ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Справа № 914/3268/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДроботової Т.Б.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015у справі№ 914/3268/14 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми"до1. Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОРА- БКБ"прозобов'язання вчинити певні дії

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.12.2015 №03-05/2353 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: Тунік А.В. (дов. від 01.12.2015)

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" звернулося з позовом до Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора- БКБ", в якому просило зобов'язати відповідачів за власний рахунок демонтувати самовільно встановлену металеву загорожу на частині земельної ділянки з кадастровим №4610137500:03:001:0036, загальною площею 1,4804 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9, а також за власний рахунок звільнити вказану земельну ділянку, привести її у попередній стан та припинити на ній будь-які підготовчі і будівельні роботи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на зазначеній земельній ділянці, право користування якою визнано за позивачем судовим рішенням, було виявлено самовільне розташування сторонніми особами будівельної техніки, активне проведення будівельних робіт, засипання земельної ділянки ґрунтом, який вивозився із земельної ділянки відповідача-1, загородження частини земельної ділянки металевою огорожею зі сторони суміжного землекористувача - відповідача-1. На думку позивача, зазначені дії порушують право позивача на користування цією земельною ділянкою, як власника розташованої на ній нерухомості. При цьому, позивач посилався на приписи статті 16 Цивільного кодексу України, статей 95, 103, 152, 212 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2014, ухваленим суддею Запотічняк О.Д., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. - головуючий, Михалюк О.В., Новосад Д.Ф.), у позові відмовлено.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г. Швеця В.О., постановою від 26.03.2015 перевірені рішення та постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до суду першої інстанції.

Після нового розгляду справи, Господарський суд Львівської області, рішенням від 01.07.2015, ухваленим суддею Король М.Р., у позові відмовив. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з обставин відсутності доказів реєстрації позивачем права оренди спірної земельної ділянки. Водночас, суд дійшов висновку про недоведеність обставин щодо створення відповідачами перешкод у користуванні позивачем спірною земельною ділянкою. При цьому, суд керувався приписами статей 377, 391 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 152 Земельного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Зварич О.В. - головуючий, Кузь В.Л., Хабіб М.І., постановою від 19.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав. Водночас, судом апеляційної інстанції враховано те, що станом на дату звернення до місцевого господарського суду з даним позовом, так і на час винесення оскаржуваного судового рішення в даній справі позивач не є власником об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці по вул. Лемківській, 9 у м. Львові.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що позивач звернувся до суду за захистом права користування земельною ділянкою, визнаного за ним судовим рішенням, яке не є правом оренди чи правом постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право не підлягає державній реєстрації. Зазначає скаржник і про відсутність обґрунтування судами підстав відхилення наданих позивачем доказів на підтвердження обставин вчинення відповідачами перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 11, 16 Цивільного кодексу України, статей 95, 103, 152 Земельного кодексу України, статей 32, 42, 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" до Державного підприємства "Львівський виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора- БКБ" про зобов'язання відповідачів за власний рахунок демонтувати самовільно встановлену металеву загорожу на частині земельної ділянки з кадастровим №4610137500:03:001:0036, загальною площею 1,4804 га, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9, а також за власний рахунок звільнити вказану земельну ділянку, привести її у попередній стан та припинити на ній будь-які підготовчі і будівельні роботи. Підставою позову визначено порушення права позивача на використання спірної земельної ділянки як власника об'єктів нерухомості, які розташовані на цій земельній ділянці. Відмовляючи у позовних вимогах, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з відсутності доказів реєстрації права користування спірною земельною ділянкою, а відтак і відсутності порушеного права. Водночас, суди виходили з того, що на час звернення з даним позовом позивач не був власником об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Відповідно до приписі статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з вимогами приписів статті 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Вказаною нормою передбачено, що однією з особливостей такого позову (негаторного позову) є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, як-то шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 у справі № 32/558-57/241-2012 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" визнано право користування земельною ділянкою загальною площею 1,4804 га, кадастровий №4610137500:03:001:0036, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9. При цьому, у зазначеному рішенні суду встановлено, що позивач набув право користування спірною земельною ділянкою у розмірі, необхідному для обслуговування будівель під літерами: "Д-1" загальною площею 1135,1 м.кв., "Б-1" (будівля трансформаторної) загальною площею 123,6 м.кв., "Є-5" (млин) площею 3047,4 м.кв., "В-1" (пожежне депо) площею 13,9 м.кв., "Е-5" (складська будівля) площею 2134,7 м.кв., "И-1" (будівля насосної) площею 9,4 м.кв., які належить йому на праві приватної власності. Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Вирішуючи спір по суті, судами попередніх інстанцій установлено відсутність правовстановлюючих документів щодо реєстрації за позивачем права оренди чи користування земельною ділянкою на вул. Лемківській, 9 у м. Львові, кадастровий №4610137500:03:001:0036. Окрім цього, судами установлений факт того, що станом на дату звернення з позовом позивач не є власником об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці у м. Львові на вул. Лемківській, 9. Зазначене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№42827588, 42828101, 42816861 від 26.08.2015, відповідно до яких право власності на будівлю трансформаторної літ. Б-1 загальною площею 123,6 кв.м, будівлю літ. Д-1 загальною площею 1135,1 кв.м та будівлі за літ. И-1, Е-5, Є-5, В-1, які розташовані на земельній ділянці у м. Львові на вул. Лемківській, 9, зареєстровано 12.02.2014 за Товариством з обмеженою діяльністю "Резерв Плюс". Між тим, позовні вимоги обґрунтовані саме фактом належності вищевказаних об'єктів нерухомості на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми". За таких установлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги. З огляду на що, висновок судів про наявність підстав для відмови у позові визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геосистеми" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 914/3268/14 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець