ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/5356/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Погребняка В.Я.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

Міністерства оборони України - Ковальчука І.В. (дов. від 30.12.2015),

ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова - Слівенка В.Р. (дов. від 21.11.2016), Ярошенка В.Б. (дов. від 21.11.2016), ОСОБА_7 (дов. від 08.05.2015),

розглянувши

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016

та рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016

у справі № 910/5356/16 господарського суду міста Києва

за позовом Міністерства оборони України

до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан"

ім. С.П. Корольова,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Політеко Аеро",

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону,

про стягнення 445 834, 68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач - Міністерство оборони України звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова про стягнення штрафних санкцій, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за контрактом № 247/1/15/36 від 29.05.2015 та заявлена вимога про зобов'язання відповідача поставити продукцію у кількості 4-х комплектів.

Відповідно до клопотання від 18.05.2016 позивачем збільшені позовні вимоги відносно розміру штрафних санкцій до 703 650,58грн.

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/5356/16 від 18.05.2016 (суддя Пасько М.В.) в задоволенні позову відмовлено.

10.06.2016 першим заступником військового прокурора Київського гарнізону до Київського апеляційного господарського суду подано заяву про вступ військової прокуратури Київського гарнізону у справі № 910/5356/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 ТОВ "Політеко Аеро" залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: А.А. Верховець, М.Г. Чорногуз, А.І. Тищенко) рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі Міністерство оборони України просить Вищий господарський суд України, як зазначено у скарзі, "постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 №910/5356/16 скасувати та передати справу на новий розгляд", у зв'язку тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з грубим порушенням норм матеріального права, зокрема ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

В судове засідання Вищого господарського суду України 24.11.2016 з'явилися представник Міністерства оборони України - Ковальчук І.В. та три представники ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова - Слівенко В.Р., Ярошенко В.Б. ОСОБА_7 Представники Військової прокуратури Київського гарнізону та третьої особи - ТОВ "Політеко Аеро" в судове засідання не з'явилися..

Заслухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представників Військової прокуратури Київського гарнізону та третьої особи - ТОВ "Політеко Аеро", оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, роз'яснила учасникам судового засідання їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, а також повноваження суду касаційної інстанції згідно зі ст. 111-7 ГПК України.

Учасники процесу пояснили, що права та обов'язки сторін, а також повноваження суду касаційної інстанції їм зрозумілі, клопотань та відводів складу колегії суддів не заявляють.

Перевіривши повноваження представників сторін, що з'явилися в судове засідання та наявність допуску, судом було встановлено, що представник ВАТ "Меридіан" ім.С.П.Корольова ОСОБА_7, якому видано доручення від 08.05.2015, допуску не має. Разом з тим, представник ОСОБА_7 пояснив, що йому відомі обставини по справі, які не містять державної таємниці, про які він також надавав пояснення, приймаючи участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, і просив надати йому можливість висловитись в судовому засіданні касаційної інстанції щодо вказаних обставин. Учасники судового засідання заперечень з цього приводу не заявляли.

Заслухавши думку учасників судового процесу, колегією суддів було визначено наступний порядок судового засідання: заслухати представника ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова ОСОБА_7, а в подальшому продовжити розгляд справи у закритому судовому засіданні, заслухати пояснення Міністерства оборони України та інших представників ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, які мають відповідний допуск.

Заслухавши пояснення представника ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова ОСОБА_7, останній був видалений із залу судового засідання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, у закритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представника Міністерства оборони України - Ковальчука І.В., якому судом повторно було роз'яснено повноваження суду касаційної інстанції щодо перевірки оскаржуваного судового рішення на предмет застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та представників ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова - Слівенка В.Р., Ярошенка В.Б., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи без додатків до неї, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2015 між Міністерством оборони України та Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" укладено державний контракт № 247/1/15/36 (Контракт) про поставку продукції відповідно до специфікації (продукція), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу у строк визначений сторонами продукцію, а позивач - прийняти та оплатити її вартість.

Відповідно до п. 2.1 контракту орієнтована вартість продукції становить 4349446,10 грн., що складає 869 889,22 грн. за комплект.

Термін поставки продукції встановлений у такому співвідношенні: три комплекти до 30.11.2015, два комплекти - до 01.02.2016.

