Постанова ВГСУ від 25.02.2016 року у справі №927/757/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 927/757/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 07.12.15у справі№927/757/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомВійськового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром"до1.Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "171 Чернігівський ремонтний завод" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівПриватний нотаріус Гостар Людмила Анатоліївнапровизнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Голуб Є.В. - прокурор ГПУ посвідчення №029151;

від позивача: Сокур С.О. - за дов. від 24.12.15;

від відповідача-1: Виноградська О.В. - за дов. від 22.12.15;

від відповідача-2: Прохоренко О.Є. - за дов. від 15.02.16.

Представники від третьої особи в судове засідання не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України розгляд даної касаційної скарги призначено на 18.02.16. Ухвалою від цієї дати за клопотанням сторони продовжено строк розгляду касаційної скарги та оголошено перерву у судовому засіданні до 25.02.16.

Військовим прокурором Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" у травні 2015 року заявлений позов до Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "171 Чернігівський ремонтний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" про 1)визнання недійсним укладеного між Державним підприємством "171 Чернігівський ремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.14 та про 2)зобов'язання відповідачів повернути отримане за даним договором майно. Водночас позивач просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" вчиняти будь-які юридично значущі дії щодо нерухомого майна зокрема нежитлової будівлі. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що Державне підприємство « 171 Чернігівський ремонтний завод» на момент укладення договору купівлі-продажу перебувало в процедурі санації, під час якої ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.07.14 накладено заборону на відчуження майна підприємства. При цьому, позивач посилався на приписи статей 182, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 175, 179, 180, 207 Господарського кодексу України, статей 17,18, 53 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»".

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.11.15, ухваленим суддею Фесюрою М.В., позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним укладений між Державним підприємством « 171 Чернігівський ремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північінвестбуд» договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.14 та зобов'язано відповідачів повернути один одному все одержане за даним договором, а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" повернути Державному підприємству "171 Чернігівський ремонтний завод" будівлю складу та зобов'язати Державне підприємство "171 Чернігівський ремонтний завод" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" 172113,70 грн вартості отриманої будівлі складу. Суд першої інстанції установив, що на момент укладення спірного договору відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.07.14 існувала заборона на відчуження майна Державного підприємства, а відтак договір купівлі-продажу від 25.07.14 є недійсним. При цьому суд керувався приписами статей 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, частини 4 статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" у листопаді 2015 року оскаржило його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. - головуючого, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., ухвалою від 07.12.15, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" повернув без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України через ненадання останнім доказу сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. При цьому апеляційним господарським судом зазначено, що скаржником сплачено судовий збір за розгляд однієї вимоги немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру, в той час, як з матеріалів позовної заяви убачається, що Військовим прокурором заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнати недійсним договір купівлі продажу від 25.07.14 та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" будівлю складу і одну вимогу майнового характеру -зобов'язання повернення 172113,70 грн вартості будівлі складу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧІНВЕСТБУД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду від 07.12.15 скасувати, а справу скерувати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129 Конституції України, пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 8, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" що на його думку позбавило останнього права на звернення до суду за захистом своїх прав. Водночас, вказує скаржник і на те, що при зверненні з позовною заявою Військовим прокурором Чернігівського гарнізону в інтересах позивача заявлено одну немайнову та одну майнову вимогу, а саме визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.14 та зобов'язання відповідачів повернути отримане за даним договором майно, а відтак на його думку ним сплачено судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Від Військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", Державного підприємства Концерну "Укроборонпром" "171 Чернігівський ремонтний завод" та Приватного нотаріуса Гостар Людмили Анатоліївни відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає таке.

Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на постанови апеляційного господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, предметом касаційного оскарження є ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07.12.15, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.15 повернуто заявникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що при зверненні з апеляційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" сплачено 1339,80 грн та 3786,50 грн судового збору, тобто як за одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, в той час, як з матеріалів справи убачається, що у позовній заяві об'єднано дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнати недійсним договір купівлі продажу від 25.07.14 та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" будівлю складу і одну вимогу майнового характеру -зобов'язання повернення 172113,70 грн вартості будівлі складу.

Право на апеляційне оскарження сторонами судових рішень у справі визначено статтями 22, 91 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 94 Господарського процесуального кодексу України, приписами частини 3 якої передбачено, що до апеляційної скарги повинні додаватись зокрема докази сплати судового збору. Підстави повернення апеляційної скарги унормовані статтею 97 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 3 цієї статті визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.15 визначена у розмірі 1218 грн. У відповідності до частини 2 статті 4 вказаного Закону (в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою) ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру до 01 вересня 2015 року становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218 грн.). У разі подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового так і немайнового характеру.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини 2 статті 4 Закону (в редакції яка набрала чинності 01.09.15) судовий збір встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. При цьому, якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.15), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору , яку мав би сплатити платник до 01.09.15 за відсутності у нього пільги, щодо сплати такого збору.

З матеріалів справи убачається, що позов заявлено Військовим прокурором Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" в якому останній просив 1)визнати недійсним укладений між Державним підприємством "171 Чернігівський ремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.14 та про 2)зобов'язати відповідачів повернути отримане за даним договором майно, тобто застосувати наслідки недійсності правочину, а саме зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" повернути Державному підприємству "171 Чернігівський ремонтний завод" будівлю складу, а Державному підприємству "171 Чернігівський ремонтний завод" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" 172113,70 грн вартості отриманого за договором майна.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). За умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір піддягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру. Така ж позиція викладена і в п. 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів недійсними». Таким чином, суд касаційної інстанції враховує, що фактично Військовим прокурором Чернігівського гарнізону заявлено позов в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" про заміну отриманої ним виручки від продажу у сумі 172113,70 грн на відчужене за ці гроші його ж майно.

Відтак в даному випадку вимога про визнання недійсним договору носить немайновий характер, а вимога про застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, є майновим спором, оскільки спірне майно підлягає вартісній оцінці, визначеній у відповідних документах, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов неправильного висновку, що додані Товариством з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд" до апеляційної скарги квитанції № 0.0.469321487.1 від 30.11.15 на суму 1339,80 грн та квитанція №0.0.469322456.1 від 30.11.15 на суму 3 786,50 грн не є належним доказом сплати судового збору визначеного статтею 4 Закону України "Про судовий збір", а доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення апеляційним судом приписів процесуального законодавства знайшли своє підтвердження. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Відтак, оскаржувана ухвала у справі є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України