ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 904/7295/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Гольцової Л.А., Мележик Н.І., розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р.та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015р.у справі№904/7295/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"прозобов'язання виконати платіжні доручення на суму 27533,90грн. та 5952,50 євро

За участю представників:

- позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, дог. від 23.10.2014р.

- відповідача: Стрельченко Я.С., дов. №8166-К-Н-О від 16.11.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015р.у справі №904/7295/15 (суддя: Забарющий М.І.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі Зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" перерахувати належні ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 27533,90 грн. на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Хрещатик" та 5952,50 євро - на рахунок НОМЕР_2, відкритий позивачем у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Печерська філія у м.Києві). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - 3 325,05 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Чимбар Л.В., суддів: Антоні С.Г., Чоха Л.В.) у справі №904/7295/15 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015р. у справі №904/7295/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позову повністю.

У поданих до суду касаційної інстанції представником позивача - ОСОБА_5 запереченнях на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", останній зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі заявника та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі заяви позивача від 04.05.2011р. відкрив на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_3 в гривні, на якому згідно довідки відповідача обліковуються кошти в сумі 27533,90 грн. В подальшому ці кошти відповідач перевів на рахунок НОМЕР_4 в цій же сумі без відповідної заяви позивача.

Крім того 03.01.2013 р. відповідачем було відкрито позивачу рахунок НОМЕР_5, на якому обліковуються кошти в євро на суму 5952,50 євро, що також, як встановлено судами, підтверджується довідками відповідача. В подальшому ці кошти без згоди позивача були переведені на рахунок НОМЕР_6.

Підставою для виникнення спору у даній справі стала відмова Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про надання йому доступу до грошових коштів, що обліковувались на зазначених вище рахунках.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 3.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Як вірно зазначили суди, в будь-якому випадку, клієнт (в даному випадку позивач) є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, а відтак, його право власності є непорушним в силу приписів ст. 41 Конституції України.

Згідно п. 3.1.1.26 Умов та правил надання банківських послуг розрахункові документи, які надійшли в банк протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли в банк після операційного часу, банк виконує його наступним операційним днем. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли в банк в післяопераційний час, виконуються поточним днем за наявності технічної можливості з одночасною оплатою такої послуги відповідно до тарифів банку.

У п.3.4.1.18 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк і клієнти зобов'язані дотримуватись вимог законодавства України з питань відкриття і ведення рахунків. За порушення зазначених вимог банки і клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

З урахуванням наведених положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди прийшли до вірного висновку про обґрунтованість заявленого позивачем позову та правомірно задовольнили його, зобов'язавши відповідача перерахувати належні позивачу грошові кошти у сумі 27533,90 грн. на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Хрещатик" та 5952,50 євро - на рахунок НОМЕР_2, відкритий позивачем у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Печерська філія у м.Києві).

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відхиляє доводи, викладені відповідачем в касаційній скарзі та вважає їх такими, що фактично зводяться до переоцінки обставин справи, достовірно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано вірну правову оцінку, а доводи викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів. Відтак, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. у справі №904/7295/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик