Постанова ВГСУ від 25.01.2017 року у справі №910/8614/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 910/8614/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОКМА"на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№ 910/8614/13 господарського суду міста Києваза позовомВідкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"до1) Приватного акціонерного товариства "ОКМА"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекон";прозобов'язання вчинити дії в судовому засіданні взяли участь представники: - ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" Овчаренко В.Ю., - ПрАТ "ОКМА" повідомлений, але не з'явився, - ТОВ "Рекон" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі № 910/8614/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014, вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (надалі - ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю"/позивач) задоволено: зобов'язано Приватне акціонерне товариство "ОКМА" (надалі - ПрАТ "ОКМА" / відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекон" (надалі - ТОВ "Рекон" / відповідач-2) передати ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" первинні документи, на підставі яких здійснювались зміни в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю"; стягнуто з відповідачів по 1 147 грн. судового збору.

11 жовтня 2016 року ПрАТ "ОКМА" подало до Київського апеляційного господарського суду заяву про виправлення описки у постанові суду апеляційної інстанції, в якій просило зазначити та конкретизувати, які саме первинні документи мають передати відповідач-1 та відповідач-2 позивачу, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі № 910/8614/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (головуючий суддя: Смірнова Л.Г., судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.) у задоволенні заяви ПрАТ "ОКМА" про виправлення описки в постанові від 14.05.2014 у справі № 910/8614/13 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "ОКМА" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду для розгляду заяви про виправлення описки.

До початку судового засідання від представника ПрАТ "ОКМА" надійшло клопотання про продовження строку розгляду даної справи та про відкладення, яке, за результатами його розгляду було відхилено судом касаційної інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1118 ГПК України, касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ГПК України заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця, приватного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Отже, вказаними нормами обмежений строк розгляду як зави про роз'яснення рішення десятьма днями, так і перегляду в касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції п'ятнадцятьма днями. При цьому, неявка осіб у судове засідання при розгляді заяви про роз'яснення рішення не перешкоджає розгляду відповідного питання, так само, як і неявка в судове засідання при перегляді в касаційному порядку судових рішень судів попередніх інстанцій, про що сторони попереджалися в ухвалах про призначення як касаційної скарги до розгляду, так і заяви до розгляду.

Заявником не наведено жодної виняткової підстави, про які зазначено в ст. 69 ГПК України, яка б зумовила суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи; неможливість же прибуття у судове засідання представника юридичної особи, не є винятковою підставою, яка б спонукала суд відкласти розгляд справи, адже, юридична особа не обмежена у кількості своїх представників.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки апеляційним господарським судом, дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

У пункті 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від № 6 23.03.2012 "Про судове рішення" зазначено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення).

Як вбачається із заяви ПрАТ "ОКМА" про виправлення описки у постанові апеляційного господарського суду від 14.05.2014 відповідач-1 просив виправити описку у постанові апеляційного господарського суду від 14.05.2014, зазначивши та конкретизувавши, які саме первинні документи мають передати відповідач-1 та відповідач-2 позивачу, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014 у справі №910/8614/13.

Проте, як відзначив Київський апеляційний господарський суд, останнім судове рішення у даній справі не приймалося, а постановою від 14.05.2014 було залишено в силі рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014, що унеможливлює виправлення будь-яких описок чи неточностей у постанові, якою вказане рішення залишено без змін, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Як роз'яснено у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення", згідно із статтями 101 і 1119 ГПК апеляційна і касаційна інстанції вправі прийняти додаткове рішення, роз'яснити чи виправити його лише стосовно прийнятих ними процесуальних документів, але не рішень, прийнятих у першій інстанції.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014, якою, у свою чергу, залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014, відтак, господарський суд апеляційної інстанції не скасовував та не змінював рішення місцевого господарського суду, а отже, не може йтися про будь-яку описку, на яку посилається відповідач-1, з огляду на що апеляційний господарський суд правомірно вказав про неможливість задоволення відповідної заяви ПрАТ "ОКМА".

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судом апеляційної інстанції висновків.

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України