ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Справа № 922/4419/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.Мрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.08.15у справі№922/4419/14господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"доКолективного учбово-виробничого підприємства "Пластік"треті особиПриватне акціонерне товариство "Альба Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключі Здоров'я"простягнення сумиза участю представників від:позивачаГордієнко І.С. (дов. від 01.10.15)відповідачаЮрченко Д.В. (дов. від 10.10.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік" 1415246,06 грн., з яких: 1234206,55 грн. - основна сума боргу за договором купівлі-продажу № 300 ХФ/11 від 03.01.11; 94306,91 грн. - пеня за період з 22.05.14 по 23.09.14; 12680,20 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 22.05.14 по 23.09.14; 74052,40 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за період з 24.05.14 по 31.07.14.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бондаренко В.П., суддів: Россолова В.В., Івакіної В.О.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 4858,05 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 96,24 грн. В решті позову відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача підтверджується лише в частині 4858,05 грн., а в решті позовні вимоги є недоведеними.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно оцінені докази у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.01.11 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавець) та Колективним учбово-виробничим підприємством "Пластік" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 300 ХФ/11, у відповідності до положень якого продавець зобов'язався передавати (поставляти) вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов зазначеного договору.

ПАТ "Альба Україна", як продавець, у період з 18.01.14 до 26.04.14 поставило відповідачу, як покупцю, вироби медичного призначення на загальну суму 1234206,55 грн., що підтверджується видатковими накладними, які були додані позивачем до позовної заяви.

03.01.12 між ПАТ "Альба Україна", покупцем, та ТОВ "Ключі Здоров'я", продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 1. 11.04.14 з метою забезпечення виконання ПАТ "Альба Україна" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 03.01.12 № 1 між КУВП "Пластік" (поручитель) та ТОВ "Ключі Здоров'я" (кредитор) укладено договір поруки № 3. Пунктом 1.1. договору поруки № 3 передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПАТ "Альба Україна" (боржник) щодо зобов'язань по оплаті за поставлений товар за договором, передбачений ст. 2 цього договору (надалі - "основний договір") у розмірі 1230691,02 грн.

Згідно п. 2.1. договору поруки № 3 під основним договором в цьому договорі розуміють договір купівлі-продажу № 1 від 03.01.12, укладений між кредитором (в основному договорі іменується "продавець") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").

Згідно п. 3.1. договору поруки № 3 поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначені обов'язки боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в 2- денний строк шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

ТОВ "Ключі Здоров'я" 28.05.14 за вих. № 47 було направлено КУВП "Пластік" (отримано 29.05.14) вимогу про сплату грошових коштів в сумі 1230691,02 грн. у відповідності до договору поруки № 3 від 11.04.14 на поточний рахунок ТОВ "Ключі Здоров'я" в 2-денний термін. В цьому листі - вимозі зазначено, що прострочена заборгованість ПАТ "Альба Україна" за поставлений ТОВ "Ключі Здоров'я" товар по Договору купівлі - продажу № 1 від 03.01.12 складає 2481603,34 грн.

КУВП "Пластік" 03.06.14 по платіжному дорученню № 1148 з поточного рахунку № 26009013010119 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627 перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Ключі Здоров'я" № 26000145428980 в Філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 350697 грошові кошти в сумі 1230691,02 грн. з призначенням платежу "перерахування коштів згідно дог. поруки № 3 від 11.04.14.

КУВП "Пластік" направило на адресу ПАТ "Альба Україна" лист - повідомлення № 18 від 04.06.14, в якому повідомило про сплату ТОВ "Ключі Здоров'я" зобов'язання ПАТ "Альба Україна" по договору купівлі - продажу № 1 від 03.01.12 грошовими коштами в сумі 1230691,02 грн. та в зв'язку з цим повідомило:

-про перехід згідно статті 556 Цивільного Кодексу України до КУВП "Пластік" всіх прав ТОВ "Ключі Здоров'я" щодо права вимагати сплати від ПАТ "Альба Україна" грошових коштів в сумі 1230691,02 грн.;

-про зарахування на підставі статті 601 Цивільного Кодексу України зустрічних однорідних вимог за цією заявою на суму в розмірі 1230691,02 грн. в зв'язку з існуванням боргу КУВП "Пластік" перед ПАТ "Альба Україна" в сумі 1230691,02 грн.

На підтвердження відправлення листа - повідомлення № 18 від 04.06.14 КУВП "Пластік", надано до суду копію фіскального чеку № 626 від 04.06.14 про сплату за відправлення цінного листа ПАТ "Альба Україна" та опис вкладення до цінного листа.

Суди визнали взаємозалік таким, що відбувся на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, та припинили зобов'язання КУВП "Пластік" перед ПАТ "Альба Україна" в сумі 1230691,02 грн. по договору купівлі - продажу № 1 від 03.01.12.

Наступного дня після припинення зобов'язання, ПАТ "Альба України" відступило це припинене зобов'язання позивачеві. Так, 05.06.14 між ПрАТ "Альба Україна" як первісним кредитором та ПАТ "Банк" Київська Русь" (новий кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги №70623-20/14-7 (договір відступлення), за умовами якого ПрАТ "Альба Україна" відступило, а ПАТ "Банк" Київська Русь" набуло право вимоги за зобов'язаннями КУВП "Пластік" (боржника) у сумі 1234206, 55 грн., що випливає з умов договору купівлі-продажу № 300 ХФ/11 від 03.01.11 укладеного між боржником та первісним кредитором.

Стягнення ПАТ "Банк" Київська Русь" з КУВП "Пластік" заборгованості в сумі 1230691,02 грн. є предметом позовних вимог. Суди в позові відмовили, пославшись на те, що зобов'язання є припиненим. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати такі висновки з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, виконавши зобов'язання ПАТ "Альба України" перед ТОВ "Ключі Здоров'я" в сумі 1230691,02 грн. за договором поруки (та на вимогу самого ПАТ "Альба України"), позивач в порядку ст. 556 Цивільного кодексу України набув право вимоги до ПАТ "Альба України" у цій сумі.

ПАТ "Альба Україна" мало вимоги до відповідача суму 1234206,55 грн. за договором купівлі-продажу № 300 ХФ/11 від 03.01.11.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Лист - повідомлення № 18 від 04.06.14 відповідач повідомив ПАТ "Альба Україна" про зарахування 1230691,02 грн. і суди правомірно визнали цей взаємозалік таким, що відбувся (оскільки вимоги є зустрічними та однорідними), а суму 4858,05 грн., яка залишилася непогашеною після взаємозаліку, стягнули з відповідача в межах даної справи.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Таким чином, за договором уступки права вимоги від 05.06.14 (укладеним наступного дня після припинення зобов'язання в сумі 1230691,02 грн.) позивач отримав від ПАТ "Альба Україна" недійсну вимогу (оскільки зобов'язання в цій частині є припиненим, а заборгованість погашеною) в частині стягнення 1230691,02 грн., та дійсну вимогу в частині 4858,05 грн., яка і була задоволена судами.

Доводи касаційної скарги про те, що судові акти базовані виключно на висновку експертизи, суперечать змісту судових актів, зі змісту яких вбачається, що суди зробили свої висновки на підставі дослідження та аналізу всіх доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оцінка та переоцінка доказів не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції (ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України). Тому доводи позивача про неналежну оцінку обставин справи не заслуговують на увагу, так як висновки зроблені судами на підставі оцінки доказів, не можуть бути проревізовані судом касаційної інстанції, оскільки для цього доказам слід би було надати оцінку, відмінну від наданої апеляційним судом та судом першої інстанції (тобто здійснити переоцінку доказів), що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою та ніяким чином не спростовують викладених у ній висновків, а тому її слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.15 у справі №922/4419/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак