ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 922/2179/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівСибіги О.М., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016у справі№ 922/2179/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"простягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Севрук В.О. (дов. від 06.06.2016),

відповідача: Богдан С.В. (дов. від 12.02.2016)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 20 902 173,61 грн. з яких: 16 219 501,93 грн. - сума основного боргу, 2 133 659,55 грн. - пені, 2 226 851,43 грн. - 7% штрафу, 156 066,52 грн. - 3 % річних та 166 094,17 грн. - інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01.07.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 612, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2016, ухваленим суддею Денисюк Т.С., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з обставин укладення між сторонами у справі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання. Суд дійшов висновку про те, що внаслідок укладення вказаних спільних протокольних рішень, сторонами було змінено порядок і строк проведення розрахунків за надані позивачем послуги за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. З огляду на що, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних, пені та 7% штрафу через порушення умов договору. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 610, 614, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 217, 231 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., постановою від 03.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні пені, 7% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити; провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу припинити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняють відповідача за неналежне невиконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а свідчать лише про погодження відповідачу бюджетного фінансування оплати протранспортованого природного газу. Скаржник зазначає про те, що до фактичного виконання відповідачем вказаного договору, ці спільні протокольні рішення не могли впливати на порядок розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу. Водночас зазначаючи про наявність підстав для припинення провадження в частині основного боргу, скаржник вказує на те, що таке погашення відбулось після звернення з позовом. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 536, 550, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 198, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5797, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду Харківської області № 922/2179/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 922/2179/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Сибіга О.М., Яценко О.В.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039. Відповідно до пункту 1.1. цього договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Згідно з пунктом 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Судами також установлено, що на виконання умов вказаного договору Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" упродовж липня 2015 по квітень 2016 року надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 72 676 186,70 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" 16 219 501,93 грн. основного боргу, 2 133 659,55 грн. пені, 2 226 851,43 грн. 7% штрафу, 156 066,52 грн. 3 % річних та 166 094,17 грн. інфляційних втрат. Підставою позову визначено порушення відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01.07.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума боргу, яка виникла за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01.07.2015, була погашена на державному рівні, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету, копії яких наявні у матеріалах справи. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій. Взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, також визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/68 та Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями. В пунктах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000181/Н039 від 01.07.2015. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за договором. Судами встановлено, що на виконання зазначених спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за надані позивачем послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за договором №1506000181/Н039 від 01.07.2015. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3. договору та статтею 231 Господарського кодексу України, а також наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Проте, судами попередніх інстанцій не враховано, що така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка була предметом укладених спільних протокольних рішень. Між тим, як у позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах позивач зазначав про те, що пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних нараховані ним не лише на суму заборгованості, яка є предметом спільних протокольних рішень, але й на ту суму, яка була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" за рахунок власних коштів до моменту укладення спільних протокольних рішень, але з порушенням строків оплати, які визначені умовами договору №1506000181/Н039 від 01.07.2015. Між тим, належної оцінки зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій надано не було. З огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань. При цьому якщо їх обчислення помилкове, - суд зобов'язує позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або може зробити це самостійно. Проте, не здійснивши такої перевірки, суди попередніх інстанцій тим самим не з'ясували правової природи тієї суми заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати, штраф та 3% річних, не встановили, чи є така сума (у повному обсязі) предметом регулювання за укладеними спільними протокольними рішеннями, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог і про відмову у задоволенні позову в цій частині є передчасним. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду, зокрема є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на те, що судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі в частині відмови у стягненні пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи є доведеними вимоги позивача, з яким він звернувся, оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі №922/2179/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 скасувати в частині відмови у стягненні 2 133 659,55 грн. пені, 2 226 851,43 грн. 7% штрафу, 166 094,17 грн. інфляційних втрат та 156 066,52 грн. 3 % річних.

Матеріали справи у цій частині скерувати для нового розгляду до Господарського суду Харківської області.

В решті рішення і постанову у справі залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: О. Сибіга

О. Яценко