Постанова ВГСУ від 24.11.2016 року у справі №910/10890/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 910/10890/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/10890/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 29 567,61 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29 567,61 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АІ/6613914 та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №6017/230/104371 від 25.09.2014. З огляду на що, після виплати позивачем страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток з урахуванням франшизи у розмірі 510 грн. При цьому позивач посилався на приписи статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016, ухваленим суддею Мудрим С.М., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що позивач, виплативши страхувальнику страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту, набув право зворотної вимоги до відповідача, у якого застраховано цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за заподіяний збиток. При цьому суд керувався приписами статей 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статей 9, 20 Закону України "Про страхування", статей 3, 5, 12, 22, 29, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Буравльова С.І. - головуючого, Андрієнка В.В., Шапрана В.В., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що зобов'язання відповідача виникли як за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, так і за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. З огляду на що, на думку скаржника, стягуючи з відповідача спірну суму страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій не визначили, які норми права підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 5, 6 Закону України "Про страхування".

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5800, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та запланованою відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду міста Києва № 910/10890/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 910/10890/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.12.2014 в Переяславському районі Київській області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" та транспортного засобу марки "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 Постановою Черкаського районного суду від 09.02.2015 у справі №707/56/15-п ОСОБА_8 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді. Судами також встановлено, що 08.12.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0809579.058 (далі - договір страхування). Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Huyndai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1. Встановлено судами і те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, була застрахована у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (відповідача) згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6613914 (ліміт відповідальності - 50 000 грн., франшиза - 510 грн.) та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №6017/230/104371 від 25.09.2014 (ліміт відповідальності - 250 000 грн.). Згідно з розрахунком до страхового акта від 16.06.2015 та платіжних доручень № 5781 від 25.03.2015 та № 12911 від 15.07.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 195 581,71 грн. Позивач направляв відповідачу заяву про відшкодування йому виплаченої суми страхового відшкодування, проте відповідач здійснив виплату страхового відшкодування лише частково у розмірі 165 504,10 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29 567,61 грн. (у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи у розмірі 510 грн.). Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідно до приписів статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з приписами статті 990 названого Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). У відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до пунктів 12, 15 частини 4 статті 6 Закону України "Про страхування" одними із видів добровільного страхування є, зокрема, страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті). Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Як вже зазначалося, і це установили суди, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6613914 встановлено ліміт відповідальності відповідача у розмірі 50 000 грн. та франшиза - 510 грн.; договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №6017/230/104371 від 25.09.2014 встановлено ліміт відповідальності відповідача у розмірі 250 000 грн. Суди також установили, що у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля) позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №046.0809579.058 від 08.12.2014 у розмірі 195 581,71 грн. Отже, позивач після виплати страхового відшкодування за договором страхування отримав право зворотної вимоги до відповідача у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи у розмірі 510 грн., а саме, у розмірі 29 576,61 грн. (за виключенням вже відшкодованої до прийняття судового рішення відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 165 504,10 грн.). Така ж правова позиція висвітлена Верховним судом України у постанові від 15.04.2015 зі справи №910/7163/14. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що суди не визначили, які норми права підлягають застосуванню до даних правовідносин, з огляду на наявність зобов'язань відповідача, які виникли як за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, так і за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, визнається колегією суддів неспроможним. Відповідно до пункту 12 частини 4 статті 6 Закону України "Про страхування" одним із видів добровільного страхування може бути страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). Водночас пунктом 15 частини 4 статті 6 названого Закону визначено також такий вид добровільного страхування, як страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті). Відтак, встановивши, що ліміт відповідальності відповідача у розмірі 50 000 грн. за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6613914 не покриває виплаченого позивачем розміру страхового відшкодування, суди правомірно задовольнили решту вимог позивача за рахунок договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №6017/230/104371 від 25.09.2014, з визначеним лімітом відповідальності відповідача у розмірі 250 000 грн. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.