ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 904/1520/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 904/1520/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення плати за користування вагонами

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Матвєєва Т.В. (дов. від 24.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 61 716,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підходах до станції призначення з вини відповідача, через неприйняття ним вагонів на власну під'їзну колію, сталася затримка вагонів, про що складені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23. З огляду на що, позивачем було нараховано спірну суму плати за користування вагонами і збір за зберігання вантажу. Оскільки відповідач відмовився добровільно сплатити плату за користування затриманими вагонами та збір за зберігання вантажу, позивач просив стягнути спірну суму з відповідача, посилаючись на приписи статей 908, 920 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пунктів 3, 4, 6, 8, 9, 12 Правил користування вагонами та контейнерами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016, ухваленим суддею Ярошенко В.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи вини відповідача у затримці вагонів. Суд установив, що відповідачем невчасно забиралися вагони на власну під'їзну колію, і це призвело до накопичення вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючого, Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н.Ю., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник наголошує на відсутності підстав для стягнення з відповідача спірних сум збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами. Скаржник вказує на наявність у Залізниці можливості подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг. З огляду на що, на думку скаржника, вина відповідача у затримці вагонів відсутня. Окрім цього, скаржник вказує на невірний розрахунок позивачем заявленої до стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 104 Цивільного кодексу України, статті 119 Статуту залізниць України, пунктів 8, 9 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами.

Ухвалою від 16.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.11.2016 № 08.03-04/5804, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. та запланованою відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1520/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 у справі № 904/1520/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Поляк О.І., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2013 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Відповідно до пункту 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. За умовами пункту 5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 8 договору). Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору). Згідно з пунктом 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів. Строк дії укладеного між сторонами договору визначено з 11.12.2013 до 10.12.2018 включно (пункт 20 договору). Судами також встановлено, що за накладними №№ 41626870, 41626714, 41626755, 41626706, 41626763, 41626748, 41630195, 41626730, 41646423, 41647025, 41647033, 41647041, 41647058, 41647066, 41646951, 41647074, 41647082, 41647090, 41647108, 41647116, 41647124, 41647132, 41647140, 41647165, 41647173, 41646175, 41646191, 41646159, 41646217, 41646241, 41646654, 41646662, 41646712, 41646670, 41646704, 41646696, 41646688, 41648676, 41648700, 41648692, 41648601, 41648684 залізницею було прийнято до перевезення порожні вагони на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". На підходах до станції призначення зазначені вагони затримані наказами № 467 від 03.10.2015, № 469 від 04.10.2015, № 495 від 08.10.2015 у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу останнього. За цим фактом станцією Кривий Ріг - Західний у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113, пунктом 9 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту залізниць України) складено акти про затримку вагонів за формою ГУ-23а №11 від 03.10.2015, №12 від 04.10.2015, №13 від 08.10.2015 та акти загальної форми ГУ-23 № 262 від 03.10.2015, № 265 від 04.10.2015, № 273 від 08.10.2015. Судами також встановлено, що за час затримки вагонів на підходах до станції Кривий Ріг з вини вантажовласника було нараховано плату за користування вагонами за відомостями ГУ-46 №№ 09109282, 10109284, 11109290, 10109285 на загальну суму 61 716,06 грн., які підписано відповідачем із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. Готові прийняти вагони на під'їзну колію". Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 61 716,06 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні. Пунктом 6 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва № 1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу. Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Судами встановлено, що накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Кривий Ріг-Західний, у порядку передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил складено акти про затримку вагонів за формою ГУ-23а №11 від 03.10.2015, №12 від 04.10.2015, №13 від 08.10.2015 та акти загальної форми ГУ-23 № 262 від 03.10.2015, № 265 від 04.10.2015, № 273 від 08.10.2015. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені абзацом 4 пункту 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами. Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами сторонами складено відповідні акти форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника, копії яких наявні у матеріалах справи. Зазначені акти складені після закінчення затримки вагонів, в них відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, які підписавши їх погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів. Відповідно до пунктів 3, 5 Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", узгодженої сторонами по справі, перегін Кривий Ріг - Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтомотичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ "Південного ГЗК" по прямому міжстанційному зв'язку, або телефонному зв'язку. Згідно з пунктом 16.3. Правил технічної експлуатації, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно розпорядчий акт (ТРА) - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки. Додатком № 3 до ТРА є Інструкція про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Інструкцією "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" визначено порядок відправлення поїздів на станції Допоміжна. Згідно з пунктами 1-4 зазначеної Інструкції ДСП станція Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзда по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", загорається зелена лампочка "отримання згоди". Після чого, ДСП станції Кривий Ріг натискає поїздну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на ст. Допоміжна. Пунктом 8 договору № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч передбачено обов'язок диспетчера цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомити старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг про готовність вагонів до забирання. Втім, як встановили суди попередніх інстанцій, жодних доказів на підтвердження обставин повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору чи іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення, відповідач не надав. Доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин суди правомірно зазначили, що за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзну колію, невключення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитувані вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, правомірно були визнані судами безпідставними. Згідно з приписами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання. Втім, оскільки відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено в попередніх судових інстанціях відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, визнаються колегією суддів правомірними. Доводи скаржника про те, що нарахування плати за користування вагонами здійснене з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, оскільки таке нарахування безпідставно об'єднує час затримки вагонів за наказами №№467, 469, 495, колегією суддів відхиляються, оскільки як вагони, що затримано на підходах до станції призначення, так і вагони, що затримані на коліях станції призначення, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника, з вини якого, за встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами, сталася така затримка. Отже, позивачем обґрунтовано розраховано плату за користування вагонами виходячи із загального часу затримки вагонів. Посилання скаржника на помилковість висновку господарських судів попередніх інстанцій про наявність вини Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у затриманні спірних вагонів, колегією суддів відхиляються, адже такі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається. Інший довід скаржника про відсутність у господарського суду підстав для розгляду позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" внаслідок відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей щодо припинення Державного підприємства "Придніпровська залізниця", колегією суддів визнається неспроможним, з огляду на таке. Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Додатком 1 до названої постанови затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". До нього, зокрема, увійшло Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828). Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" був затверджений статут Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", відповідно до пункту 2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200. Пунктом 12 Статуту визначено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації. Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. 21.10.2015 відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й Державне підприємство "Придніпровська залізниця". Регіональна філія "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця". Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України був затверджений передавальний акт Державного підприємства "Придніпровська залізниця", згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства після його реорганізації шляхом злиття переходять до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця". 01.12.2015 було складено заключний передавальний акт, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" прийняло майно, правонаступництво щодо якого, у тому числі всі права та обов'язки, переходило до останнього. Тобто, нова юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" була створена та набула право/дієздатності, зокрема, й у спірних правовідносинах, за визначеною законодавчими приписами процедурою. Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, в тому числі й ті, що засвідчують право особи на звернення до суду з позовом. У спірних відносинах саме факт створення, реєстрації та набуття Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" прав та обов'язків за передавальними актами, як одна з підстав для звернення до суду з цим позовом, має значення для вирішення спору, тоді як внесення до ЄДР відомостей про припинення Державного підприємства "Придніпровська залізниця" не впливає на визначення моменту матеріального правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", адже зі змісту Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Цивільного кодексу України вбачається, що створення нової юридичної особи в результаті злиття, набуття нею прав та обов'язків правопопередників, є складовими процесу цього виду реорганізації, які за часом виникнення, передують моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, визначеного нормою частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Тобто, у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акта чи балансу, і тому може не співпадати у часі з моментом включення запису про припинення юридичної особи до державно реєстру. Відтак, оскільки приписи зазначених вище нормативних актів не визначають іншого моменту для набуття юридичною особою право/дієздатності, реалізація суб'єктом господарювання прав, фактично набутих у визначений законом спосіб, є безумовною підставою, зокрема і для їх судового захисту в порядку визначеному Господарського процесуального кодексу України. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 904/1520/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: О. Поляк

О. Сибіга