1226/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1228/13, від 2 вересня 2014 року у справі № 915/1223/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1220/13, від 02 вересня 2014 року у справі № 905/6025/13).

При розгляді даної справи прокурор посилався на те, що спірним рішенням Київради відбулося фактичне виділення нових земельних ділянок, межі яких раніше не були встановлені в натурі, а саме змінено площу земельної ділянки з 43, 60 га на земельні ділянки площею 43,11 га, тому числі в межах прибережних захисних смуг 22, 92 га та водної акваторії - 3, 55 га (4 земельні ділянки площами: 41,9175 га, 0,3373 га, 0,1043 га та 0,7550 га). Окрім того, змінено строк оренди з 15 на 25 років щодо земельних ділянок загальною площею 42,3591 га та з 15 на 5 років щодо земельної ділянки площею 0, 75 га, а також змінено цільове призначення земельних ділянок з "реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням для благоустрою території з озелененням" на "будівництво, експлуатацію та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом".

Всупереч положенням ст.ст. 43, 38, 43 ГПК України судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи знаходяться будівлі та споруди відповідача в межах прибережної захисної смуги та чи відповідає спірне рішення Київради вимогам діючого земельного та водного законодавства (стаття 61 Земельного кодексу України та стаття 89 Водного кодексу України) щодо обмежень господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Відповідних висновків тексти рішень судів першої та апеляційної інстанцій не містять.

Крім того, колегія вважає передчасним висновок судів про те, що спірне рішення Київради як акт індивідуальної дії є реалізованим і вичерпало свою дію шляхом його виконання, оскільки факт укладання договору на виконання спірного рішення судами попередніх інстанцій не досліджувався.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 ГПК України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі № 910/18052/13 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова