Постанова ВГСУ від 24.11.2015 року у справі №922/898/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 922/898/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року

у справі № 922/898/15

господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів"

2.Приватного акціонерного товариства "Техностандарт"

про стягнення 15 446 149, 96 грн. солідарно

за участю представників

позивача- Кожихов А.Ю, Марченко О.П

відповідача- 1. Ходаш В.Ю.

2. Ходаш В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" та Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт" про стягнення солідарно заборгованості за Генеральною угодою на здійснення кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року у розмірі 15446149,96 грн., з яких:12 460 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 206 142,45 грн. - заборгованість за відсотками; 1 503 381,36 грн. - пеня за кредитом; 58 006,15 грн. - пеня за відсотками; 131 172,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна; 87 448,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року (суддя Лаврова Л.С.) у справі №922/898/15 позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" та Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Генеральною угодою на здійснення кредитних ресурсів №010/04-02/806/Г від 25.07.2007 р. у розмірі: 12 460 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 1 206 142,45 грн. - заборгованість за відсотками; 58 006,15 грн. - пеня по відсотках; 131 172,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна; 87 448,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності.

В частині стягнення пені у сумі 1 503 361,36 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року (судді Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015р. у справі № 922/898/15 скасовано в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт" в задоволеному судом розмірі; та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в іншій частині рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року у справі № 922/898/15 в наступній редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" та Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт" про стягнення солідарно заборгованості за Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року у розмірі 15 446 149,96 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25.07.2007 р. з врахуванням кредитних договорів №010/01-04-1/1021 від 28.05.13 р., 010/01-04-1/1022 від 28.05.13 р., 010/01-04-1/1023 від 28.05.13 р., 010/01-04-1/1044 від 04.07.13 р., у розмірі 12 460 000,00 грн. - за кредитом; 1 206 142,45 грн. - за відсотками за користування кредитом, 64658,29 грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" відмовлено.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Завод "Техностандарт" м. Лутугине Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 15 446 149,96 грн. відмовлено."

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року скасувати повністю та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" (Позичальник) було укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/04-02/606/Г.

Між Банком та Позичальником укладалися додаткові угоди до генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року.

Відповідно п. 1.1. Генеральної угоди - кредитор, на підставі цієї угоди зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами.

Загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суму в розмірі 6398250,00 грн. або 1266980,00 доларів США.

Термін користування кредитними коштами встановлений до 16 січня 2010 року (п. 1.4. Генеральної угоди).

Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, інші умови надання та погашення кредиту регулюються кредитними договорами укладеними в рамках даної угоди (п.2.1. Генеральної угоди).

Відсоткова ставка за користування кредитом визначається окремо в кожному кредитному договорі (п.2.2.1 Генеральної угоди).

Додатковою угодою № 15 від 28 травня 2013 року до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів від 25 липня 2007 року №010/04-02/606/Г внесені зміни в частині збільшення загального розміру позичкової заборгованості, який не повинен перевищувати суми у розмірі 14 700 000,00 грн. (п.1.2.), та встановлено новий термін користування коштами - до 31 липня 2016 року. (п.1.4.).

Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї угоди (п. 2.4. Генеральної угоди).

Відповідно до п. 4.1. Генеральної угоди, кредитор зобов'язався відкривати Позичальнику рахунки згідно умов укладених сторонами договорів у відповідності до загальних умов кредитування визначених у ст. 1.2., 1.3. цієї угоди та за письмовими вимогами Позичальника, перераховувати в безготівковій формі кредитні кошти, в межах розмірів кредитів, визначених в кожному окремому кредитному договорі, при умові оформлення відповідного забезпечення, згідно п. 2.7. цієї угоди.

Позичальник, згідно приписів п.п. 5.1, 5.5. генеральної угоди, зобов'язався використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди; самостійно надавати кредитору щоквартально, до 20 числа наступного місяця, бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, та додатково, за запитом Кредитора, - і інші матеріали з видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням в тому числі інформацію про рух коштів за основним та додатковим поточними рахунками, документи про діяльність підприємства в цілому.

