Постанова ВГСУ від 24.11.2016 року у справі №910/6248/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/6248/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддів Поляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуСтанції юних техніків - Центру науково-технічної творчості молодіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№910/6248/16 Господарського суду міста Києваза позовомСтанції юних техніків - Центру науково-технічної творчості молодідоПриватного акціонерного товариства "Київстар"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації; 2. Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві адміністрації; 3. Київської міської ради; 4. Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація"провиселення

за участю представників сторін від:

позивача: Шуман С.І. (дов. від 27.04.2016),

відповідача: Савченко А.В. (дов. від 23.03.2016),

третьої особи-2: Шуман С.І. (дов. від 02.11.2016), Пупко С.В. (дов. від 23.11.2016),

третьої особи-4: Цимбаліст В.В. (дов. від 12.01.2016)

Представники третіх осіб - 1, 3 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Станція юних техніків - центру науково-технічної творчості молоді звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про виселення з нежитлового приміщення площею 6,48 кв., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-А. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на те, що спірним приміщенням відповідач користувався на підставі договору оренди нерухомого майна № 2/9 від 08.01.2008, після закінчення терміну дії якого, приміщення не звільнив. При цьому позивач посилався на приписи статей 137, 222 Господарського кодексу України, статей 9, 27 Закону України "Про позашкільну освіту", статті 4 Закону України "Про освіту".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016, ухваленим суддею Андреїшиною І.О, у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з обставин недоведеності позивачем порушення відповідачем прав та інтересів Станції юних техніків - Центру науково-технічної творчості молоді. Окрім цього, суд визнав правомірним користування відповідачем частиною спірної будівлі, з огляду на укладення договору про встановлення сервітуту № БМС-UA1973 від 01.04.2015. При цьому суд керувався приписами статей 204, 401 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуючого, Андрієнка В.В., Пономаренка Є.Ю., постановою від 21.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Станція юних техніків - центру науково-технічної творчості молоді звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що користування відповідачем частиною приміщення площею 6,48 кв.м шляхом розміщення базової станції стільникового радіотелефонного зв'язку, здійснюється без належних правових підстав - оформленого договору оренди. Водночас на думку скаржника, не зареєстрований у встановленому порядку договір сервітуту виключає правові підстави для користування відповідачем спірним майном, оскільки таке речове право не виникло. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 401, 761, 764, 770 785 Цивільного кодексу України, статті 137 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Станції юних техніків - Центру науково-технічної творчості молоді прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5801, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та запланованою відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/6248/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 910/6248/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Поляк О.І., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "Київстар" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Також, судом отримано письмові пояснення від - Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві адміністрації, в якому третя особа-2 підтримала доводи касаційної скарги, у зв'язку із чим просить її задовольнити.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін та третіх осіб, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.01.2008 між Комунальним підприємством Дніпровського району "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (договір - оренди). Відповідно до п. 1.1 договору оренди, орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку розпорядження № 580-Р від 05.12.2007 Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12А. Цільове призначення об'єкта оренди: розміщення базової станції мобільного зв'язку. Згідно з актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 08.01.2008 орендодавець передав Закритому акціонерному товариству "Київстар Дж.Ес.Ем.", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київстар" в оренду нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Кибальчича, 12А. Відповідно до пункту 2 додаткового договору до договору оренди, цей договір діє до 31.03.2012 включно. Також судами встановлено, що 30.03.2012 між сторонами договору оренди було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач повернув орендоване нерухоме майно, що знаходиться за вказаною адресою. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Станції юних техніків - центру науково-технічної творчості молоді про виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" з нежитлового приміщення площею 6,48 кв., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-А. Підставою позову визначено порушення прав Станції юних техніків - центру науково-технічної творчості молоді у зв'язку з неповерненням та фактичним користуванням спірним майном після закінчення строку дії договору оренди без належних правових підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, будівля за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 12-А, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесена до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації. Пунктом 5.2. рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" встановлено, що орендодавцями майна територіальної громади міста Києва уповноважено виступати районні в місті Києві державні адміністрації - щодо майна, яке передане їм в управління. Таким чином, договори оренди стосовно означеної будівлі вправі укладати Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація. Судами встановлено, що після закінчення строку оренди відповідачем належним чином виконано зобов'язання за договором оренди від 08.01.2008 № 219 та повернуто орендодавцю орендовану частину будівлі відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.03.2012, який наявний в матеріалах справи. Водночас встановлено судами і те, що відповідно до рішення Київської міської ради було від 14.07.2011 № 378/5765 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, таких як: нежитлові будинки, інженерні та інші споруди, а також будинки та інфраструктурні об'єкти житлового фонду, передані до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) визначених об'єктах. В силу приписів частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Судами встановлено, що будівля за адресою вул. Кибальчича, 12-а у місті Києві належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку що, право надання місць у (на) об'єктах комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж суб'єктами господарювання відповідно до рішення Київської міської ради було від 14.07.2011 № 378/5765 належить виключно Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація". При цьому вказаним рішенням також враховано інтереси і балансоутримувачів будівель, оскільки передбачено, що 25% від суми отриманих платежів, зменшеної на суму податків, зборів (обов'язкових платежів) визначених законодавством, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" перераховує балансоутримувачу будівлі на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж. Водночас судами встановлено, що на підставі названого рішення Київської міськради, 01.04.2012 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Приватним акціонерним товариством "Київстар" укладено договір № КІЕ 1973 про встановлення сервітуту на розміщення телекомунікаційного обладнання за адресою: вул. Кибальчича, 12-а у м. Києві, строком до 31.03. 2013. Додатковою угодою № 1 від 29.12.2012 до договору № КІЕ 1973 сторони договору домовились продовжити строк його дії до 31.03.2014 включно. В подальшому, 01.04.2015 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Приватним акціонерним товариством "Київстар" укладено договір про встановлення сервітуту № БМС-UA1973 на розміщення телекомунікаційного обладнання за адресою: вул. Кибальчича, 12-а у м. Києві, строком до 31.03.2016. При цьому сторони договору погодили, що у разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду даної справи договір про встановлення сервітуту № БМС-UA1973 є чинним. Судами також було досліджено умови договору про встановлення сервітуту від 01.04.2012 № КІЕ 1973 та договору про встановлення сервітуту № БМС-UA1973 від 01.04.2015, відповідно до яких користування відповідачем обмежується лише використанням частини технічного приміщення даху будівлі та частини даху будівлі, при цьому договір не несе дозвільного характеру цільового використання операторами свого обладнання. Відповідно до статті 33 Господарського кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено факту порушення відповідачем прав та інтересів Станції юних техніків - Центру науково-технічної творчості молоді, так і обставин неправомірного користування відповідачем частиною будівлі, суди вірно відмовили позивачеві у задоволенні позову. Довід скаржника про те, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" не наділене правами господарського відання чи оперативного управління стосовно спірного майна визнається колегією суддів неспроможним, оскільки правовий статус цього підприємства у спірних правовідносинах (в тому числі і право отримання плати за розміщення телекомунікаційних мереж з подальшим її розподілом балансоутримувачам спірних будинків на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж) визначений рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 378/5765 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій". Інший довід скаржника про відсутність державної реєстрації права власності на об'єкт сервітуту також не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами та він був відхилений як необґрунтований. В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відсутність реєстрації права сервітуту не тягне за собою недійсність договору сервітуту, оскільки чинне законодавство не містить умов щодо обов'язкової державної реєстрації договору, а не права, яке виникло на підставі договору. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.