ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2015 року Справа № 910/5743/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Сибіга О.М.суддівГрейц К.В., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивача Пешкова О.А., дов. від 07.09.15відповідачаКаланча Ю.А., дов. від 01.09.15третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.15у справі№910/5743/15-г господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Коріс Україна"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Європейське туристичне страхування"про стягнення 106675,41 грн.ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 23.12.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №910/5743/15-г господарського суду міста Києва сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Грейц К.В., Фролова Г.М. (доповідач).
Приватне акціонерне товариство "Коріс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" про стягнення 106675,44 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі №910/5743/15-г (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Чорна Л.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Коріс Україна" 106675,41 грн заборгованості та 2133, 51 грн судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення підтверджено матеріалами справи та обґрунтовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 47, 32, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Заявник посилається, серед іншого, на те, що судами попередніх інстанцій не були належним чином встановлені обставини, які є суттєвими для даного спору; обставини справи належними доказами не підтверджені.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 02.01.2005 між Приватним акціонерним товариством "Коріс Україна" (повірений) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНПРО" (назву якого було змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Граве Україна") (довіритель) було укладено договір доручення №43/04, за умовами якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя забезпечити надання асистанських послуг з організації медичної та іншої допомоги застрахованим довірителем особам, на користь таких осіб, згідно з переліком послуг, вказаних у додатку до договору, а довіритель зобов'язується здійснювати страхування подорожуючих, згідно з "Правилами і тарифами добровільного страхування відповідальності за витрати на надання невідкладної допомоги під час подорожі за кордоном" та здійснити відшкодування витрат повіреного пов'язаних з виконанням цього договору. Згідно з пунктом 2.2 договору асистанськими послугами по цьому договору є забезпечення оперативної організації та надання застрахованим особам послуг медичного, юридичного, фінансового чи технічного характеру при настанні страхового випадку, під час їх подорожі за кордон. Повірений зобов'язується: через нерезидентів здійснювати діяльність для досягнення найкращих результатів за вказаним договором (п.3.1); здійснювати асистанські послуги, з організації медичної та іншої допомоги та врегулювання страхових випадків за кордоном через нерезидентів (п.3.2); надавати застрахованим особам необхідні асистанські послуги, врегульовувати страхові претензії та здійснювати оплату пов'язаних з ними страхових відшкодувань (п.3.4); інформувати довірителя про всі страхові випадки, обставини їх виникнення, діагнози і вартість лікування, а також про інші передбачені правилами витрати (п.3.5); надавати довірителю рахунок на підставі рахунків закордонних партнерів і списків врегульованих та сплачених протягом одного місяця страхових випадків разом з супроводжуючими документами: копіями страхового поліса та медичної документації, рахунків , чеків, квитанцій та ін. (документами, які мають відношення до страхової події), вказуючи суму в гривнях, еквівалентну Євро або USD (як у рахунку закордонних партнерів) протягом 15 днів після закінчення звітного місяця (п.3.10). Згідно з пунктом 4.1.7 договору довіритель зобов'язаний сплатити всі беззаперечні рахунки, пов'язані з відшкодуванням витрат по врегульованим збиткам згідно порядку, викладеному в статті 5. Відповідно до пункту 5.3 договору відшкодування витрат, пов'язаних з врегулюванням страхових випадків, здійснюється довірителем протягом 15 діб після отримання рахунків повіреного, підставою для яких є рахунки нерезидентів (датовані починаючи з дати підписання договору), що включають курсову різницю, банківські витрати останніх. Відшкодування довірителя не є доходом або власністю повіреного, та використовуються останнім для подальших розрахунків з нерезидентами. Договір набирає чинності з 02.01.2005 і є дійсним до 31.12.2005 та буде автоматично пролонгований на кожний наступний рік, якщо не одна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір і не повідомить письмово іншу сторону за три місяці до закінчення строку дії даного договору (п.п. 9.1, 9.2).
Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору доручення №43/04 від 02.01.2005, позивач через своїх провайдерів забезпечив надання послуг застрахованій у відповідача особі ОСОБА_8, в зв'язку з чим провайдерами були виставлені позивачу рахунки на оплату наданих послуг: від 09.11.2010 на суму 6623,00 грн., від 20.10.2011 на суму 10029,76 євро, від 10.03.2011 на суму 500,00 євро, від 08.11.2010 на суму 31383,90грн., від 18.08.2011 на суму 99,57євро, від 21.07.2011 на суму 9930,19 євро. Також установлено, що на підставі рахунків провайдерів, відповідно до умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: від 28.02.2011 на суму 6623,00грн., від 22.03.2011 на суму 5640,48грн., від 11.11.2010 на суму 31383,90 грн., від 04.04.2012 на суму 106675,41 грн. Проте, як установлено судами, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати виставлених рахунків виконав частково. Зокрема, як установлено, відповідачем були оплачені виставлені позивачем рахунки-фактури: від 28.02.2011, від 22.03.2011, від 11.11.2010, що підтверджується платіжними дорученнями №27278 від 27.01.2012, №25098 від 17.11.2011. Виставлений позивачем, на підставі рахунків №1377131 від 18.08.2011 на суму 99,57 євро, №1376702 від 21.07.2011 на суму 9930,19 євро, виставлених VU MEDISCH CENTRUM, рахунок-фактура №0000002723 від 04.04.2012 на суму 106675,41 грн. відповідачем не оплачено. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Коріс Україна" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 106675,44 грн. заборгованості за договором від 02.01.2005.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 628 Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Заперечення відповідача, зокрема, щодо того, що страховий випадок, який стався з ОСОБА_8 не врегульований відповідачем, щодо відсутності доказів понесення витрат позивачем, наявності інших договорів страхування фізичної особи були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі вказаних висновків не спростовують.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги. Таким чином, підстав для зміни чи скасування постанови не вбачається.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у справі №910/5743/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий О. Сибіга
Судді К. Грейц
Г. Фролова