ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Справа № 914/4256/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.Мрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.06.15у справі№914/4256/14господарського судуЛьвівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пікуй"третя особаОСОБА_4простягнення сумиза участю представників від:позивачаГоголь О.Я. (дов. від 03.12.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до про стягнення із ТОВ "Пікуй" (страхувальника) суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20045, 68 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.15 (суддя Пазичев М.В.) позов задоволено, з посиланням на те, що відповідач є особою, яка на відповідній правовій підставі, є страхувальником, який у відповідності до п.п. "г" п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний відшкодувати позивачу виплачене останнім страхове відшкодування.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Юрченка Я.О., суддів: Давид Л.Л., Хабіб М.І.) 23.06.15 прийняв постанову, якою рішення скасував, в позові відмовив з огляду на безпідставність позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування скарги посилається на порушення апеляційним судом приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягає відхиленню, оскільки у суді касаційної інстанції участь представників сторін не є обов'язково.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25.11.11 о 22:30 год. на дорозі Харків-Красноград-Перещепіно, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів: 1) "Рено Преміум" д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та власником якого є ТОВ "Пікуй" (відповідач); 2) "Тойота Авенсіс" д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 (потерпілий) та володільцем якого є він сам.

Внаслідок зазначеного ДТП, автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою ДАІ, страховим актом № 5520В/17/2012 від 07.03.12.

При цьому, як вбачається із довідки ДАІ, що міститься у матеріалах справи, на момент ДТП автомобіль відповідача був у неналежному технічному стані, а саме - мав місце розрив шини, відшарування корда, знос протектора шини. В подальшому, постановою Буського районного суду Львівської області у справі № 3-1088/2011 також було підтверджено факт несправності автомобіля та те, що саме незабезпечення технічного справного стану транспортного засобу у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України спричинило розрив шини автомобіля з подальшим відшаруванням корду з протектором, що призвело до пошкодження автомобіля "Тойота Авенсіс". Вказаною постановою водія автомобіля "Рено Преміум" ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили та не оскаржувалася. На підставі страхового акту № 5520В/17/2012 від 07.03.12 та заяви ОСОБА_7, позивачем виплачене страхове відшкодування в розмірі 20045,68 грн.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію автомобіль РЕНО Преміум д.н. НОМЕР_1 належить ПП "Пікуй". Даний факт також встановлено працівниками ДАІ, які оформляли дану ДТП (відомості про дорожньо-транспортну пригоду № 8919385 пункт 1).

На момент ДТП між відповідачем та позивачем - ПрАТ "Страхова група "ТАС" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.02.11 № АА/2552001, за яким позивач застрахував цивільну відповідальність відповідача перед третіми особами, при використанні транспортного засобу "Рено Преміум" д.н.з. НОМЕР_1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (тип договору 1). На підтвердження укладення згаданого договору, відповідачу видано Поліс від 04.02.11 № АА/2552001.

Як встановлено судом 04.01.11 ТОВ "Пікуй", як орендодавцем, та приватним підприємцем ОСОБА_8, як орендарем, укладений Договір

№ 01/01-11 про надання в орендне використання автотранспорту (договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, орендар бере в оренду у орендодавця сідловий тягач марки РЕНО НОМЕР_1, номер шасі - НОМЕР_6, рік випуску - 1999.

Таким чином, автомобіль, РЕНО д.н.з. НОМЕР_1 було передано ТОВ "Пікуй" в оренду третій особі. Факт такого передання підтверджується актом № ОУ-0010001 від 02.01.11. Із огляду на вищенаведене, у період дії Договору автомобілем РЕНО д.н.з. НОМЕР_1 користувався Орендар за договором. Відповідно до п. 2.2. Договору до числа обов'язків орендаря автомобіля "Рено Преміум" д.н.з. НОМЕР_1 віднесено обов'язок утримувати автотранспорт в технічно справному стані, суворо виконувати правила експлуатації, проводити поточні ремонти, капітальні ремонти і технічне обслуговування. В силу пункту 1.3 Договору, Орендар брав на себе усю передбачену чинним законодавством відповідальність, пов'язану із експлуатацією об'єкту оренди, а отже - і відповідальність у якості володільця джерела підвищеної небезпеки та відповідальність порушення правил експлуатації та утримання автомобіля.

Задовольняючи позов та стягуючи зі страхувальника виплачену третій особі суму страхового відшкодування в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до підп. "г" п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961 - IV від 01.07.04, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Оскільки в даному випадку ДТП сталося внаслідок того, що застрахований автомобіль був у неналежному технічному стані.

Втім, з таким висновком не погодися апеляційний суд, який в позові відмовив з посиланням на те, що відповідно до ст. 804 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу. За таких умов, саме орендар, а не ТОВ "Пікуй", був зобов'язаний забезпечити належний технічний стан орендованого ним автомобіля, та відповідність його технічного стану (в т.ч. і стану шин автомобіля) вимогам чинних правил дорожнього руху. У випадку невідповідності такого стану, саме орендар був зобов'язаний здійснити відповідний ремонт автомобіля чи вжити інших необхідних заходів при забезпечення належного технічного стану та понести передбачену законодавством відповідальність за шкоду, завдану внаслідок неналежного технічного стану автомобіля.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підп. "г" п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961 - IV від 01.07.04 , який є спеціальним в даному випадку (а відтак, його норми мають превагу у застосуванні, якщо існує суперечність між ними та іншими правовими нормами), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Згідно п. 1.1 ст. 1 Закону України № 1961, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Таким чином, даною спеціальною нормою страховику надається право вибрати особу, до якої він пред'являтиму вимогу, - страхувальник, або водій. Суди не можуть його обмежити у реалізації такого права та звільнити страховика (він же власник) від відповідальності Тим більше, що відповідно до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.

Враховуючи, що судами обох інстанцій встановлений факт невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху в момент аварії, то за таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив регресну вимогу страховика до страхувальника. А у апеляційного суду не було законних підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Тому постанову апеляційного суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.15 скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 12.02.15 у справі №914/4256/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак