ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 914/3059/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Західний Буг"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.12.15у справі№914/3059/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Західний Буг"до1.Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз" 2.Головного управління Держземагентства у Львівській областіпровизнання недійсними результатів торгів та договору оренди земліУхвалою Вищого господарського суду України від 08.02.16 розгляд скарги призначено на 18.02.16. У судовому засіданні 18.02.16 оголошено перерву до 25.02.16.

У судовому засіданні взяв участь представник від позивача - Боровець М.С. - за дов. від 25.01.16.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємством "Західний Буг" у серпні 2015 року заявлений позов до Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз" і Головного управління Держземагентства у Львівській області про визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.15, оформленого протоколом від 19.06.15 №156, відповідно до якого переможцем торгів визнано Приватне підприємство "Західний Буг", а також визнання недійсним договору оренди землі від 19.06.15, укладеного між Головним управлінням Держземагенства та Приватним підприємством "Західний Буг" на підставі протоколу проведення зазначених земельних торгів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у результаті торгів сторони оскаржуваного договору передбачили орендну плату вищу за максимальні 12% нормативно грошової оцінки земельної ділянки унормовані приписами статті 288 Податкового кодексу України. При цьому позивач керувався статтями 203, 215, 632 Цивільного кодексу України, статтями 135, 139 Земельного кодексу України, статтею 5 Закону України "Про оцінку земель", підпунктом 288.5.2. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.15, ухваленим суддею Яворським Б.І., у позові відмовлено. Судовий акт місцевого суду мотивовано тим, що проведення торгів відбулося у відповідності до приписів діючого законодавства. Відповідно і договір оренди, укладений з переможцем торгів, який запропонував найвищу ціну за орендну, суд визнав законним. Рішення обґрунтоване приписами статей 203, 204, 215, 638 Цивільного кодексу України, статей 134, 135, 137 Земельного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 6, 21 Закону України "Про оренду землі".

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бойко С.М. - головуючого, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., постановою від 16.12.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Приватне підприємство "Західний Буг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, у яких просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог Підприємство посилається на помилкове застосування судами статті 650 Цивільного кодексу України та статей 134-137 Земельного кодексу України, оскільки даний спір не стосується самої процедури проведення торгів. Скаржник зазначає про те, що підпункт 288.5.3. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, який передбачає можливість перевищення граничного розміру орендної плати встановленого у підпункті 288.5.2 у разі визначення орендаря на конкурентних засадах, набрав чинності 24.07.15, тобто пізніше проведення аукціону від 19.06.15 та укладання спірного правочину. Оскільки договір оренди та результати аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.15 суперечать приписам підпункту 288.5.2 Податкового кодексу України, позивач наголошує і на порушенні судами статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Від Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз" отримані заперечення на касаційну скаргу та доповнення до них, у яких Підприємство просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Головного управління Держземагентства у Львівській області відзивів на касаційну скаргу не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами обох інстанцій при розгляді справи установлено, що між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області, як організатором та Приватним підприємством "Фірма "Сомгіз" як виконавцем, 08.05.15 укладено договір №080515/01-О про проведення земельних торгів з продажу спірного права оренди земельної ділянки. Поряд з цим, між Приватним підприємством "Фірма "Сомгіз" та Приватним підприємством "Західний Буг" укладено договір від 08.06.15 №080615/02-У про участь в земельних торгах у формі аукціону та надання консультаційно-роз'яснювальних послуг. Судами також установлено, що 19.06.15 Приватним підприємством "Фірма "Сомгіз" проведено земельні торги у формі аукціону за лотом №01 з продажу спірного права оренди земельної ділянки. За результатами проведення земельних торгів було складено протокол №156 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.15, у якому зазначено: номер лоту 01; назва лоту - право оренди строком 14 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташована за адресою: Львівська область, Золочівський район, Заставненська сільська рада - за межами населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки - 4621882200:05:000:0020; площа - 19,2024 га; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стартовий розмір річної орендної плати - 32 638,27 грн; ціна продажу лота - плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах - 107 705,67 грн; переможець земельних торгів - приватне підприємство "Західний Буг". За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій вірно виходили з того, що порядок продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах унормовано Главою 21 Земельного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, унормованих частиною другою цієї статті. Відповідно до приписів статті 135 названого Кодексу земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та виконавцем земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються організатором як винагорода виконавцю, та реєстраційних внесків учасників торгів. Після опублікування оголошення про проведення земельних торгів виконавець може відмовитися від договору лише у випадках, якщо проведення земельних торгів стало неможливим з незалежних від нього причин. Умови, оголошені перед проведенням земельних торгів, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки. Згідно зі статтею 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів і вона включає, зокрема: е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України. Відповідно до частини 19 статті 137 цього ж Кодексу у разі якщо упродовж трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова "Продано", називає ціну продажу лота за останньою найбільшою ціною, за якою виявлено намір придбати лот, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час торгів. Таким чином, за приписами пункту е частини 4 статті 136 Земельного кодексу України стартовий розмір річної орендної плати встановлюється організатором торгів, а розмір орендної плати при укладені договору оренди на конкурсних засадах не встановлюється та не регулюється, а визначається за результатами аукціону та становить найвищу плату за користування земельною ділянкою, зафіксовану у ході проведення земельних торгів. Судами обох інстанцій при розгляді справи установлено, що у ході земельних торгів саме Приватне підприємство "Західний Буг" виявило намір придбати лот, запропонувавши найвищу ціну за земельну ділянку. Дана обставина скаржником не заперечується. Поряд з цим судами установлено, що 19.06.15 між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та Приватним підприємством "Західний Буг" на підставі протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 19.06.15 №156 укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. якого в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 19,2024 га, у тому числі 19,2024 га рілля. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Заставнянської сільської ради Золочівського району Львівської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 4621882200:05:000:0020. Згідно з пунктом 4.1. договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 19.06.15 №156 у розмірі річної орендної плати, що становить 107 705,67 грн, підлягає сплаті переможцем торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди. Судами також установлено, що Приватним підприємством "Західний Буг" визначену договором оренди річну орендну плату за землю сплачено у повному обсязі. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що, як установлено обома інстанціями, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.15 за №39922674. Сплата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах у розмірі річної орендної плати, свідчить про погодження орендаря з умовами земельних торгів та умовами договору. Однак скаржник упродовж всього розгляду спору наголошує, що розмір орендної плати передбачений оскаржуваним договором оренди землі суперечив підпункту 288.5.2 Податкового кодексу України в редакції чинній на день укладення договору, яким визначено, що річний розмір орендної плати не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки. Відтак Приватне підприємство "Західний Буг" вважає, що спірний договір оренди та результати торгів з продажу права оренди земельної ділянки мають бути визнані судами недійсними як такі, що суперечать приписам законодавства. Такий довід скаржника визнається помилковим. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. Згідно зі статтею 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди землі є результати аукціону. Згідно зі статтею 13 названого Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Стаття 21 цього ж Закону унормовує, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Підпунктом 14.1.136 Податкового кодексу України унормовано, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який вноситься орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Пунктом 288.1 статті 288 названого Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Отже, розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а згідно з Податковим кодексом України встановлюються строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Поряд з цим, згідно з частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства оцінюється судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Доводи Приватного підприємства "Західний Буг", викладені у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, не можуть бути підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій, оскільки законодавство, що регулює правовідносини з продажу права оренди земельної ділянки на аукціоні прямо передбачає, що переможцем торгів, а відтак орендарем за укладеним у результаті торгів договором, є учасник який запропонував найвищу орендну плату за земельну ділянку. Підставою для визнання недійсними результатів земельних торгів є порушення процедури їх проведення. Оскільки судами такого порушення не установленого, висновки судів про те, що договір оренди землі укладено за результатами аукціону, який був проведений у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, визнаються правомірними. Та обставина, що з 24.07.15 пункт 288.5 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 288.5.3, яким передбачено, що річна сума орендної плати може перевищувати граничний розмір, установлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах, свідчить про приведення Податкового кодексу України у відповідність до законодавства, що регулює проведення торгів щодо визначення розміру орендної плати. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не убачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.15 у справі №914/3059/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Західний Буг" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець