Постанова ВГСУ від 25.02.2016 року у справі №911/2496/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 911/2496/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Добролюбової Т.В. Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Венглевський Б.Б. - дов. від 01.07.15, відповідача: Баулін А.О. - дов. від 27.05.13,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від01.12.15у справі№911/2496/15 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного транспортно-експедиційного підприємства "Автотрансекспедиція"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія"простягнення 104464,75 грн.

Приватне транспортно-експедиційне підприємство "Автотрансекспедиція" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія" 102000 грн. боргу, 14922,73 грн. пені, 746,13 грн. - 3% річних, 1614,36 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на несплату відповідачем вартості отриманих послуг з перевезення вантажів за договором транспортного експедирування №79 від 19.03.13.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.15 (суддя Третьякова О.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 102000 грн. боргу, 14922,73 грн. пені, 746,13 грн. - 3% річних, 1614,36 грн. інфляційних втрат. Місцевий господарський суд установив факт надання позивачем і отримання відповідачем послуг з перевезення вантажів за спірним договором та несплати останнім їх повної вартості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.15 (судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тєфія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 34, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає, що судом апеляційної інстанції були невірно встановлені обставини справи та оцінені зібрані у справі докази. На думку товариства є недоведеним факт надання послуг за спірним договором. Скаржник посилається на неукладеність спірного договору та зазначає про те, що в товарно-транспортних накладних не вказано посади осіб, котрі їх підписували та паспортних даних водіїв. На думку скаржника, підписи директора позивача - ОСОБА_1. на заявках відрізняються від його підписів на інших документах, а тому судами слід було призначити судову експертизу у справі.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.03.13 між Приватним транспортно-експедиційним підприємством "Автотрансекспедиція" - транспортним експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тєфія" - замовником був укладений договір транспортного експедирування №79. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору замовник доручає, а транспортний експедитор зобов'язується за дорученням та за рахунок замовника виконати чи організувати або забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов'язані з організацією і забезпеченням перевезень вантажу; послуги надаються транспортним експедитором при внутрішніх перевезеннях територією України. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору вид та найменування вантажу вказується замовником у заявці на кожне перевезення, яке надається замовником не пізніше ніж за одну добу до дати початку виконання перевезення засобами факсимільного зв'язку та в оригінальних примірниках - поштовим зв'язком. Замовник у заявці вказує інформацію щодо найменування, кількості, вантажу, умови його перевезення, відомості щодо пунктів завантаження та розвантаження, найменування та місцезнаходження вантажовідправника і вантажоотримувача, дату і час прибуття на завантаження, строк доставки, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором. Відповідно до пункту 4.1.2 договору замовник зобов'язаний сплатити належну плату експедитору за послуги згідно з договором. Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що ціни на послуги експедитора розраховуються, виходячи з тарифів експедитора, узгоджених обома сторонами та чинних на момент здійснення перевезення. Замовник ознайомлений з тарифами експедитора на дату укладання договору. Сторони домовились, що розмір плати експедитору за виконання кожної заявки визначається сторонами при погодженні заявки та вказується в ній. Разом з тим, згідно з пунктом 7.8 договору розрахунок плати (ціни (вартості) здійснюється на підставі даних, які містяться у дорожніх листах і товарно-транспортних накладних та доданих до них інших товарно-транспортних документах за тарифами перевізника. Транспортний експедитор надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний ним, з повною розшифровкою транспортних послуг у відповідності з даними товарно-транспортних накладних або з іншими товарно-транспортними документами, рахунком-фактурою і податковою накладною. Замовник розглядає акт і в разі відсутності зауважень підписує його і надає один екземпляр транспортному експедитору. Максимальний строк для розгляду акта - три робочі дні з дня його отримання. Якщо в цей строк замовник не підпише акт і не надасть зауважень, акт вважається прийнятим замовником. Відповідно до пункту 7.9 договору оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється замовником безготівково в національній валюті України (гривні), шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок експедитора упродовж 7 банківських днів з моменту підписання акта. Відповідальність сторін визначена у розділі 5 договору. Зокрема, у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (пункт 5.2). Договір діє з дати підписання упродовж одного року, а в частині невиконаних обов'язків - до повного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 9.1). В процесі розгляду спору господарськими судами було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач електронною поштою направив позивачеві заявки/транспортні замовлення на перевезення вантажу, як то передбачено спірним договором; що на підставі цих заявок позивач надав відповідачеві послуги з транспортного експедирування на загальну суму 102000 грн. згідно з актами прийому