Постанова ВГСУ від 24.11.2016 року у справі №910/9600/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/9600/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддів Сибіги О.М., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.09.2016у справі№ 910/9600/16 Господарського суду міста Києваза позовомКомпанії БРОУНЕЛЛ ТРЕЙД ЛП (BROWNELL TRADE LP)доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"проповернення помилково зарахованих коштів

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Малярчук Ю.Б. (дов. від 01.03.2016)

ВСТАНОВИВ:

Компанія БРОУНЕЛЛ ТРЕЙД ЛП (BROWNELL TRADE LP) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про повернення помилково зарахованих грошових коштів в розмірі 16 128 040,80 доларів США, що становить 405 357 516,46 грн.

Крім того, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на грошові кошти в розмірі 373 100 000 грн., що розміщенні на депозитному рахунку відповідача №261525056001 відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016, винесеною суддею Мудрим С.М., заяву про забезпечення позову задоволено повністю. Накладено арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в розмірі 373 100 000 грн., що розміщені на депозитному рахунку Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" №261525056001 відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень" до вирішення спору по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 27.05.2016, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив зазначену ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого, Агрикової О.В., Тищенко О.В., постановою від 29.09.2016 перевірену ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок судів про наявність фактичних обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 33 66 67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5796, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/9600/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 910/9600/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Сибіга О.М., Яценко О.В.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з подачею позову, позивачем на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 373 100 000 грн., що розміщенні на депозитному рахунку відповідача №261525056001 відкритому в Публічному акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень". Вказане клопотання ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 було задоволено повністю шляхом накладення арешту на спірну суму грошових коштів. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 зазначена ухвала залишена без змін. Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, окрім іншого, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії (стаття 67 Господарського процесуального кодексу України). Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог та повинен бути адекватним предмету спору. У розумінні приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, чи майнових наслідків - заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, забезпеченості збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Забезпечення позову застосовується як гарантія виконання рішення суду про задоволення законних вимог позивача щодо предмету спору. Вжиття заходів забезпечення позову не є засобом захисту будь-яких інтересів та порушених прав позивача, які не стосуються предмету спору. Водночас здійснюючи апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2016, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 у справі №910/9600/16 було скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою суду. Між тим, зазначаючи про відсутність підстав для застосування положень пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу було подано до винесення ухвали суду про скасування заходів до забезпечення позову, а саме 03.06.2016. Проте, такий висновок апеляційного господарського суду визнаються передчасними виходячи з наступного. Як роз'яснено в підпункті 4.4. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Поряд з цим, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Однак від предмета спору слід відрізняти предмет позову - певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які перелічені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України. Між тим, переглядаючи в апеляційному порядку по суті ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2016, судом апеляційної інстанції не було враховано того, що на час прийняття постанови від 29.09.2016, ухвала про забезпечення позову фактично вичерпала свою дію у зв'язку з її скасуванням судом першої інстанції за заявою позивача. Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку наявності чи відсутності між сторонами неврегульованих питань за наслідком скасування ухвали від 27.05.2016 судом першої інстанції, а відтак і наявності підстав для перегляду ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку. За приписами частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.