ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 913/674/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівПалія В.В., Селіваненко В.П.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Громницький Ю.П. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Луганської області від 21.09.2016 року та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 рокуу справі№ 913/674/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Лисичанськтепломережа"простягнення 9 593 817, 60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось з позовом до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (далі відповідач) про стягнення боргу в сумі 2 049 988, 13 грн., пені в сумі 3 755 833, 02 грн., 3% річних в сумі 258 826, 95 грн., інфляційних витрат в сумі 3 529 169, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 2671/15-ТЕ-20 від 22.10.2015 року (далі Договір).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.09.2016 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 900 104, 29 грн. боргу, 21 743, 86 грн. 3% річних, 26 165, 25 грн. інфляційні витрат, 31 468, 46 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 149 883, 84 грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що Договір сторони уклали 22.10.2015 року і після звернення позивача до суду відповідачем було частково погашено суму основного боргу.

Крім того, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 Договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату основного зобов'язання було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільним протокольним рішенням та договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Стосовно заявленої до стягнення пені місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що нарахування позивачем пені суперечить Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що він не є енергопостачальною компанією.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За результатами нового судового розгляду справи № 910/1696/15-г рішенням від 14.01.2016 року Господарський суд міста Києва визнав укладеним договір купівлі-продажу природного газу між позивачем та відповідачем (а.с. 120-125).

Однак, сторони самостійно уклали договір № 2671/15-ТЕ-20 від 22.10.2015 року (а.с. 14-18), а також підписали додаткову угоду № 1 від 22.10.2015 року, якою визначили, що Договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 19-20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив протягом січня-березня 2015 року та протягом жовтня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму 33 997 615, 04 грн., що підтверджуються відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-26).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 -го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем з оплати поставленого природного газу у сумі 2 049 988, 13 грн. за грудень 2015 року.

При цьому, після звернення позивача до суду відповідачем частково погашено вказаний борг: сплачено 149 883, 84 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 1 900 104, 29 грн. боргу, а в частині 149 883, 84 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, суди вірно визначили, що спільним протокольним рішенням №268 від 09.12.2015 року (а.с. 63-64) та договором про організацію взаєморозрахунків № 425/375-в від 16.12.2015 року (а.с. 66-67) сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору, а, отже, санкції, передбачені п. 7.2 Договору, та наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, можуть бути нараховані лише на оплату основного зобов'язання, здійснену поза межами порядку і строків, встановлених спільним протокольним рішенням №268 від 09.12.2015 року та договором № 425/375-в від 16.12.2015 року.

В п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" № 705 від 25.07.2012 року закріплено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 5 Статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (а.с. 31-35) метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені попередні судові інстанції прийшли до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 2 Закону, якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Так, встановивши, що вказаний закон набрав чинності з 07.02.2015 року, позивач є постачальником енергоресурсу, а відповідач - виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг по централізованому опаленню, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, господарські суди обґрунтовано застосували до правовідносин сторін зазначений вище Закон.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, у зв'язку із встановленням відповідного мораторію.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 21.09.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року прийняті у справі № 913/674/16 залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.В.Палій

В.П.Селіваненко