ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 908/4120/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Швеця В.О. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г.розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015у справі№ 908/4120/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"простягнення 81 567,20 грн. збитків

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 81 567,20 грн. збитків. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, 01.04.2013 між позивачем та третьою особою у справі - ТОВ "Спектр-Агро" було укладено договір №0104/3 про організацію транспортно-експедиторського обслуговування. Позивач зазначав, що внаслідок розкрадання товару, який перевозився для товариства автомобілем відповідача за укладеним між сторонами договором, судовим рішенням у іншій господарській справі з позивача на користь товариства було стягнуто вартість втраченого майна у сумі 81 567,20 грн., а також судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. Внаслідок цього, на думку позивача, останній поніс збитки у розмірі, заявленому до стягнення. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 924, 932, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.09.2015, ухваленим суддею Кутіщева-Арнет Н.С., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому, суд керувався приписами статей 224, 306, 307, 1166 Цивільного кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Татенко В.М. - головуючого, Колядко Т.М., Скакун О.А., постановою від 09.12.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на недоведеність первинними документами вартості втраченого товару, а відтак і суми збитків, заявлених до стягнення. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 228 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.04.2013 між ТОВ "Спектр-Агро" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір № 0104/3 про організацію транспортно-експедиторського обслуговування (надалі - "договір ТЕО"). Згідно з пунктом 1.1. договору ТЕО, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення вантажів, а також надання інших послуг замовнику, погоджених в додаткових угодах до даного договору. Відповідно до пункту 1.3. договору ТЕО, виконавець для виконання покладених на нього доручень, має право заключати від свого імені договори з підрядниками. Судами також установлено, що 22.08.2013 між позивачем та ТОВ "Спектр-Агро" було укладено заявку-договір № 110 на перевезення товарно-матеріальних цінностей (далі "вантаж") за маршрутом: м.Обухів, Київська обл. - м.Запоріжжя. З метою виконання заявки-договору № 110 від 22.08.2013, між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір № 293 від 22.08.2013 на перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом: м.Обухів, Київська обл. - м.Запоріжжя. Під час перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідача, було здійснено розкрадання вантажу, що сторонами не заперечується. Відповідно до укладеної заявки-договору №293 відповідач відповідає за спричинені перевізником матеріальні збитки, з підстав бездіяльності із забезпечення збереження та доставки вантажу до місця призначення в повному обсязі. Рішеннями Господарського суду Запорізької області від 11.09.2014, яке набрало законної сили, з позивача на користь ТОВ "Спектр-Агро" було стягнуто 81 567,20 грн. вартості втраченого під час перевезення вантажу та 1 720,50 грн. судового збору. Зазначене рішення виконано позивачем остаточно у березні 2015 року. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 81 567,20 грн. збитків. Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що в порушення взятих на себе зобов'язань за укладеною заявкою-договором № 293, відповідачем не було забезпечено збереження та доставку вантажу до місця призначення. Розмір збитків у вигляді вартості вантажу, встановлено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 11.09.2014 у справі № 908/3458/13, яке набрало законної сили, а відтак в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню. Виходячи з того, що суди установили факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 293 на перевезення вантажу та наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими судами попередніх інстанцій та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 908/4120/15 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Добролюбова

Т. Гоголь