ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 904/3633/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівХодаківської І.П., Яценко О.В.за участю представників:позивачаПопков О.О., дов. від 01.04.15відповідачаІванова Н.А., дов. від 04.12.15третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.15у справі№904/3633/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет"доКриворізької міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської радипровизнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП ВТОРМЕТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, про визнання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 14.01.2010 №041010800041) та внесення змін до нього, між Криворізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ДП ВТОРМЕТ" укладеною 02.03.2015 у редакції позивача. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", на підставі якого здійснено розрахунок орендної плати, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі №2а-423/10/0408 визнано нечинним. Також позивач зазначав про те, що договором оренди земельної ділянки орендна плата передбачена у трикратному розмірі земельного податку, що суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, позивач посилався на приписи статей 632 651 653 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 18 Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 (суддя Мартинюк С.В.) у справі №904/3633/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (судді: Науменко І.М. - головуючий, Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) позов задоволено. Визнано додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 14.01.2010 р. № 041010800041) та внесення змін до нього, між Криворізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ДП ВТОРМЕТ" укладеною 02.03.2015 в редакції позивача. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що після визнання нечинним рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010, автоматично поновило свою дію рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яким затверджено грошову оцінку земель міста Кривий Ріг станом на 01.01.2004. З огляду на що, суди дійшли висновку про правомірність визначеного позивачем розміру орендної плати. При цьому, суди керувалися приписами статей 180 181 Господарського кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Криворізька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 12 14 Податкового кодексу України, статті 23 Закону України "Про оцінку земель". Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник, зокрема, посилається на помилковий, на його думку, висновок судів про можливість застосування до договірних відносин при визначенні розміру орендної плати рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", яке втратило свою чинність на підставі рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010. При цьому скаржник посилається на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.12.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет" (орендар) та Криворізькою міською радою Дніпропетровської області (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради №3608 від 25.11.2009 надає, а орендар - приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,5466 га (кадастровий номер 1211000000:08:639:0001) промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розташування виробничого цеху, яка знаходиться за адресою: вул.Валявка, 1 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. Згідно з пунктом 6 договору, останній укладено на 5 років. Договір набуває чинності після підписання сторонам та його державної реєстрації (пункт 45 договору).

Також установлено, що рішенням Криворізької міської ради №3266 від 30.12.2014 "Про розгляд звернень суб'єктів господарювання", поновлено та продовжено договори оренди земельних ділянок суб'єктам господарювання відповідно до додатку, у тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет" щодо земельної ділянки площею 1,5466 га (кадастровий номер 1211000000:08:639:0001) промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розташування виробничого цеху, яка знаходиться за адресою: вул.Валявка, 1 в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу.

Установлено судам і те, що 20.02.2015 позивач отримав складений відповідачем проект додаткової угоди про продовження позивачеві терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього (державна реєстрація від 14.01.2010р. №041010800041). Однак, погодити проект у запропонованому вигляді позивач відмовився та склав протокол розбіжностей до додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього (державна реєстрація від 14.01.2010р. №041010800041), відповідно до якого пункт 7 розділу "орендна плата" викладено в редакції: "7. Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки, а саме, у розмірі 67237,21 грн. (5603,10 грн. у місяць)."

Відсутність врегулювання розбіжностей між сторонами, зокрема, щодо редакції пункту 7 розділу "орендна плата" в частині визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, запропонованої позивачем і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі. Згідно з приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За приписами статті 21 названого Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди. Строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються Податковим кодексом України. За змістом пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди з урахуванням мінімальних та граничних обмежень її розміру, наведених у зазначеному пункті. Для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (частина 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка за станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статті 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону).

Приписами статті 23 цього Закону унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з обставин невідповідності приписам законодавства запропонованого відповідачем у пункті 7 розділу "орендна плата" порядку формування розміру орендної плати, в якому за основу розрахунку орендної плати прийнято земельний податок, що встановлюється Податковим кодексом України. Між тим, зазначаючи про наявність підстав для визнання укладеним спірного пункту 7 в редакції позивача, якою визначено орендну плату у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки (мінімальному розмірі), суди не дослідили належним чином обґрунтованість застосованої позивачем нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки станом на день укладання додаткової угоди; розмір орендної плати, запропонований позивачем, судами не перевірено.

Що стосується обґрунтування позовних вимог щодо розміру орендної плати припиненням дії нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу з 01.01.2014 на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, слід зазначити, що підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може бути зміна нормативної грошової оцінки землі, а не визнання нечинним рішення ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу за відсутності нової нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої у встановленому законом порядку.

За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову шляхом укладання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 14.01.2010 №041010800041) та внесення змін до нього, визнається передчасним.

За таких обставин, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.15 у справі №904/3633/15 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Г.Фролова

Судді І.Ходаківська

О.Яценко