Відповідно до п. 3.6 Контракту, приймання продукції здійснюється виключно після затвердження договірної ціни, що фіксується протоколом затвердження договірної ціни (п. 2.5 Контракту). До моменту підписання Протоколу договірний ціни, готова продукція перебуває на відповідальному зберіганні у відповідача.

Пунктом п. 7.2 контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.4 контракту про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) сторона повинна повідомити протягом 5-ти днів.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 даної статті кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. ГК містить спеціальні норми, які встановлюють негативні наслідки для сторони, яка нехтувала зазначеним обов'язком, в частині можливостей притягнення до відповідальності іншої сторони. Так, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше (частина 3 статті 226 ГК).

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Звертаючись з даним позовом (враховуючи клопотання про збільшення позовних вимог) позивач посилається на те, що відповідач станом на день подачі позовної заяви із 5 комплектів поставив лише один, тобто із простроченням, чим було порушено умови контракту, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 703650,58 грн., а також заявлена вимога про зобов'язання відповідача поставити продукцію у кількості 4-х комплектів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої ст. 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що протоколи затвердження договірної ціни підписані позивачем лише 08.04.2016 та 25.04.2016, тобто вже після звернення до суду з позовною заявою, а отже, обов'язок відповідача поставити продукцію виник пізніше, що спростовує доводи викладені в позовній заяві.

Крім того, посилаючись на приписи ст. 226 Господарського кодексу України та враховуючи висновки Торгово-промислової палати України від 29.01.2016 №5761 про настання форс-мажорних обставин, господарський суд вказав на безпідставне нарахування позивачем штрафних санкцій в період з 01.12.2015 по 27.04.2016.

Щодо вимог позивача про зобов'язання поставити продукцію, суд встановив, що на день прийняття судом рішення, відповідач виконав умови контракту в повному обсязі, а саме поставив продукцію, що підтверджується актом прийому-передачі від 06.05.2016.

Апеляційний господарський суд, відповідно до ст. 99-101 ГПК України, переглянувши в апеляційному поряду рішення господарського суду першої інстанції, визнав безпідставним врахування місцевим господарським судом при прийнятті рішення сертифікату Торгово-промислової палати України, оскільки він лише вказує на факт настання таких обставин, а не на їх здатність впливати на реальну можливість виконання чи невиконання зобов'язання відповідачем враховуючи те, що відповідач не був позбавлений можливості або оскаржити дії слідчого або звернутись до замовника та отримати дублікати документів, необхідних для належного виконання обов'язків за контрактом.

Крім того, про настання обставин непереборної сили позивача було повідомлено у лютому 2016 року, про що свідчать матеріали справи, чим порушено вимоги п. 7.4 контракту.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що 27.11.2015 позивачу для погодження договірної ціни були надані розрахунково-калькуляційні матеріали щодо собівартості готової продукції.

Відповідно до п. 3.6 Контракту, приймання продукції здійснюється виключно після затвердження договірної ціни, що фіксується протоколом затвердження договірної ціни (п. 2.5 Контракту). До моменту підписання Протоколу договірної ціни, готова продукція перебуває на відповідальному зберіганні у відповідача.

Згідно зі ст.ст. 251, 253 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що протоколи договірної ціни підписані позивачем 08.04.2016 та 25.04.2016, тобто вже після звернення до суду з позовною заявою, поставка продукції відбулась 06.05.2016, а саме в погоджений сторонами строк, що підтверджується актом прийому-передачі.

З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій та зобов'язання поставити продукцію, залишивши апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова позиція щодо дотримання вимог ст. 111-7 ГПК України судом касаційної інстанції, викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2005 по справі №24/389, від 16.03.2010 по справі № 30/44-09, від 23.03.2010 по справі № 4/45-38, відповідно до яких, касаційна інстанція під час розгляду справи, зокрема, не вправі виходити за межі своїх повноважень, переоцінювати докази, що є в матеріалах справи, ставити під сумнів достовірність документальних доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі (які ґрунтуються на обставинах, зазначених в апеляційній скарзі, та які були переглянуті судом апеляційної інстанції) про помилковість висновків місцевого та апеляційного судів, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні. Крім того, вказані твердження пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, в судовому засіданні касаційної інстанції докази, що містяться в додатку під грифом "таємно", не оголошувались, не досліджувались та не перевірялись. Клопотань від учасників судового засідання з цих обставин не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у даній справі прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016 по справі №910/5356/16 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Погребняк В.Я.

Ткаченко Н.Г.