ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 911/360/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Забірської сільської ради Києво - Святошинського району Київської областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі№ 911/360/16господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Київобленерго"доЗабірської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Оберіг"простягнення 38143,33 грн,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Бабич М.М.- відповідача:Карпенко О.І., Негоденко С.В.- третя особаНегоденко С.В.ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - позивач) звернулось з позовом про стягнення з Забірської сільської ради (далі - відповідач) 38 143,33 грн вартості необлікованої електричної енергії.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2016 року (суддя Антонова В. М.) позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що належними та допустимими доказами підтверджений факт вчинення відповідачем правопорушення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року (судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) рішення господарського суду Київської області від 21.04.2016 року залишено без зміни.

Забірська сільська рада в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року та рішення господарського суду першої інстанції від 21.04.2016 року скасувати з підстав неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд.

Скаржник вважає, що судами неправильно застосовані норми статей 235-237 Господарського кодексу України, оскільки оперативно-господарські санкції застосовуються до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання та можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором, тобто доводить, що для застосування зазначених норм важливе значення має перебування сторін у договірних правовідносинах, що в даному випадку відсутнє.

Скаржник вважає, що споживачем електричної енергії є власники об'єктів благоустрою, а не орган місцевого самоврядування на території якого споживається електроенергія, що підключена до елементів зовнішнього освітлення; стверджує, що він не є ні власником, ні балансоутримувачем засобів та обладнання з вуличного освітлення по вул. Лісовій у с. Забір'я, будь-яких рішень щодо забезпечення вуличним освітленням вулиці Лісової у селі Забір'я, сільська рада в межах компетенції не приймала, розроблення необхідної технічної документації не замовляла, дій по підключенню вуличного освітлення до мережі інергопостачальника не здійснювала.

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" у відзиві доводи касаційної скарги заперечує з тих же мотивів, якими обґрунтовані висновки суду в оскаржуваних судових рішеннях, просить залишити рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції без зміни, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2010 ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", назва якого змінена на ПАТ "Київобленерго", як постачальник та відповідач як споживач уклали договір про постачання електричної енергії №0658, за умовами якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 55,0 кВт, а відповідач - оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", що є невідємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені таким договором, сторони зобовязуються користуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Строк дії даного договору визначений п. 9.4, відповідно до якого договір набуває чинності з дня його підписання та дії до 31.12.2010 та вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання такого договору або його перегляд.

10.04.2014 на представниками позивача було здійснено перевірку на дотримання ПКЕЕ за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір'я, вул. Лісова.

При перевірці було встановлено порушення ПКЕЕ, а саме п. 7.6, зокрема самовільне підключення електропроводки, електроустановок та струмоприймачів вуличного освітлення по вул. Лісовій до електричної мережі енергопостачальника без укладення відповідного договору та без приладів обліку.

За вказаним фактом був складений акт про порушення № К028184 від 10.04.2014 у присутності представників споживача, а саме в.о. сільського голови Бондаренко О.В., який не надав своїх зауважень та зазначений акт не підписав.

25.03.2015 відбулося засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електроенергією у споживача, за участю представника відповідача, яке було оформлене Протоколом №0296 від 25.03.2015, на якому було прийнято рішення про нарахування згідно з п.2.6 Методики визначення обсягу та вартості електроенергії не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 38 143,33 грн.

Вищевказаний протокол та розрахунок по акту № К028184 від 10.04.2014 були направлені відповідачу поштою 20.04.2015, про що свідчить відповідний запис в протоколі та квитанція поштового відправлення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (далі Правила) встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Відповідно до пункту 6.40. Правил у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів, перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656.

Згідно з пунктом 7.6. Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Згідно з приписами п. 6.42 Правил:

- на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків;

- комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії;

- споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії;

- рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків;

- споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку;

- постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії;

- у разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі;

- у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

Сторонами не заперечується, що відповідач правом на оскарження вказаного рішення не скористався.

Зафіксований в акті про порушення № К028184 від 10.04.2014 факт самовільного підключення електропроводки, електроустановок та струмоприймачів вуличного освітлення по вул. Лісовій (25 ліхтарів) до мережі позивача без укладення відповідного договору та без приладів обліку виявлено позивачем на території Забірської сільської ради у межах села Забір'я.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1, 5 ст. 16 вказаного Закону, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування", відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 7 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів":

- до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування.

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Згідно п. 4 ч 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об'єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами.

З огляду на встановлені обставини, касаційна інстанція визнає правомірними висновки, що саме відповідач, як особа, яка має забезпечувати організацію благоустрою, в тому числі і обладнання зовнішнього освітлення на вулицях відповідного населеного пункту (села Забір'я), є відповідальною особою за порушення при виконанні вказаних дій приписів чинного законодавства України, в тому числі і Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Враховуючи викладене слід визнати правомірним та обгрунтованим висновок суду першої та апеляційної інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, оскільки сторони не перебувають у договірних відносинах не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами, що між сторонами був укладений договір.

Доводи про відсутність підстав для відповідальності, оскільки відповідач не є власником чи балансоутримувачем обєктів вуличного освітлення відхиляються з вище наведених правових мотивів, що саме відповідач є такою відповідальною особою на території, що йому належить та в межах якої знаходиться зазначена в акті про порушення вулиця.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Забірської сільської ради Києво -Святошинського району Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 911/360/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 911/360/16 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко С.В. Бакуліна І.П. Ходаківська