ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 13/245 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.02.2016у справі № 13/245 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська державна адміністраціяпростягнення 483 239, 76 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаГаркавенко С.В.- - відповідачаБризинська-Колпакова О.О.- - третьої особине з'явився В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-18", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 395 779, 07 грн. заборгованості за використану теплову енергію, 74 526, 16 грн. інфляційних втрат, 12 934, 53 грн. 3 % річних та судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

При новому розгляді справи Публічним акціонерним товариством "Київенерго" до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог від 20.10.2015, яка прийнята судом і відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу в розмірі 74 526,16 грн., три проценти річних в розмірі 12 934, 53 грн., а в частині стягнення основного боргу у розмірі 395 779,07 грн. - припинити провадження у справі, у зв'язку із сплатою залишку основного боргу (т.2, а.с.155).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Київську міську державну адміністрацію.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 (суддя Головатюк Л.Д.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 (у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 467 гривень 17 копійок інфляційних втрат, 3 988 гривень 88 копійок 3 % річних та 685 гривень 40 копійок витрат по оплаті державного мита та 43 гривні 79 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову відмовлено.

Частково не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні основного боргу, провадження в цій частині - припинити.

В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на те, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у стягненні основного боргу, не врахувавши відсутність предмета спору в цій частині, оскільки борг був сплачений після порушення провадження у справі, що є підставою для припинення провадження у справі.

Житлово-будівельний кооператив "Хімік-18" та Київська міська державна адміністрація не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Київська міська державна адміністрація не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальною організацією; позивачем у справі) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-18" (абонентом; відповідачем у справі) укладено договір № 1640294 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах визначених цим договором.

На виконання умов вказаного договору за період з 01.11.2007 по 01.07.2009 позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на суму 952 409, 95 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості та обліковими картками з листопада 2007 року по червень 2009 року (т.1, а.с. 6, 37-43).

Пославшись на несвоєчасну оплату відповідачем поставленої та використаної теплової енергії, позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних за вказаний період, які заявлені до стягнення у даній справі.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії, а також передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 3 988, 88 грн. 3 % річних та 28 467, 17 грн. інфляційних втрат за період 01.12.2007 по 30.06.2009.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

Стосовно висновків судів про відмову у стягненні основного боргу, колегія вважає їх такими, що не відповідають вимогам процесуального законодавства з наступних підстав.

В пунктах 4.4., 4.5. своєї постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як встановлено судами, після порушення провадження до прийняття рішення судом першої інстанції у справі відповідач погасив суму основного боргу повністю (58 320, 77 грн. погашено протягом липня - жовтня 2009 року; 493 457, 63 грн. погашено впродовж листопада 2007 року - червня 2009 року). Факт погашення основного боргу сторонами у справі не заперечується.

У зв'язку з цим, у своїй заяві про уточнення позовних вимог від 20.10.2015, яка була прийнята до розгляду, позивач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (т.2, а.с.155).

Таким чином, враховуючи припинення існування предмета спору в процесі розгляду справи в частині основного боргу в сумі 395 779, 07 грн. і те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань з цього приводу, провадження у справі в цій частині слід було припинити.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у стягненні основного боргу, а провадження у справі в цій частині - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 80, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 13/245 скасувати в частині відмови у стягненні основного боргу в сумі 395 779, 07 грн. В цій частині провадження у справі припинити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 13/245 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова