ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/7862/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№910/7862/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного підприємства "Донецька залізниця"простягнення 77 523,63 грн.

за участю представників сторін від:

відповідача: Щербина В.М. (дов. від 29.04.2016)

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 77 523,63 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на обставини незбереження відповідачем вантажу на спірну вартість при здійсненні перевезення Державним підприємством "Донецька залізниця". При цьому позивач посилався на приписи статей 22, 611, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307 Господарського кодексу України, статей 110, 113-115, 130 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016, ухваленим суддею Смирновою Ю.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що відповідач не є правонаступником всіх прав та зобов'язань Державного підприємства "Донецька залізниця", а відтак не несе відповідальність за збереження таким підприємством вантажу. Такого висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що Державне підприємство "Донецька залізниця" знаходиться в стані припинення, а доказів внесення відповідного запису про припинення цієї юридичної особи позивачем не надано. При цьому суд керувався приписами статей 91, 104 Цивільного кодексу України, статті 59 Господарського кодексу України, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Кропивної Л.В. - головуючого, Смірнової Л.Г., Шапрана В.В., постановою від 14.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок судів про те, що відповідач не є правонаступником прав та зобов'язань Державного підприємства "Донецька залізниця". При цьому скаржник наголошує на неврахуванні судами положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", які мають пріоритетний характер у застосуванні по відношенню до загальних норм Цивільного кодексу України щодо визначення факту правонаступництва відповідача.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5802, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та запланованою відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва №910/7862/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 910/7862/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Поляк О.І., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків у розмірі 77 523,63 грн. вартості втраченого вантажу. Як стверджував позивач, спір у даній справі виник внаслідок порушення Державним підприємством "Донецька залізниця" правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційного акта БН № 724384/1316 та виникнення у Державного підприємства "Донецька залізниця" перед позивачем збитків у розмірі 77 523,63 грн. вартості втраченого вантажу. Звертаючись до суду з даним позовом позивач неодноразово зазначав про правонаступництво Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від Державного підприємства "Донецька залізниця", мотивуючи тим самим підстави для звернення з позовом саме до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є неналежним відповідачем у заявленому позові. Суди зазначили, що у справі відсутні дані про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Державного підприємства "Донецька залізниця", а тому Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця". При цьому такий висновок суди зробили, виходячи з положень статей 104, 107 Цивільного України, та зазначили, що відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав та обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права з огляду на таке. Відповідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6). Відповідно до частин 3, 4 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 6 статті 2 названого Закону, товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. Додатком 1 до вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", до якого увійшло Державне підприємство "Донецька залізниця" (код згідно ЄДРПОУ - 01074957). Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (стаття 2 Статуту). За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Між тим, приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту статей 1, 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 та не звернули увагу, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", презюмуються достовірними, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця". При цьому частина 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм статей 104, 107 Цивільного кодексу України, що вбачається з пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця". Водночас системний аналіз частин 3, 9 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні статей 91, 92 Цивільного кодексу України. Отже, для правильного вирішення спору у даній справі, першочергово необхідно визначитись, чи перейшли всі права та обов'язки Державного підприємства "Донецька залізниця" до його правонаступника - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", зважаючи, насамперед, на положення частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", дії щодо реєстрації Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та зміст статей 1, 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", які визначають положення щодо правонаступництва. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду, зокрема є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на те, що судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи є доведеними вимоги позивача, з яким він звернувся, оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/7862/16 Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: О. Поляк

О. Сибіга