виконаних робіт (наданих послуг) №306-11.14АТЕ від 24.11.14, №360-11.14АТЕ від 26.11.14, №373-11.14АТЕ від 27.11.14, №395-11.14АТЕ від 28.11.14, №385-11.14АТЕ від 27.11.14, №47-12.14 АТЕ від 03.12.14, №45-12.14АТЕ від 03.12.14, №69-12.14АТЕ від 04.12.14, №78-12.14АТЕ від 05.12.14, №189-12.14АТЕ від 12.12.14, №164-12.14АТЕ від 11.12.14, №141-12.14АТЕ від 10.12.14, №172-12.14АТЕ від 11.12.14, №203-12.14АТЕ від 15.12.214, №260-12.14АТЕ від 17.12.14, №247-12.14АТЕ від 17.12.14, №263-12.14АТЕ від 17.12.14 та товарно-транспортними накладними №221114-2745-064 від 22.11.14, №241114-2745-069 від 24.11.14, №261114-2745-016 від 26.11.14, №261114-2745-015 від 26.11.14, №261114-2745-059 від 26.11.14, №271114-2161-012 від 27.11.14, №271114-2161-013 від 27.11.14, №271114-2161-014 від 27.11.14, №021214-2161-255 від 02.12.14, №021214-2161-254 від 02.12.14, №021214-2161-249 від 02.12.14, №021214-2161-253 від 02.12.14, №021214-2161-251 від 02.12.14, №031214-2745-085 від 03.12.14, №031214-2745-084 від 03.12.14, №031214-2745-086 від 03.12.14, №031214-2745-083 від 03.12.14, №1661197 від 03.12.14, №281114-2161-241 від 04.12.14, №041214-2161-097 від 04.12.14, №041214-2161-096 від 04.12.14, №041214-500-002 від 04.12.14, №041214-500-001 від 04.12.14, №ФТАм-111214-002 від 11.12.14, №ФТАм-111214-001 від 11.12.14, №ФТАм-111214-003 від 11.12.14, №ФТРУС-111214-001 від 11.12.14, №091214-2745-111 від 09.12.14, №101214-2161-146 від 10.12.14, №101214-2161 від 10.12.14, №101214-500-015 від 10.12.14, №101214-2161-144 від 10.12.14, №091214-500-011 від 09.12.14, № 281114-2161-244 від 09.12.14, №091214-2161-267 від 09.12.14, №091214-2745-006 від 10.12.14, №101214-2745-068 від 10.12.14, №091214-2745-008 від 10.12.14, №091214-2745-007 від 10.12.14, №101214-2745-067 від 10.12.14, №121214-2161-175 від 12.12.14, №161214-2161-136 від 16.12.14, №161214-2161-137 від 16.12.14, №161214-2161-135 від 16.12.14, №161214-500-012 від 16.12.14, №161214-500-013 від 16.12.14, №161214-2161-134 від 16.12.14, №101214-2161-164 від 17.12.14, №111214-2161-144 від 17.12.14, №171214-2161-094 від 17.12.14, №161214-500-032 від 16.12.14, №161214-2161-128 від 16.12.14, №161214-2161-127 від 16.12.14, №161214-2161-126 від 16.12.14, №161214-2161-125 від 16.12.14, №161214-500-020 від 16.12.14, №161214-500-019 від 16.12.14. При цьому, господарські суди установили, що вказані товарно-транспортні накладні були підписані відповідачем та скріплені його печаткою; що вони разом з актами наданих послуг, рахунками на оплату і податковими накладними надсилалися відповідачу, як то передбачено спірним договором, та були отримані останнім. Установили суди і те, що зазначені акти відповідач не підписав; обґрунтованих зауважень та відмови про причини неприйняття послуг за такими актами не надав. Судами також були оцінені і інші докази на підтвердження факту отримання відповідачем спірних послуг, як то: заявки про надання транспортних послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних експедитором та перевізниками, котрі здійснювали безпосереднє перевезення вантажу. Отже, як установили господарські суди, з підтвердженням матеріалами справи, вартість отриманих та неоплачених відповідачем послуг з транспортної експедиції за спірним договором становить 102000 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Як убачається з матеріалів справи предметом даного судового розгляду є вимога Приватного транспортно-експедиційного підприємства "Автотрансекспедиція" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тєфія" 102000 грн. боргу, 14922,73 грн. пені, 746,13 грн. - 3% річних, 1614,36 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість цих вимог. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суди установили, що спірний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. Відповідно до приписів статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (стаття 931 Цивільного кодексу України). Разом з цим, згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМК) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до приписів статті 12 названого Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. За приписами статті 629 названого Кодексу договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Як вже зазначалося, за порушення строків оплати за договором (пункт 5.2) сторони передбачили нарахування пені. За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що позивач за заявками відповідача надав останньому послуги з транспортного експедирування за договором №79 від 19.03.13; що відповідач такі послуги отримав, проте за них повністю не розрахувався; що вартість отриманих і неоплачених останнім послуг з транспортної експедиції становить 102000 грн., тобто суму заявлену до стягнення. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи обставини установлені судами, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для задоволення позову. Довід скаржника про неукладення спірного договору не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду судами і відхилений ними, тобто судами був установлений факт його укладення та виконання сторонами. Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника на необґрунтовану, як він вважає, відмову судів у призначенні судової експертизи, оскільки, експертиза у відповідності до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України призначається господарським судом у разі, коли виникає дійсна потреба у роз'ясненні питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (в тому числі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування), чого судами не було установлено. Суди також врахували і те, що позивач стверджував, що заявки були підписані саме його представником. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк не спростовують установленого судами; їм усім надавалася оцінка судами та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.