ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 904/7416/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Картере В.І., Мележик Н.І.розглянув касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р.та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015р.у справі№904/7416/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙПАН" - Агентство безпеки"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4провідшкодування 49000 грн. матеріальної шкоди в порядку регресуза участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - Кісуріна В.С., дов. №14/04 від 22.04.2016р.;

третьої особи - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙПАН"-АГЕНСТВО БЕЗПЕКИ" про стягнення 49000 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015р. у справі №904/7416/15 (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. (колегією суддів у складі головуючого суддів Величко Н.Л., суддів: Березкіної О.В., Подобєда І.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, доповненою додатковими письмовими поясненнями від 25.04.2016р., в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2015р. у справі №904/7416/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙПАН" - Агентство безпеки" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" 49000 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙПАН" - Агентство безпеки" зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника відповідача, суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (надалі в тексті постанови - ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЙПАН"-АГЕНСТВО БЕЗПЕКИ" (надалі в тексті постанови - ТОВ "ТАЙПАН"-АГЕНСТВО БЕЗПЕКИ", відповідач) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу №АС/3732548, строк дії якого з 16.03.2014р. до 15.03.2015р.

Згідно умов полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., розмір франшизи - 1000 грн. Як встановлено судами, відповідно до полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 21073 д/н НОМЕР_2.

Судами також встановлено, що 16.02.2015р. в м. Кривий Ріг на об'їзній дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: ВАЗ 21073 д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який не врахував безпечну швидкість руху та допустив наїзд на стоячий автомобіль SKODA SUPERB д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, в наслідок чого транспортному засобу SKODA SUPERB д/н НОМЕР_4 було завдано механічних пошкоджень. Факт дорожньо-транспортної події та пошкодження вказаного транспортного засобу зафіксований відділенням Державтоінспекції Криворізького ГУМВС України в Дніпропетровській області у довідці №57880236 від 16.02.2015р. Винним у скоєнні дорожньо-транспортної події був визнаний водій автомобіля ВАЗ 21073 д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4, що як зазначено судами попередніх інстанцій, підтверджується постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21.04.2015р. у справі №214/1799/15-п про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено судами, вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки SKODA SUPERB д/н НОМЕР_4 в результаті його пошкодження в ДТП складає 63166,21 грн. за звітом ТОВ "Юніверсал Асістанс-Україна" №70/75.04.15 від 06.04.2015р. та ремонтною калькуляцією № 70/75/ІІА14 від 06.04.2015р.

Водночас, 14.04.2015р. ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" складено розрахунок суми матеріального збитку, на суму 49000 грн. та страховий акт № 0263.609.15.01.01, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 49000грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.04.2015р. ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" згідно здійсненого ним розрахунку суми страхового відшкодування, здійснило страхову виплату на користь власника пошкодженого транспортного засобу у розмірі 49000 грн., про що, як зазначили суди, свідчить платіжне доручення №8130 від 29.04.2015р. та витяг з відомості про виплату страхового відшкодування коштів № 130 від 29.04.2015р.

Враховуючи, що ОСОБА_4, перебував у трудових відносинах з ТОВ "ТАЙПАН" - АГЕНСТВО БЕЗПЕКИ" та керував забезпеченим транспортним засобом ВАЗ 21073 д/н НОМЕР_2, що належить відповідачу згідно полісу №АС/3732548, позивачем направлено відповідачу претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 49000 грн. Як встановлено судами в оскаржуваних рішенні та постанові, підставою для відмови у задоволенні вимог претензії позивача за твердженням відповідача, стало те, що водій транспортного засобу письмово повідомив про настання дорожньо-транспортної пригоди страховика з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому право регресу на підставі п. "ґ" ст.38.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" у позивача не виникло. Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положеннями п. "ґ" ст.38.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Водночас, згідно пп.33.1.4 п. 33.1 ст. 33 цього ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення ДТП) передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судів стосовно того, що добровільно виплативши страхове відшкодування, позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 16 лютого 2015 року страховим випадком. Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що останнім у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" було повідомлено про настання страхового випадку, спір про страхове відшкодування за який є предметом спору у даній справі. При цьому, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій, факт настання страхового випадку у даній справі та добровільна виплата ПрАТ "СК "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" страхового відшкодування не оспорюється останнім.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком судів стосовно того, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку, який, між іншим, спростований судами, не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 16.09.2015р. у справі №6-284цс15. Тоді як згідно положень ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016р. у справі №904/7416/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді В.І. Картере

Н.І. Мележик