ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 925/620/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівПалія В.В. Селіваненка В.П.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Споживчого товариства "Будгарант-2000" від позивача: Мезенцев Д.Ю., Мезенцев Ю.В. від відповідача: Махаринець В.І. від третьої особи: не з'явилисьна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 рокуу справі№ 925/620/16за позовомСпоживчого товариства "Будгарант-2000"доПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мережтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дашковича 34"прозобов'язання здійснити перерахунок оплати за використану електричну енергію

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Будгарант-2000" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Черкаського міського району електричних мереж (далі відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за використану електричну енергію.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із створенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дашковича 34" (далі - третя особа) та укладенням договору №6203 від 20.08.2013 року відбулася зміна схеми обліку та постачання електричної енергії позивача, проте відповідач продовжує здійснювати нарахування заборгованості за електричну енергію, яка не має відношення до обсягів споживання позивача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.07.2016 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок оплати за електричну енергію за період з 20.08.2013 року по 06.06.2016 року включно по Договору на користування електричною енергією №3025 від 03.08.2004 року (далі - Договір), укладеному між відповідачем та позивачем.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення прав позивача як споживача електричної енергії за Договором (з посиланням на п. 7.3 Договору) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони не скористались правом внесення змін до Договору в частині розмежування балансової належності електромереж, порядку обліку споживання електроенергії між споживачами та засобів обліку споживання електроенергії. В той же час, укладення договору між відповідачем та третьою особою не є підставою здійснення перерахунку оплати позивача за використану електричну енергію.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач звертає увагу суду на те, що апеляційний господарський суд фактично не прийняв до уваги та не дав оцінки доказам по справі, які свідчать про існування у позивача схеми обліку електричної енергії, яка не відповідає Договору.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

03.08.2004 року між сторонами у справі укладено Договір (позивач - споживач, відповідач - електропостачальна організація) (т. 1 а.с. 26-31).

Вказаний Договір пролонговано сторонами на 2016 рік.

Позивач стверджує, що внаслідок укладення третьою особою та відповідачем договору про постачання електричної енергії №6203 від 20.08.2013 року фактично було змінено схему постачання та обліку електричної енергії, яку отримує позивач за Договором. Тому, на думку позивача, починаючи з 20.08.2013 року оплата використаної ним електричної енергії підлягає перерахунку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 26 Закону "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

В п. 7.3 Договору зазначено, якщо середньомісячне споживання електроенергії споживачем за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців нижче визначеного п. 1.5.17 ПУЕ, споживач протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до постачальника електричної енергії щодо приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ.

Відповідно до п. 1.5.17 ПУЕ допускається застосовувати трансформатори струму із завищеним коефіцієнтом трансформації (за умов електродинамічної та термічної стійкості або захисту шин), якщо в разі максимального навантаження приєднання струм у вторинній обмотці трансформатора струму становитиме не менше ніж 40% номінального струму лічильника, а в разі мінімального робочого навантаження - не менше 5%.

Судом першої інстанції не враховано, що наведений пункт Договору та пункт ПУЕ стосуються тільки завантаженості трансформаторів струму.

Пунктом 5.6 ПКЕЕ передбачено, що невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії є, зокрема, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Так, до матеріалів справи залучено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с. 178) (додаток до Договору) та акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с. 32) (додаток №2 до договору №6203 від 20.08.2013 року), який, як у ньому зазначено, узгоджувався не тільки відповідачем та третьою особою, а й позивачем.

Судами при розгляді справи не надано належної оцінки зазначеним документам, а також не з'ясовано як узгодження акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с. 32) (додаток №2 до договору №6203 від 20.08.2013 року) вплинуло на права та обов'язки позивача та третьої особи по відношенню до відповідача за вказаними вище договорами.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку актам розмежування балансової належності та дати оцінку, як узгодження акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с. 32) (додаток №2 до договору №6203 від 20.08.2013 року) вплинуло на права та обов'язки позивача та третьої особи по відношенню до відповідача за вказаними вище договорами.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Споживчого товариства "Будгарант-2000" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2016 року, прийняті у справі № 925/620/16, скасувати.

3. Справу № 925/620/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.В.Палій

В.П.Селіваненко