ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 904/10644/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Мележик Н.І., розглянув касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "ШПОЛАТЕХАГРО"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р.та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016р.у справі№904/10644/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд"до відповідачів:1. Приватного акціонерного товариства "ШПОЛАТЕХАГРО" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКС"простягнення заборгованості 1918237,31грн.

за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідачів 1. не з'явились;

2. не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско-трейд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" заборгованості у загальному розмірі 1917237,31 грн. з яких: основний борг у сумі 1467079,80 грн., штраф на підставі п. 6.2. основного договору у розмірі 20% від заборгованості у сумі 293615,96 грн., пеню у сумі 93796,22 грн., 30% річних у сумі 62745,33 грн. та судовий збір, а також 1000 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско-трейд" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016р. у справі №904/10644/15 (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Верхогляда Т.А., суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" 1467079,80 грн. основного боргу, 293615,96 грн. штрафу, 93796,22 грн. пені, 62745,33 грн. 30% річних та 28773,55 грн. судового збору, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс" - частину заборгованості в сумі 1000 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Шполатехагро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що стало наслідком неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016р. у справі №904/10644/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" та Приватним акціонерним товариством "ШПОЛАТЕХАГРО" укладено Договір поставки №180915 (надалі в тексті постанови - Договір), згідно умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу-1 (покупцю) засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором (п.1.1 Договору).

У п.2.1 Договору сторонами погоджено, що ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах (згідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС) вказаних в специфікаціях до Договору. Товар повинен бути поставлений покупцю в термін до 18.09.2015р., якщо інші строки поставки не вказані у специфікаціях, і за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки або здійснити поставку, встановлюючи обсяг товару на власний розсуд. Допускається поставка товару окремими партіями. ( п.4.2 Договору).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, у специфікації №2261 від 18.09.2015 р. сторонами погоджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" на умовах ЕXW склад продавця зобов'язався до 10.10.2015 р. поставити відповідачу-1 товар на суму 1668079,80 грн., оплата за який повинна бути здійснена Приватним акціонерним товариством "ШПОЛАТЕХАГРО" у строк до 10.10.2015р. у розмірі 100% загальної вартості поставленого товару.

Як вже зазначалось вище, предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" про стягнення, зокрема, з Приватного акціонерного товариства "ШПОЛАТЕХАГРО" заборгованості з оплати за поставлений останньому товар та штрафних санкцій внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Судами попередніх інстанцій на підставі аналізу та оцінки поданих сторонами у справі доказів, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи видаткової накладної №2233 від 18.09.2015 р. та довіреності №333 від 18.09.2015 р. на ім'я ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" поставило, а Приватне акціонерне товариство "ШПОЛАТЕХАГРО" отримало погоджений сторонами у зазначеній вище специфікації №2261 товар за Договором.

При цьому, протилежні доводи заявника касаційної скарги з посиланням на відсутність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних на товар поставлений за Договором, не спростовують зазначеного вище висновку судів, оскільки зі змісту Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" ( у редакції 2000 року) вбачається, що термін "франко-завод" (EXW, EX WORKS (... named place)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, при цьому, у продавця згідно п. "А.8" даного розділу відсутні зобов'язання з надання доказів поставки, транспортних документів або еквівалентних електронних повідомлень. Відтак, з огляду на зазначене, обгрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що враховуючи умови поставки, визначені сторонами та наявність у матеріалах справи доказів отримання товару уповноваженою особою відповідача-1, доводи Приватного акціонерного товариства "ШПОЛАТЕХАГРО" про недоведеність позивачем факту поставки є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги судом.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22.09.2015 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс" було укладено договір поруки, згідно п.1.1. розділу 1 якого поручитель - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс" поручається перед кредитором за належне виконання Приватним акціонерним товариством "ШПОЛАТЕХАГРО" взятих на себе зобов'язань, які випливають з договору поставки від 18.09.2015 р. за №180915, укладеним між боржником та кредитором. При цьому, відповідно до п.1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором у розмірі зобов'язань, передбачених договором поставки, але в сумі, що не перевищує 1000 грн. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. цього договору як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо, з урахуванням розміру відповідальності поручителя, зазначеного в цьому пункті.

Таким чином, зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту поставки позивачем товару, стягнення вартості за який є предметом спору у даній справі та враховуючи, що доводи заявника касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків судів, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про здійснення відповідачем-1 оплати за такий товар, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ШПОЛАТЕХАГРО" 1467079,80 грн. та 1000 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс", як поручителя, заборгованості, що виникла внаслідок неоплати отриманого за Договором товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами, п.6.5. ст.6 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо строків оплати товару та/або невиконання інших зобов'язань передбачених цим договором, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 30(тридцять) % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений додатками до цього договору, проценти нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Крім того, судами встановлено, що відповідно до п.6.2. ст.6 договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення строків або умов оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов'язання) за кожен день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні, покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, а заявником касаційної інстанції не спростовано факту виникнення у останнього заборгованості з оплати за отриманий згідно Договору товар, перевіривши правильність здійснених судами розрахунків 3% річних, інфляційних, пені та штрафу та з огляду на те, що касаційна скарга не містить доводів стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права в цій частині, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" в частині стягнення з відповідача-1 штрафу у сумі 293615,96 грн., 62745,33 грн. - річних та 93796,22грн. - пені.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зважаючи на те, що решта доводів, викладених у касаційній скарзі фактично зводиться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, з огляду на вищенаведені обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ШПОЛАТЕХАГРО" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016р. у справі №904/10644/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

Н.І. Мележик