Постанова ВГСУ від 25.02.2016 року у справі №908/4470/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 908/4470/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Швеця В.О. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2015у справі№ 908/4470/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія"простягнення заборгованості

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_4 (паспорт)

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" про стягнення 85 000 грн. попередньої оплати, 77 325 грн. штрафних санкцій та 2 074,93 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та устаткування №47ТД-14 від 11.09.2014 та неповернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2015, ухваленим колегією суддів у складі: Сушко Л.М. - головуючий, Смірнов О.Г., Топчій О.А., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи здійснення позивачем оплати на спірну суму боргу саме на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та устаткування №47ТД-14 від 11.09.2014. При цьому, суд керувався приписами статей 530, 663, 689 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М., ухвалою від 17.12.2015 передав матеріали справи та апеляційної скарги за встановленою підсудністю до Донецького апеляційного господарського суду.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 28.12.2015, винесеною колегією суддів у складі: Ломовцева Н.В. - головуючий, Склярук О.І., Татенко В.М., апеляційну скаргу та додані до неї документи повернув без розгляду. При цьому керувався частиною 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір", пунктом 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, та виходив з того, що при зверненні у грудні 2015 року з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області, її розгляд повинен здійснювати Донецький апеляційний господарський суд, а апелянт має сплатити судовий збір на реквізити саме Донецького апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою апеляційного господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження. Касаційна скарга обґрунтована неврахуванням апеляційним судом того, що при передачі справи за підсудністю з одного господарського суду до іншого господарського суду, судовий збір не підлягає повторній сплаті, оскільки визначальним є сам факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 17, 97 Господарського процесуального кодексу України, статей 19, 129 Конституції України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у касаційному порядку є ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2015 про повернення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2015. Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт сплатив судовий збір на реквізити Харківського апеляційного господарського суду, замість Донецького апеляційного господарського суду. Таким чином, апеляційним господарським судом зроблено висновок про те, що позивачем не додано належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених законодавством порядку і розмірі. Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що Харківський апеляційний господарський суд ухвалою від 17.12.2015 на підставі статті 17 Господарського процесуального кодексу України апеляційну скаргу з матеріалами справи передав за встановленою підсудністю до Донецького апеляційного господарського суду. Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України (частина перша статті 9). При цьому місце розгляду справи господарським судом визначається з огляду на вимоги статей 13 - 16, 92, 108, 11114, 114, 1221, 1227 Господарського процесуального кодексу України. Якщо судовий збір було сплачено за місцем подання позову (заяви, скарги) до господарського суду, а в подальшому матеріали справи було передано в порядку частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України до іншого господарського суду, то останній не вправі в зв'язку з цим повертати відповідну заяву чи скаргу з посиланням на відсутність належних доказів сплати судового збору, оскільки після порушення провадження у справі приписи статті 63 цього Кодексу застосовуватись не можуть, а визначальним є сам факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету. Між тим, судом апеляційної інстанції не було враховано того, що ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Закон України "Про судовий збір" не передбачають будь-яких повторних сплат судових витрат при передачі справи за підсудністю з одного господарського суду до іншого господарського суду. В такому випадку господарському суду необхідно виходити з того, що судовий збір фактично сплачено до Державного бюджету України. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з передачею справи до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.