Постанова ВГСУ від 24.12.2015 року у справі №913/497/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Справа № 913/497/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Дроботової Т.Б.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Сєвєродонецької міської радина постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015у справі№ 913/497/15 Господарського суду Луганської областіза позовомПриватного підприємства "Альфа-М"доСєвєродонецької міської радипровизнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.12.2015 №03-05/2347 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Дроботової Т.Б. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: Стуковий А.М. (дов. від 16.07.2015)

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альфа-М" звернулося з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди б/н та б/д, зареєстрованої 16.06.2011 за № 441290004000085 до укладеного між сторонами договору оренди землі № 040741900404 від 09.11.2007. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що оскаржувана додаткова угода була укладена на виконання рішення від 29.03.2011 № 431, прийнятого двадцятою (черговою) сесією шостого скликання Сєвєродонецької міської ради, яке визнано протиправним та скасовано постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №2а/1227/380/2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 у справі №К/9991/65360/12. При цьому, позивач посилався на приписи статей 203, 215, 217, 236, 260, 261 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.09.2015, ухваленим суддею Івановим А.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 № 431 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати. Крім того, суд дійшов висновку про звернення позивача з даним позовом в межах строку позовної давності. При цьому, суд керувався приписами статей 203, 215, 236, 261 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий, М'ясищев А.М., Склярук О.І., постановою від 26.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Сєвєродонецька міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок судів про те, що рішення ради не породжує правових наслідків з моменту його прийняття, а спірна додаткова угода є недійсною з моменту укладення. На думку скаржника, зобов'язання за оскаржуваною додатковою угодою має припинятися на майбутнє. Крім того, скаржник зазначає про неврахування судами приписів частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких, суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним, коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству. Окрім цього, скаржник вказує і на помилковий висновок судів щодо початку перебігу строку позовної давності з 01.04.2014, оскільки строк позовної давності у спірних правовідносинах почав свій перебіг з дня укладання оскаржуваної додаткової угоди, тобто з 16.06.2011. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 236, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "Альфа-М" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.11.2007 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "Альфа-М" (орендар) укладений договір оренди землі № 040741900404, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під додаткову земельну ділянку для будівництва виробництва паперових виробів побутового призначення), яка знаходяться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 1-д, 1-е. (пункт 1 договору). Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1150 га. Пунктом 5 договору сторонами установлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: на період будівництва 53 440,50 грн., після завершення будівництва 128 248 грн. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 534,41 грн. на рік на період будівництва, що складає 1,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, 1 410,73 грн. на рік після завершення будівництва, що складає 1,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також судами установлено, що 24.04.2008 та 19.03.2009 між сторонами укладались додаткові угоди № 1 та № 2 відповідно, якими сторони внесли зміни до пунктів, 5, 9, 11 договору оренди землі. Установлено судами і те, що між сторонами була укладена додаткова б/н та б/д (зареєстрована 16.06.2011 за № 441290004000085) відповідно до якої, додаткова угода укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за № 516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2011. Пунктом 1 цієї додаткової угоди внесено зміни до пункту 5 розділу договору "Об'єкт оренди", а саме - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої: 4412900000:02:001:0078 становить 232 173,50 грн. Пункти 9, 11 договору оренди землі змінено додатковою угодою в частині сплати орендної плати за землю. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди, вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Альфа-М" до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди б/н та б/д, зареєстрованої 16.06.2011 за № 441290004000085 до договору оренди землі № 040741900404 від 09.11.2007. Розглядаючи спір по суті судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №1227/3807/2012 визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012. Таким чином, 01.04.2014 набрав чинності судовий акт, згідно з яким рішення №431 від 29.03.2011 (на підставі якого укладено спірну додаткову угоду) скасовано як протиправне. Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зазначені положення статті 203 Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Як вже зазначалось, рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, через порушення процедури його прийняття та введення в дію нової нормативної грошової оцінки землі, що було підставою для укладення додаткової угоди, зареєстрованої 16.06.2011 за № 441290004000085. Отже, як встановлено в процесі розгляду справи, нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки при укладенні спірної додаткової угоди відсутня. Зазначене є порушенням приписів статей 13, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель". За таких установлених обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Довід скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності визнається неспроможним з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З огляду на що, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено без змін постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011). Відтак, Приватне підприємство "Альфа-М" звернулось 16.04.2015 до місцевого господарського суду з позовною заявою в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.