За порушення строків подання документів, передбачених п. 5.5. угоди, позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданого кредиту, за кожний день прострочення після отримання офіційного повідомлення від Кредитора (п. 10.3 генеральної угоди).

Договір набуває чинності з часу підписання цього договору та діє до часу повного погашення Позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) (п. 9.1. Генеральної угоди).

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою між Позивачем (Кредитор) та ПрАТ "Завод "Техностандарт" (надалі - Відповідач-2, Поручитель) укладено Договір поруки №2 від 25 липня 2007 року, відповідно до 1.2. якого сторони договору встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язаннями Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів", які виникають з Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в повному обсязі цих зобов'язань.

Умовами п. 2.1.договору поруки № 2 сторонами визначено, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості за кредитним договором і таких коштів у Поручителя не буде, то Кредитор має право звернути стягнення за рахунок майна поручителя, згідно чинного законодавства (п. 2.2. договору поруки № 2).

Днем виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість боржника, вважається день закінчення строку надання кредиту за кредитним договором, в т.ч. з урахуванням пролонгації (п. 3.2. договору поруки №2 від 25 липня 2007 року).

Сторони договору встановили, що цей договір, відповідно до п. 4.1. договору поруки №2 від 25 липня 2007 року, вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).

28 травня 2013 року в рамках генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" укладено кредитний договір N 010/01-04/1/1021, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов'язався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 4 900 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.

Кінцевим терміном погашення кредиту Позичальником є 22 травня 2014 року. Плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої відсоткової ставки в розмірі 18,2 % річних (п.п. 1.2, 2.1. Кредитного договору).

Додатковою угодою № 1 від 22 травня 2014 року до Кредитного договору №010/01-04-1/1021 від 28 травня 2013 року внесені зміни в частині збільшення відсоткової ставки за кредитом до 22% річних, встановлено новий термін повернення кредиту - 19 серпня 2014 року, також сторонами обумовлений Графік зменшення Ліміту кредитування, за яким Позичальник зобов'язався повернути Кредит до 19 серпня 2014 року за наведеним Графіком.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/01-04-1/1021 від 28 травня 2013 року між Позивачем та ПрАТ "Завод Техностандарт" (Поручитель) укладений Договір поруки №12/01-04-1/1021-ДП/1 від 28 травня 2013року, до якого 22 травня 2014 року було укладено додаткову угоду № 1.

28 травня 2013 року в рамках генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" (Позичальник) укладено кредитний договір № 010/01-04-1/1022, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов'язався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 480 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.

Додатковою угодою № 1 від 22 травня 2014 року до Кредитного договору №010/01-04-1/1022 від 28 травня 2013 року внесені зміни в частині збільшення відсоткової ставки за кредитом до 22% річних, встановлено новий термін повернення кредиту - 19 серпня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/01-04-1/1022 від 28 травня 2013 року між Позивачем та ПрАТ "Завод Техностандарт" (Поручитель) укладений Договір поруки №12/01-04-1/1022-ДП/1 від 28 травня 2013 року.

28 травня 2013 року в рамках генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"(Кредитор) та ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів"(Позичальник) укладено кредитний договір N 010/01-04-1/1023, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов'язався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2480000,00 грн., а Позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.

Кінцевим терміном погашення кредиту Позичальником є 22 травня 2014 року. Плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 18,2 % річних (п.п. 1.2, 2.1. Кредитного договору).

Додатковою угодою № 1 від 22 травня 2014 року до Кредитного договору №010/01-04-1/1023 від 28 травня 2013 року внесені зміни в частині збільшення відсоткової ставки за кредитом до 22% річних, встановлено новий термін повернення кредиту - 19 серпня 2014 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/01-04-1/1023 від 28 травня 2013 року між Позивачем та ПрАТ Завод "Техностандарт" (Поручитель) укладений Договір поруки №12/01-04-1/1023-ДП/1 від 28 травня 2013 року.

04 липня 2013 року в рамках генеральної угоди про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" (Позичальник) укладено кредитний договір N 010/01-04/-1/1044, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов'язався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 3 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов Договору.

Кінцевим терміном погашення кредиту Позичальником є 28 червня 2014 року. Плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 18,2 % річних (п.п. 1.2, 2.1. Кредитного договору).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/01-04-1/1044 від 04 липня 2013 року між Позивачем та ПрАТ Завод "Техностандарт" (Поручитель) укладений Договір поруки №12/01-04-1/1044-ДП/1 від 04 липня 2013 року.

Відповідно до п. 1.4. кредитних договорів №010/01-04-1/1021 від 28 травня 2013 року, №010/01-04-1/1022 від 28 травня 2013 року, №010/01-04-1/1023 від 28 травня 2013 року, №010/01-04-1/1044 від 04 липня 2013 року, кредит надається Позичальнику на фінансування витрат пов'язаних з поточною діяльністю.

Нарахування відсотків за кредитом здійснюється щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Відсотки нараховуються на залишок основної заборгованості Позичальника протягом всього строку її наявності (п. 2.3. кредитних договорів).

Згідно з п. 4.2. кредитних договорів №010/01-04-1/1021 від 28 травня 2013 року, №010/01-04-1/1022 від 28 травня 2013 року, №010/01-04-1/1023 від 28 травня 2013 року, №010/01-04-1/1044 від 04 липня 2013 року у зв'язку з укладенням Договору та згідно умов Договору забезпечення Позичальник зобов'язаний забезпечити за власний рахунок (або за рахунок Поручителя) страхування в страховій компанії, що відповідає вимогам Кредитора: Предмету застави в сумі, не меншій за його ринкову (оціночну) вартість, на користь Кредитора на весь строк дії Договору та надати Кредитору Договір страхування та документ, що підтверджує сплату страхового платежу. Протягом строку дії Договору Позичальник зобов'язаний підтримувати дійсність Договорів страхування та/або укладати нові та дотримуватися взятих на себе зобов'язань за ними. Позичальник зобов'язаний до закінчення періоду, за який сплачено попередній страховий платіж, надавати кредитору копії договорів страхування та документів, що підтверджують сплату страхових платежів на наступний період страхування.

Позичальник зобов'язаний надавати Кредитору щоквартально, не пізніше 30-го числа місяця наступного за відповідним звітним кварталом, а за звітний фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року - свій бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати з відміткою органів державної статистики, інформацію про рух коштів по всіх поточних рахунках у формі довідки, інформацію про заборгованість по кредитах, тощо (п. 7.1. кредитних договорів).

За умовами п.13.3. кредитних договорів, Позичальник на вимогу Кредитора сплачує останньому:

за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі: S x 2 (де "S" - облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним (п.13.3.1.);

за невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-якого з обов'язків, передбачених п.п. 4.2., 4.3., 7.1. кредитних договорів та/або зобов'язання щодо надання забезпечення/додаткового забезпечення згідно п. 10.4. кредитних договорів, якщо повідомлення Кредитора містить лише вимогу про надання забезпечення/додаткового забезпечення, - неустойку в розмірі 0,17 % від ліміту кредитування, вказаного в п. 1.1. кредитних договорів. Надалі неустойка сплачується за кожний повний календарний місяць, в якому тривало порушення, за яке сплачується неустойка (п. 13.3.4.).

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки №12/01-04-1/1021-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1022-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1023-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1044-ДП/1 від 04 липня 2013 року у випадку повного або часткового невиконання Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває право вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченнями зобов'язаннями.

Пунктом 2.2 договорів поруки №12/01-04-1/1021-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1022-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1023-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1044-ДП/1 від 04 липня 2013 року передбачено, що Поручитель зобов'язується здійснювати виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором в Вимозі.

Під терміном "Вимога" в розділі договорів Поруки "Визначення термінів" сторони обумовили письмовий документ, який направляється Кредитором Поручителю та містить вимогу про виконання Поручителем порушених забезпечених зобов'язань, їх зміст, розмір та валюту на дату складання Вимоги, а також платіжні реквізити для перерахування Поручителем грошових коштів з метою виконання Забезпечених зобов'язань

Виконання забезпечених зобов'язань здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на зазначені у Вимозі рахунки Кредитора (п. 2.6. договорів поруки).

Повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим Договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої особи, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення (п. 7.6. договорів поруки).

Пунктом 7.2. договорів поруки №12/01-04-1/1021-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1022-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1023-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1044-ДП/1 від 04 липня 2013 року обумовлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Забезпечених зобов'язань за Кредитним договором та зобов'язань Поручителя за цим Договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено виконання Банком прийнятих на себе зобов'язань. Факт надання кредитних коштів Банком на підставі кредитних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками з рахунків Позичальника.

Судами також встановлено неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, стосовно повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачами.

Звертаючись з позовом Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль"посилається на неналежне виконання ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" умов кредитних договорів, у зв'язку з чим станом на 04 лютого 2015 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 15 446 149,96 грн., яка складається з:

- за кредитним договором № 010/01-04-1/1021 від 28 травня 2013 року - 5596609,69 грн. (з них: 4 500 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 436 684,93 грн. - заборгованість за відсотками, 576 624,76 грн. - пеня, 49980,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна, 33320,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності);

- за кредитним договором № 010/01-04-1/1022 від 28 травня 2013 року - 3076956,86 грн. (з них: 2 480 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 239167,12 грн. - заборгованість за відсотками, 315629,74 грн. пеня, 25296,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна, 16 864,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності);

- за кредитним договором № 010/01-04-1/1023 від 28 травня 2013 року - 3076956,86 грн. (з них: 2 480 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 239 167,12 грн. - заборгованість за відсотками, 315 629,74 грн. пеня, 25 296,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна, 16 864,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності);

- за кредитним договором № 010/01-04-1/1044 від 04 липня 2013 року - 3695626,55грн. (з них: 3 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 291 123,28 грн. - заборгованість за відсотками, 353503,27грн. - пеня, 30600,00 грн. - неустойка за відсутність договорів страхування заставного майна, 20400,00 грн. - неустойка за ненадання фінансової звітності).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог частково шляхом стягнення кредитної заборгованості з боржника з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань за генеральною угодою №010/04-02/606/Г від 25 липня 2007 року та договори №010/01-04-1/1021 від 28 травня 2013 року, 010/01-04-1/1022 від 28 травня 2013 року, 010/01-04-1/1023 від 28 травня 2013 року, 010/01-04-1/1044 від 04 липня 2013 року з додатковими угодами та договорами про внесення змін, який за своєю правовою природою є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено факт наявності заборгованості ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" за кредитними договорами, станом на 04 лютого 2015 року в сумі 12 460 000,00 грн. за кредитами, в сумі 1 206 142,45 грн. за відсотками за користування кредитами.

З огляду на викладене вірним є висновок суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" заборгованості за кредитними договорами в сумі 12460000,00 грн. за кредитами, в сумі 1206142,45 грн. за відсотками за користування кредитами.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

За змістом статей 553-554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Умовами пунктів 2.2 договорів поруки №12/01-04-1/1021-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1022-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1023-ДП/1 від 28 травня 2013 року, №12/01-04-1/1044-ДП/1 від 04 липня 2013 року передбачено, що Поручитель зобов'язується здійснювати виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором в Вимозі.

Під терміном "Вимога" в розділі договорів Поруки "Визначення термінів" сторони обумовили - письмовий документ, який направляється Кредитором Поручителю та містить вимогу про виконання Поручителем порушених Забезпечених зобов'язань, їх зміст, розмір та валюту на дату складання Вимоги, а також платіжні реквізити для перерахування Поручителем грошових коштів з метою виконання Забезпечених зобов"язань.

