ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 911/1632/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Вишгородської районної державної адміністраціїна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№ 911/1632/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"доВишгородської районної державної адміністраціїпродострокове розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Роєнко Є.В. (дов. від 21.01.2016),

відповідача: Руппа С.В. (дов. від 11.04.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005. Обґрунтовуючи вимоги позивач вказував на те, що внаслідок набуття ним права власності на орендовану земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки від 05.04.2005 має бути розірваний. При цьому позивач посилався на приписи статей 629, 651, 759 Цивільного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2016, ухваленим суддею Антоновою В.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем того, що земельна ділянка площею 0,7462 га, що є об'єктом договору оренди від 05.04.2005, є саме придбаною позивачем земельною ділянкою. При цьому суд керувався приписами статей 759, 792 Цивільного кодексу України, статей 9, 31 Закону України "Про оренду землі".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючого, Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В., постановою від 27.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що придбані позивачем 7 (сім) земельних ділянок загальною площею 0,7 га, розміщені на території бази відпочинку "Полянка", а отже є предметом спірного договору оренди землі від 05.04.2005. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок придбання позивачем 7 (семи) земельних ділянок загальною площею 0,7 га, а отже і поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, виникли підстави для припинення спірного договору оренди землі. Припинення права користування на земельну ділянку площею 0,04 га, яка не охоплюється договорами купівлі-продажу, вмотивовано судом апеляційної інстанції добровільною відмовою позивача від такого права. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статті 328 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Вишгородська районна державна адміністрація звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнень вимог, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним господарським судом того, що відповідач передану позивачу в оренду земельну ділянку не відчужував, згоди на таке відчуження або поділ не надавав, дій щодо розподілу земельної ділянки не вчиняв. З огляду на що, на думку скаржника судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки обставинам щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірні земельні ділянки. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 116, 128, 134 Земельного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Вишгородської районної державної адміністрації прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5799, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду Київської області № 911/1632/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 911/1632/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.04.2005 між Закритим акціонерним товариством "Комплекс Агромарс" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс") (орендар) та Вишгородською районною державною адміністрацією (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку Поляна, яка знаходиться на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту. Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7462 га. Відповідно до пункту 5 договору договір укладено на 49 років. Пунктом 11 договору визначено, що цільове призначення земельної ділянки землі рекреаційного призначення. Згідно з пунктами 22, 23 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який йог обуло укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб, або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи-орендаря. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано у Київській регіональній філії центру ДЗК №11 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200002 від 09.06.2005. Звертаючись з даним позовом, позивач зазначав, що ним на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки з фізичними особами від 29.06.2015, від 07.12.2015, від 26.06.2015, від 27.06.2015, від 22.06.2015, набуто право власності на земельну ділянку, яка передавалась йому в оренду згідно з договором оренди земельної ділянки від 05.04.2005, а відтак зазначений договір оренди земельної ділянки має бути припиненим на підставі статті 31 Закону України "Про оренду землі". Позивач зазначав, що земельні ділянки придбані за вищезазначеними договорами купівлі-продажу є ділянками, на які було поділено земельну ділянку, що є предметом спірного договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Вишгородської районної державної адміністрації про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005. Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Зазначене кореспондується із статтею 792 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами статті 9 Закону України "Про оренду землі" орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається. У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря. Орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки. Згідно зі статтею 31 названого Закону, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Між тим, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка є саме тією ділянкою, яка була поділена та в результаті поділу передана у власність фізичним особам. За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до статті 128 вказаного Кодексу продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Проте, позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутнє рішення органу державної виконавчої влади з приводу поділу на частини спірної земельної ділянки. Крім того, місцевим господарським судом правомірно враховано, що відповідно до спірного договору оренди земельної ділянки від 05.04.2005, цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення. Натомість, відповідно до наданих позивачем договорів купівлі-продажу земельної ділянки цільовим призначенням проданих земельних ділянок є землі для індивідуального дачного будівництва та землі під кемпінги, будинки для відпочинку або для проведення відпусток. Між тим, відповідне рішення щодо зміни цільового призначення земель в матеріалах справи також відсутнє. Відповідно до статті 33 Господарського кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відтак, установивши те, що Вишгородська державна районна адміністрація земельну ділянку, передану в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" не відчужувала, згоди на таке відчуження не надавала, дій щодо розподілу земельної ділянки не вчиняла та згоди на таке не надавала, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позову. За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Судові витрати за розгляд касаційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 911/1632/16 Господарського суду Київської області скасувати.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2016 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь Вишгородської районної державної адміністрації 1 653,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: С. Бакуліна

О. Сибіга