Постанова ВГСУ від 24.11.2016 року у справі №910/27747/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/27747/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівСибіги О.М., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 910/27747/15 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київпастранс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор"простягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Козачук Н.Ю. (дов. від 12.09.2016),

відповідача: Васильєв В.А. (дов. від 12.11.2016)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор" про стягнення заборгованості в розмірі 1 487 247,42 грн. за надані послуги з розміщення рекламних матеріалів за період з вересня по грудень 2012 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №14/17-3 від 03.03.2005 в частині оплати за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, що належать позивачу на праві господарського відання. При цьому позивач посилався на приписи статей 509, 525, 526, 610, 611, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2016, ухваленим суддею Маринченко Я.В., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 170 770,70 грн. боргу, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності у відповідача заборгованості за договором за надані позивачем послуги з розміщення рекламних матеріалів. Водночас відмовляючи у решті позову, суд дійшов висновку про сплив заявленої відповідачем позовної давності за вимогою про стягнення боргу за вересень 2012 року. При цьому суд керувався приписами статей 261, 267, 268, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючого, Алданової С.О., Зубець Л.П., постановою від 13.09.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду частково скасував, виклавши резолютивну частину рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 322 750,80 грн. боргу, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про можливість двостороннього розміщення рекламних площ на рекламній конструкції площею 5 кв.м., здійснивши при цьому відповідний перерахунок суми боргу. Водночас посилаючись на умови пункту 2.3. договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності також за вимогою про стягнення боргу, заявленого за період жовтня 2012 року. При цьому апеляційний господарський суд керувався приписами статей 256, 257, 261, 267, 901 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції обставин фактичної можливості використання відповідачем площі рекламного поля з обох сторін рекламної конструкції. Окрім цього, скаржник наголошує на неврахуванні апеляційним судом пункту 3.4. договору, а відтак і помилковому висновку щодо спливу позовної давності за вимогою про стягнення боргу за жовтень 2012 року. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 261 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5803, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та запланованою відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/27747/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 910/27747/15 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Сибіга О.М., Яценко О.В.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.03.2005 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор" (агентство) було укладено договір № 14/17-3, відповідно до умов якого Підприємство надає Агентству наступні послуги: погоджує документацію, необхідну для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надає у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать Підприємству на праві господарського відання; виконує роботи через відокремлений підрозділ підприємства - "Службу енергетичного забезпечення" по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів, а агентство сплачує за вказані послуги в розмірі, зазначеному в договорі. Пунктом 3.1. договору погоджено, що вартість надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу визначається у калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складається підприємством на підставі встановлених розмірів плати за надання послуг по розміщенню реклами Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації та Головним управлінням з питань цінової політики відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2004 №2377. За змістом пунктом 3.2. договору агентство щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту Комунального підприємства "Київпастранс" за надання послуг за розміщення реклами, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення. Відповідно до пункту 3.4. договору перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунку-фактури. Згідно з пунктом 3.5. договору в разі прийняття Київською міськдержадміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню реклами матеріалу на майні КП "Київпастранс" розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство. Додатковими угодами № 3 від 01.10.2008, №6 від 01.02.2010, №7 від 01.02.2010, №10 від 01.04.2010 сторонами вносилися зміни в частині встановлення плати за надані позивачем рекламні послуги. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що за період з вересня по грудень 2012 року ним були надані відповідачу послуги на загальну суму 1 736 767,26 грн., які були частково оплачені відповідачем, а саме, на 249 519,84 грн. За розрахунками позивача заборгованість складає 1 487 247,42 грн. Позивач 23.01.2013 звертався до відповідача з вимогою погасити спірну заборгованість, проте вимога була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор" заборгованості в розмірі 1 487 247,42 грн. за надані послуги з розміщення рекламних матеріалів за період з вересня по грудень 2012 року. За приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься договір від 04.07.12, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Вимогами пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 за № 2067 визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) 21.05.2012 прийнято розпорядження "Про питання визначення розміру плати за розміщення реклами в місті Києві" № 838, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 12.06.2012 року № 40/957, пунктом 1 якого затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будинків комунальної власності міста Києва (далі - Порядок). Додатками 3 та 4 Порядку встановлено базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів/рекламоносіїв, які розміщуються на території та зовнішній і внутрішній поверхнях вагонів метрополітену, а також базові тарифи, що відповідають видам рекламних засобів, які розміщуються на території та зовнішніх і внутрішніх поверхнях транспортних засобів підприємств транспорту загального користування комунальної власності міста Києва. Судами попередніх інстанцій встановлено, що тарифи на право розміщення реклами на об'єктах, які знаходяться на праві господарського відання Комунального підприємства "Київпастранс", підлягають регулюванню органом місцевого самоврядування і їх встановлення не є правом сторін договору. Судами також встановлено, що позивачем у відповідності до умов пункту 3.5. договору, листом від 17.09.2012 №14/01/06-263 було повідомлено відповідача про прийняття вказаного розпорядження від 21.05.2012 № 838 та надано проект додаткової угоди щодо перерахунку розміру плати за розміщення реклами на транспорті. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. З огляду на положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що сторонами договору погоджено можливість зміни розміру плати за надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу шляхом письмового повідомлення про таку зміну іншої сторони, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність здійснення позивачем розрахунку плати за надання послуг, відповідно до положень розпорядження №838 від 21.05.2012. Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції господарського про відсутність підстав для нарахування позивачем плати за розміщення реклами, виходячи з площі рекламного поля з обох боків, а не рекламної конструкції, з огляду на наступне. Відповідно до погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва № 20-10-9, затвердженого Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ Аутдор" було надано погодження на розміщення 222 рекламних засобів, розміром 1х5 м на 5 років з 19.03.2010 по 18.03.2015. Вказане погодження було підписано уповноваженим представником позивача без зауважень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт за попередні періоди, всі розрахунки по договору між сторонами з моменту укладення договору і кінця серпня 2012 року (близько 7 років) проводились із розрахунку площі рекламних конструкцій по 5 м.кв. З огляду на те, що погодженням відповідачу надано дозвіл на розміщення рекламних засобів розміром 1х5 м (площею 5 кв.м), то позивачем мала нараховуватися плата за надані послуги виходячи саме з такої площі як вказана в погодженні. Відтак, здійснивши перерахунок щомісячної плати за договором, суд апеляційної інстанції визнав доведеною заборгованість відповідача за спірний період з вересня по грудень 2012 року у розмірі 650 369,63 грн. (з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати). Водночас відмовляючи у стягненні боргу за вересень та жовтень 2012 року у розмірі 327 618,83 грн. (відповідно до здійсненого перерахунку) суд апеляційної інстанції виходив з обставин спливу позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених вимог. Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відтак, встановивши те, що відповідач за умовами договору зобов'язаний був здійснювати оплату до 10 числа поточного місяця, а Підприємство даним з позовом звернулось до суду 23.10.2015, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про сплив позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості за послуги, надані у вересні та жовтні 2012 року. При цьому надавши оцінку доводам позивача щодо первісного звернення з даним позовом межах строку позовної давності, апеляційний господарський суд правомірно визнав відсутніми поважні причини для відновлення такого строку, оскільки перебіг позовної давності не переривається у разі повернення судом позовної заяви без розгляду у зв'язку з недодержанням вимог процесуального закону. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.