Як правило, повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим Договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої особи, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення (п. 7.6. договорів поруки).

Пленумом Вищого господарського суду України в п.4.1.7. Постанови № 1 від 24.11.2014р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Крім того, якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором) ( п.4.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24 листопада 2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів надсилання Поручителю Вимоги у встановлений договорами спосіб, тому у поручителя ще не виникло зобов'язань, передбачених п. 2.2. договорів поруки здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій Вимозі, що є підставою для відмови позивачеві у задоволенні позову в частині вимог до поручителя, ПрАТ "Завод "Техностандарт".

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський завод будівельних матеріалів" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/04-02/606/Г від 25.07.2007 р. пені в сумі 58 006,15 грн., неустойки за відсутність договорів страхування заставного майна в сумі 131 172,00 грн., неустойки за ненадання фінансової звітності в сумі 87 448,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Положеннями п.10.3. Генеральної угоди сторони домовилися, що за порушення строків подання документів, передбачених п. 5.5. угоди, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданого кредиту, за кожний день прострочення після отримання офіційного повідомлення від Кредитора.

За умовами п.13.3. кредитних договорів, Позичальник на вимогу Кредитора сплачує останньому:

- за кожен календарний день прострочення виконання будь - яких грошових зобов'язань за Договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі: S x 2 (де "S" - облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним (п. 13.3.1. кредитних договорів);

- за невиконання або неналежне виконання Позичальником будь - якого з обов'язків, передбачених п.п. 4.2., 4.3., 7.1. кредитних договорів та/або зобов'язання щодо надання забезпечення/додаткового забезпечення згідно п. 10.4. кредитних договорів, якщо повідомлення Кредитора містить лише вимогу про надання забезпечення/додаткового забезпечення, - неустойку в розмірі 0,17 % від ліміту кредитування, вказаного в п. 1.1. кредитних договорів. Надалі неустойка сплачується за кожний повний календарний місяць, в якому тривало порушення, за яке сплачується неустойка (п. 13.3.4.).

Визначені пунктом 13.3. кредитних договорів пені, штрафи та неустойки підлягають сплаті Позичальником протягом 15 банківських днів з дати відправлення Кредитором відповідної письмової вимоги, на зазначені в цій вимозі рахунки (п. 13.4 Кредитних договорів).

Повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за кредитними договорами здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси зазначені в Договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення (п. 14.5 кредитних договорів).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів надсилання позичальнику, на виконання п. 13.4 Кредитних договорів, письмової вимоги про сплату пені та неустойки, що свідчить про передчасність звернення позивача з позовом до суду про стягнення пені в сумі 1561387,51 грн., неустойки за відсутність договорів страхування заставного майна в сумі 131172,00 грн. та неустойки за ненадання фінансової звітності в сумі 87448,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Доводи заявника касаційної скарги на неможливості надсилання відповідних Вимог Позичальнику та Поручителю через відсутність поштового зв'язку з м. Лутугино Луганської області, в якому зареєстровані відповідачі, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та судом спростовано з огляду на копію електронного листа від 13 лютого 2015 року про направлення позовної заяви до ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" та його фінансового поручителя ПАТ "Завод "Техностандарт", яку позивач надав разом з позовною заявою (а.с. 117 т. 1).

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1 наведеного Закону, періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Зазначеним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27 жовтня 2014 року №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Лутугино Луганської області.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 за адміністративним позовом ТОВ "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30 жовтня 2014 року № 1053-р".

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28 листопада 2015 року. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно Інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.02.2015р. місцезнаходженням ТОВ "Лутугинський завод будівельних матеріалів" є м. Лутугино Луганської області.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право фізичної особи-підприємця не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 серпня 2015 року зі справи № 922/898/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков

Популярні новини