Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 25.01.2017 року у справі №910/8943/16 Постанова ВГСУ від 25.01.2017 року у справі №910/8...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 910/8943/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

за участю представників:

позивача - Лавриновича В.О.,

відповідача - Тищук М.А.,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К."

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2016

у справі № 910/8943/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К."

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "АВК"

про визнання недійсним п. 9.5 договору застави від 15.10.2009

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К." звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним п. 9.5 договору застави від 15.10.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2016 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "АВК".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 (колегія суддів у складі: суддя Сулім В.В. - головуючий, судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що генерального директора ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." Папазову В.І. було уповноважено загальними зборами ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." на визначення усіх істотних умов договорів про внесення змін до діючих з ПАТ "Сбербанк" договорів. Крім того, господарські суди зазначили про те, що Статут позивача не містить обмежень на укладення генеральним директором ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." третейської угоди.

У касаційній скарзі та у доповненнях до касаційної скарги позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 12.07.2016, постанову апеляційного суду від 27.10.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 12 Закону України "Про третейські суди", ст.ст. 203, 215, 241, 638 ЦК України, ст. 208 ГК України. Так, скаржник вказав, що підписавши договір про внесення змін до договору застави в частині п. 3, представник позивача вийшов за межі своїх повноважень чим порушив положення Статуту товариства та ч. 2 ст. 203 ЦК України. Крім того, позивач вважає, що господарськими судами не встановлено чи є спірний правочин значним правочином.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" просить рішення господарського суду першої інстанції від 12.07.2016, постанову апеляційного суду від 27.10.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На думку відповідача, господарські суди дійшли правильного висновку щодо наявності у директора позивача обсягу повноважень необхідного для укладення договору про внесення змін від 24.10.2013, зокрема, в частині погодження третейського застереження.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 15.10.2009 ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", банк) та ЗАТ "АВК" (правонаступником якого є ПАТ "АВК", позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО;

- з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 15.10.2009 ВАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." (правонаступником якого є ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К.", заставодавець) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель) укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу за реєстровим № 4817;

- відповідно до п. 9.3 договору застави, будь-які зміни або доповнення до цього договору є дійсними за умови, що вони здійснені в письмовій формі і посвідчені нотаріально;

- згідно з п. 9.5 договору застави, всі спори сторін, що не врегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача;

- 24.10.2013 ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К.", що є майновим поручителем юридичної особи - Приватного акціонерного товариства "АВК", та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" укладено договір про внесення змін до договору застави, який посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу та зареєстрованим за номером 4202;

- п. 3 вказаного договору було внесено зміни до договору застави, за яким сторони домовились викласти п. 9.5 договору застави в наступній редакції: "9.5 Усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду htpp://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду htpp://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору";

- у вказаному додатковому договорі про внесення змін до договору застави від 15.10.2009 зазначено, що зі сторони ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." його підписано генеральним директором Папазовою Валентиною Іванівною, яка діє на підставі Статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області 03.05.2012, номер запису 13231050017000175, наказу № 127/1 від 30.09.2011, протоколу загальних зборів акціонерів (з рішенням про укладення цього договору);

- відповідно до Статуту позивача, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області 03.05.2012, номер запису 13231050017000175, одноосібним виконавчим органом товариства є генеральний директор товариства, який обирається наглядовою радою товариства (п. 14.1);

- згідно з п. 14.2 Статуту, до компетенції генерального директора товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до компетенції загальних зборів та наглядової ради товариства;

- генеральний директор здійснює такі повноваження: вчиняє від імені товариства усі правочини, укладає та підписує від імені товариства угоди та договори з юридичними та фізичними особами резидентами та нерезидентами та забезпечує їх виконання. Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість, генеральний директор товариства має право вчиняти за наявності попереднього рішення відповідного органу товариства про вчинення такого правочину, наданого згідно цього статуту та чинного законодавства (п. 14.2.16 Статуту);

- згідно з п. 14.3 Статуту генеральний директор товариства діє від імені товариства без довіреності;

- протоколом № 2 від 23.10.2013 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." по четвертому питанню порядку денного "Про надання згоди на внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 04-В-09/22/ЮО, укладеного ПрАТ "АВК" з АТ "Сбербанк Росії" 15.10.2009, щодо зміни діючих умов кредитування та щодо інших питань вирішено:

4.1 надати згоду на внесення ПрАТ "АВК" наступних змін до договору про відкриття кредитної лінії № 04-В-09/22/ЮО, укладеного ПрАТ "АВК" з АТ "Сбербанк Росії" 15.10.2009:

- змінити строк траншів за лімітом 2, збільшивши строк траншів за лімітом 2 до 365 днів;

- змінити графік погашення, а саме: погашення кредиту буде здійснюватися щомісячно в останні 30 місяців кредитування, починаючи з квітня 2014 року по серпень 2016 року, рівними частинами в сумі по 1 666 666 USD, останній платіж в сумі 11 666 686 USD погасити до 14.09.2016;

- в день внесення відповідних змін ПрАТ "АВК" повинна бути сплачена комісію за перегляд умов кредитування у розмірі 0,25 відсотка від суми 9 999 996 дол. США.,

- у зв'язку з чим погоджено внесення Товариством відповідних змін до іпотечного договору та договору застави;

- пунктом 5.1 протоколу № 2 від 23.10.2013 уповноважено генерального директора ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." Папазову В.І. на укладення та підписання від імені товариства договорів про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 15.10.2009 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 4815, договору застави, посвідченого 15.10.2009 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 4817, які (зміни) пов'язані із зміною умов кредитування за кредитним договором, та зазначені в питанні четвертому порядку денного цього протоколу, на підставі договорів страхування та інших пов'язаних з ними договорів та документів тощо, а також з правом визначити на власний розсуд усі інші істотні умови договорів про внесення змін, не обговорені в питанні 4 порядку денного цього протоколу.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що договір про внесення змін підписаний зі сторони позивача представником із перевищення повноважень та зміст та форма третейського застереження не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди".

Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства").

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені господарськими судами обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності у директора позивача обсягу повноважень, необхідного для укладення договору про внесення змін від 24.10.2013, зокрема, в частині погодження третейського застереження.

Щодо доводів позивача про невідповідність третейського застереження вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", то у даному випадку Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на наступному:

Так, позивач посилався на те, що: третейське застереження містить вказівку на конкретно визначений третейський суд, якого на дату укладення третейської угоди - 15.10.2009, ще не існувало; умова третейського застереження щодо одноособового розгляду спору суддею, призначеним головою обраного третейського суду з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду, не відповідає вимогам ст. 17 Закону України "Про третейські суди", оскільки вказаною статтею передбачена також можливість здійснення розгляду спору колегіально, а можливість формування складу третейського суду сторонами передбачена для вирішення конкретного спору (суди ad hoc); третейське застереження містить універсальну необмежену умову про підвідомчість усіх спорів, пов'язаних із договором застави, третейському суду, що суперечить положенням ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Відповідно до ч. ч. 4, 5, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Пунктом 6 договору про внесення змін від 24.10.2013 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до моменту повного виконання зобов'язань за основним договором.

Нотаріальне посвідчення договору про внесення змін від 24.10.2013 відбулось у день його укладення.

Враховуючи зазначене, господарські суди попередніх інстанцій правомірно вказали, що застереження із вказівкою щодо місця і дати укладення третейської угоди не поширює свою дію на відносини сторін, які виникли раніше (при укладенні договору застави 15.10.2009 і до створення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України"), оскільки положеннями п. 6 договору про внесення змін від 24.10.2013 обумовлено інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Умовами спірного третейського застереженням передбачено, що регламент постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 регламенту постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" формування складу третейського суду в Третейському суді здійснюється в порядку встановленому цим регламентом або третейською угодою (третейським застереженням). Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається третейським суддею одноособово.

Будь-яку справу, що відноситься до підсудності Третейського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Рішення про колегіальний розгляд справи приймається головою Третейського суду.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що третейське застереження, викладене у п. 9.5 договору застави в редакції п. 3 договору про внесення змін від 24.10.2013, не суперечить вимогам ст. 17 Закону України "Про третейські суди", а умова щодо одноособового розгляду спору суддею, призначеним головою обраного третейського суду, не є умовою щодо формування складу третейського суду сторонами.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Водночас, гарантуючи судовий захист з боку держави, норми Конституції України визнають право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів реалізації вказаного права є звернення до третейського суду, який не віднесено до судів загальної юрисдикції, але який за приписами Закону України "Про третейські суди" є недержавним незалежним органом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері цивільних і господарських відносин. При цьому, здійснюючи передбачену ст. 3 Закону України "Про третейські суди" функцію захисту, третейські суди розглядають спір сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного .ч 5 ст. 55 Конституції України (п. 4.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду від 10.01.2008 № 1-рп/2008).

В ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Крім того, п. 4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Отже, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене Конституцією України не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено наявності наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, з огляду на що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у позові.

Щодо посилань скаржника про те, що господарськими судами не встановлено чи є спірний правочин значним правочином, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на наступному:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Враховуючи викладене в законі визначення значного правочину, в даному випадку укладене сторонами третейське застереження не містить ознак значного правочину, оскільки даним пунктом договору сторони погодилися про передачу спору на вирішення третейським судом і дана угода не підлягає вартісній оцінці.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, Вищий господарський суд України вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2016

та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/8943/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Кролевець С. Самусенко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст